Справа № 737/483/21

               Проваждення № 2-о/737/24/21

РІШЕННЯ

іменем України

29 липня 2021 року        смт Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Рубаненко Н.Ю., за участі секретаря Москалець Н.А.,

       заявника ОСОБА_1 ,

       представника заявника адвоката Матвійчук А. С.,

       заінтересована особа не з`явилася,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявника – адвокат Матвійчук Анастасія Сергіївна, заінтересована особа - Седнівська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області,

       про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з даною заявою посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 2,82 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Черниської сільської ради.

Заявниця в шестимісячний строк, який розпочався 23.08.2012 року до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що залишилась після смерті її матері не зверталась, оскільки була впевнена, що прийняла спадщину, як така, що постійно проживала разом з померлою на час відкриття спадщини.

Коли заявниця звернулася до нотаріуса з метою оформлення спадщини після померлої ОСОБА_2 , нотаріус в усній формі повідомила, що оскільки останнім зареєстрованим місцем проживання померлої ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 , то заявниця, місце проживання якої зареєстровано у с. Вершинова Муравійка не може вважатись такою, що прийняла спадщину, як особа, що постійно проживала разом з померлою.

Заявниця зазначає, що ОСОБА_2 з 2007 року до дня смерті постійно проживала без реєстрації разом із заявницею в АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою старости Вершиново-Муравійського старостинського округу Чернігівського району № 81 від 06.04.2021 року та актом свідчення сусідів від 06.04.2021 року.

Просить суд встановити факт постійного проживання заявниці разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_2 з 2007 року і до часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заява надійшла до суду 08 липня 2021 року.

Ухвалою судді від 12 липня 2021 року заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням її до судового розгляду на 29 липня 2021 року.

В судовому засіданні заявник та її представник – адвокат Матвійчук А. С. підтримали заяву та просили її задовольнити з підстав викладених у заяві.

Седнівська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області в особі Черниського старостинського округу належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи в судове засідання не направила свого представника, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Суд, вислухавши учасників судового засідання, дослідивши повно і всебічно обставини справи та письмові докази, проаналізувавши норми законодавства, приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, він не заявив відмову від неї.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

З вищезазначених роз`яснень слідує, що передумовою звернення особи до суду для встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини має бути відмова нотаріуса в оформленні спадщини.

У заяві за підписом представника адвоката Василенко А.А. вказано, що ОСОБА_1 зверталася до нотаріуса з метою оформлення спадщини, однак нотаріус в усній формі відмовив їй в оформленні спадщини. Суд звертає увагу, що відмова нотаріуса в усній формі у вчиненні нотаріальної дії та видачі свідоцтва про право на спадщину не має жодних правових наслідків та не свідчить про те, що нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.7 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (а.с. 8).

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 та копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, згідно з яким 29 серпня 1987 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, останній після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище « ОСОБА_5 » (а.с.10-11).

У копії довідки, яка видана старостою Вершиново-Муравійського старостинського округу Андрієнко Л. О. № 81 від 06 квітня 2021 року зазначено, що ОСОБА_2 постійно проживала без реєстрації з 2007 по 23.08.1012 року за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджує акт свідчення сусідів. Похорон ОСОБА_2 проводила її дочка ОСОБА_1 (а.с.12).

У акті-свідченні від 06 квітня 2021 року, який підписано ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначено, що ОСОБА_2 постійно проживала без реєстрації в АДРЕСА_2 (а.с.13).

З вищевказаної довідки та акту-свідчення не вбачається, що ОСОБА_2 на день своєї смерті проживала в АДРЕСА_2 , оскільки в довідці зазначений період часу з 2007 по 23.08.1012 рік, що не може відповідати дійсності, крім того довідка робить посилання на акт-свідчення сусідів, однак у даному акті не вказаний конкретний часовий проміжок проживання, а лише зазначено що « ОСОБА_2 постійно проживала без реєстрації в АДРЕСА_2 ». До того ж довідка та акт-свідчення видані стосовно ОСОБА_2 , в той час як заявниця звернулася до суду із заявою встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 .

Зважаючи на те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, зазначені довідка та акт-свідчення, не можуть слугувати підтвердженням заявлених вимог.

Згідно з копією довідки виконкому Седнівської селищної ради № 123 від 06.04.2021 року, померла ОСОБА_2 на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована одна в АДРЕСА_1 (а.с.14).

З вказаної довідки вбачається, що ОСОБА_2 на день своєї смерті була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Доказів того, що ОСОБА_2 на день своєї смерті не проживала за вказаною адресою заявницею не було надано.

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилась (а.с. 9).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 повідомила, що вона є сусідкою заявниці. Зазначила, що померла ОСОБА_2 з кінця 2006 року і до дня своєї смерті проживала разом із заявницею у АДРЕСА_2 .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 повідомила, що вона є сусідкою заявниці. Зазначила, що померла ОСОБА_2 з 2007 року і до дня своєї смерті проживала разом із заявницею у АДРЕСА_2 .

З вищенаведених документів, які наявні в матеріалах справи не вбачається той факт, що спадкодавець ОСОБА_2 постійно проживала разом із заявницею у будинку АДРЕСА_2 з 2007 року і до часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, оскільки покази свідків, надані в суді не узгоджуються із доказами, наявними в матеріалах справи, тому заявлені вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 259-265, 293, 315-319 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_2 з 2007 року і до часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Куликівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 06 серпня 2021 року

Суддя Н. Ю. Рубаненко