справа № 197/1087/20

провадження № 2/197/30/21

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2021 року смт Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Охнач О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання: Гетьманенко О.І.,

розглянувши у приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СХІД ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа – Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про зняття арешту з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

Позивач 14.11.2020 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача та просив суд:

- зняти арешт, накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження б/н від 09.04.2008 ВДВС Дніпропетровського РУЮ Дніпропетровської області, з житлового будинку АДРЕСА_1 (далі - будинок) з одночасним вилученням з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису від 15.04.2009 з реєстраційним номером 8646965,

-стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що позивач є власником будинку, на який накладено зазначений арешт, що порушує його право розпорядження майном.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 23.10.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 28.12.2020 позовна заява прийнята судом до розгляду та відкрито провадженняв (в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін).

Ухвалою від 28.07.2021 суд постановив вирішити цивільну справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановити заочне рішення).

Позивач, у встановленому законом порядку повідомлений про час та місце судового засідання, в судове засідання його представник не з`явився, від нього надійшла заява, в якій він просив справу розглянути за його відсутності, позов підтримав в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечував.

Відповідач повідомлявся про день та час місце розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив (тобто не з`явився без поважних причин), відзив до суду не подав. Ніяких клопотань, заяв від цієї особи до суду не надходило.

Третя особа, у встановленому законом порядку повідомлена про час та місце судового засідання, в судове засідання її представник не з`явився. Ніяких клопотань, заяв від цієї особи до суду не надходило.

За письмової згоди представника позивача суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку ст. 280 ЦПК України за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів і ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що сторони, їх представники не прибули в судове засідання і представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, тому суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

11.06.2007 між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк та відповідачем укладено Іпотечний договір (1447) з предметом іпотеки – в тому числі і будинок (а.с 36-39). Цим договором забезпечено виконання зобов`язання за кредитним договором № 104/гр від 11.06.2007 (а.с 40 - зворот).

Як випливає з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно … (а.с 63), обтяження у виді арешту на будинок накладений постановою про відкриття виконавчого провадження б/н від 09.04.2008 ВДВС Дніпропетровського РУЮ Дніпропетровської області (реєстраційний номер обтяження 8646965 від 15.04.2009).

Згідно тієї ж інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно … (а.с 63), обтяження у виді заборони на все домоволодіння за вищевказаною адресою накладений Широківською державною нотаріальною конторою на підставі договору іпотеки від 11.06.2007, 1447, області (реєстраційний номер обтяження 8646965 від 15.04.2009). Щодо скасування цього обтяження вимоги відсутні.

Копія кредитного договору № 104/гр від 11.06.2007 суду не надана, докази того, що цей договір та іпотечний договір, 1447, не стосуються виконавчого провадження, відкритого 09.04.2008, і накладеного арешту суду не надано.

Суду не надано докази на підтвердження того, що основні зобов`язання за кредитним договором № 104/гр від 11.06.2007 виконані повністю (у випадку, якщо виконавче провадження стосується його).

На підставі Договору про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 19.07.2019 за позивачем 15.06.2020 зареєстроване право власності на будинок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджено витягом з нього, реєстром договорів іпотеки , актом прийому-передачі (а.с 39-47, 61).

       Згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження від 15.10.2020 (а.с 14) записів про відповідача як боржника не знайдено.

       На час розгляду справи арешт не знято.

       Докази закриття виконавчого провадження позивач відмовився надати суду (не зважаючи на зміст ухвали про залишення позову без руху).

       Докази того, що позивач не є стягувачем у зазначеному виконавчому провадженні шляхом заміни стягувача на підставі відступлення права вимоги з 19.07.2019, надавати суду позивач відмовився (не зважаючи на зміст ухвали про залишення позову без руху).

       Позивач не звертався до відповідного ВДВС (суду не надано докази правонаступництва третьою особою після ВДВС) з метою з`ясування стадії виконавчого провадження та отримання офіційних копій документів і інформації, яка має суттєве значення для розгляду даної справи: отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження, на підставі якого накладено арешт, що також дало б змогу з`ясувати суду у зв`язку з чим його було накладено; чи закрите виконавче провадження та на якій підставі (повне виконання чи інша підстава); з`ясування хто є сторонами виконавчого провадження для залучення їх до участі у справі, оскільки рішення суду в даній справі може стосуватися їх прав.

       Позивач вважає, що роздруківки з Автоматизованої системи виконавчого провадження від 15.10.2020, є достатнім доказом для встановлення судом вище перелічених обставин та задоволення позову.

ІV. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права, оцінка суду.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Приписами ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини   і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Законодавець у частині першій статті 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Частиною другою статті 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Згідно із частиною першою статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частин першої, другої, третьої та четвертої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999 року у редакції чинній на момент завершення виконавчого провадження), згідно якої в результаті завершення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення.        

Суд визнає роздруківку з Автоматизованої системи виконавчого провадження від 15.10.2020 (незасвідчену) недопустимим доказом, оскільки суду не надано підтвердження щодо внесення до цієї бази даних всіх відомостей про всі виконавчі провадження (без виключення) з 2009 року по день ухвалення рішення.

Суду достовірно відомо лише те, що в 2009 році зазначене виконавче провадження було відкрите. Суду не відомо чи знищене воно, чи закрите тощо.

Суду не надано докази того, що виконавче провадження закрите або виконавчий документ повернуто до суду, як зазначає позивач (а.с. 30).

Суд не має права збирати докази, однак на позивачеві лежить безумовний обов`язок зазначити і надати належні, допустимі докази на підтвердження кожної обставини, на яку він посилається в обґрунтування позовних вимог.

Незважаючи на те, що суд своєю ухвалою про залишення позову без руху звернув його увагу на вищевикладений обов`язок, позивач його не виконав.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування у третьої особи копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки позивачем не доведено, що він звертався до цього органу та йому було відмовлено в наданні такої. Також відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про витребування неконкретизованих документів та даних від неконкретизованих осіб щодо будинку. Позивачем вірно зазначено в заяві від 13.11.2020, що суд не має права з власної ініціативи збирати докази, а саме це відбулося б, якби ці необґрунтовані клопотання про витребування доказів було задоволено, адже позивач не надав докази того, що у встановленому законом порядку він не може отримати документи, інформацію.

Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону  України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі  судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Позивачем  також  не  обґрунтована  його  вимога  щодо вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису від 15.04.2009 з реєстраційним номером 8646965, а саме не повідомлено з наданням доказів, що саме може стати на заваді вчинення таких дій в позасудовому порядку на підставі рішення суду про зняття арешту (яке набрало законної сили).

Позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сторони не звільнені від сплати судового збору.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір, який не підлягає відшкодуванню, оскільки в позові відмовлено повністю.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 81, 141, 247, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

       Відмовити в позові повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.        

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення виготовлений 02.08.2021.

Учасники  справи  (данні):

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс", юридична адреса: 03039, м. Київ, просп. Голосіївський, б. 42-А, ЄДРПОУ 38421401.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа – Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), юридична адреса: 52005, смт Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, вул. Теплична, б. 2, ЄДРПОУ 34919031.

                 СУДДЯ                                                           О.В.ОХНАЧ