Справа № 752/1413/21

Провадження № 2/752/4688/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 червня 2021 року місто Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кахно І. А.,

за участю секретаря Чабанюк І. А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Головного управління Національної поліції у місті Києві про стягнення майнової та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року до Голосіївського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Головного управління Національної поліції у місті Києві про стягнення майнової та моральної шкоди.

В обґрунтування позовної заяви позивач ОСОБА_1 вказала, що 24 вересня 2020 року Головним управлінням Національної поліції в м. Києві було проведено обшук за місцем роботи позивача, внаслідок чого було вилучено майно, що належить їй. Майно повернуто не було, незважаючи на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва, відповідно до якої Головне управління Національної поліції в м. Києві було зобов`язано повернути вилучене під час обшуку майно. У зв`язку з наведеним позивач звернулася до суду із заявою про відшкодування шкоди, яка є еквівалентною сумі вилученого майна, та відшкодування моральної шкоди, яка була нанесена позивачу бездіяльністю відповідача ГУ НП в м. Києві.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд стягнути з держави України на свою користь в рахунок відшкодування майнової шкоди, заподіяної незаконними діями та бездіяльністю посадової особи Головного управління Національної поліції у місті Києві, 23 348,00 грн з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві; а у рахунок відшкодування моральної шкоди - 10 000,00 грн.

Процесуальні дії у цивільній справі

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10 березня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання.

Ухвалою суду від 24 лютого 2021 року судовий розгляд у справі відкладено і зв`язку із неналежним повідомленням сторін про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 29 березня 2021 року судовий розгляд у справі відкладено на 02 червня 2021 року і зв`язку із наданням можливості учасникам розгляду справи надати заяви по суті, оскільки станом на 29 березня 2021 року строки встановленні ухвалою про відкриття провадження для надання заяв по суті не завершилися.

Аргументи учасників справи

26 квітня 2021 року на адресу суду надійшов відзив представника НУ НП України в Києві, яким сторона відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, у зв`язку із наступним обґрунтуванням.

Відповідач зазначає, що органом досудового розслідування повернуто вилучене під час обшуку майно, під розписку, яка долучена до відзиву. Поряд із цим, позивачем не доведено наявність протиправної поведінки відповідача під час здійснення досудового розслідування, за умови наявності якої, виникають підстави для відшкодування матеріальної шкоди. В рамках розгляду зазначеної справи суд позбавлений можливості давати оцінку окремим процесуальним діям слідчого.

27 травня 2021 року до суду від відповідача ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, вказали, що позовна заява не містить доказів того, що позивачу було завдана матеріальна шкоди, враховуючи положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки факт незаконності проведення обшуку у кримінальному провадженні не встановлено відповідним судовим рішенням, стосовно моральної шкоди відповідач вказав, що позивачем також не доведено факт завдання їй моральної шкоди та не надано на підтвердження будь-яких доказів.

Інших заяв по суті розгляду справи на адресу суду не надходило.

Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, застосовані норми права.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Головним управлінням Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100000000072 за фактом вчинення невстановленими особами на території м. Києва кримінальних правопорушень, пов`язаних з примушуванням до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов`язань, зокрема виплати заявниками неіснуючих боргів або сплати завищених відсотків по кредиту із погрозою застосування насильства.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва був наданий дозвіл слідчим Головному управляння Національної поліції у м. Києві, які входять до групи слідчих у кримінальному провадженні на проведення обшуку офісного приміщення за місцем фактичного розташування ТОВ «ФК «Гелексі», з метою виявлення та фіксації відомостей про вчинення кримінального правопорушення.

24 вересня 2020 року в рамках зазначеного кримінального провадження було проведено обшук в офісі ТОВ «Фінансова компанія «Гелексі» за адресою: м. Київ, вул. Є. Коновальця, буд. 36Д.

Як зазначає позивач, за результатами обшуку службовими особами ГУ НП у м. Києві було вилучено майно позивача, що належить їй на праві власності, а саме Телефон Iphone 6S Space Grey 128GB IMEI НОМЕР_1 та ноутбук марки HP sin CND7506FT6, що постійно використовується позивачем, як у повсякденному житті, так й під час виконання трудових обов`язків, тобто є знаряддям професійної та трудової діяльності.

Представником ТОВ «ФК Гелексі» на адресу Шевченківського районного суду м. Києва було направлено скаргу на бездіяльність старшого слідчого СВ ГУНП в місті Києві, яка полягає у неповерненні майна (в тому числі й майна позивача), вилученого під час проведення обшуку 24 вересня 2020 року в офісному приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 36-Д.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/30924/20 від 02 листопада 2020 року скаргу задоволено та зобов`язано уповноважену особу, в провадженні якої знаходяться матеріали кримінального провадження №12020100000000072 від 05 лютого 2020 року, повернути ТОВ «ФК «Гелексі» все вилучене 24 вересня 2020 року в ході проведення обшуку майно.

Як зазначає позивач у позовній заяві, вказана ухвала суду досить тривалий час не виконувалась уповноваженими особами відповідача.

Однак, як вбачається із долучених представником доказів ГУ НП України в м. Києві, 01 березня 2021 року позивач у справі отримала від старшого слідчого ГУ НП у м. Києві мобільний телефон Iphone 6S IMEI НОМЕР_1 , тобто майно позивачу було частково повернуто.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Відповідно до частини другої статті 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Статтею 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

У позовній заяві позивач зауважує, що виїмка та обшук у приміщенні ТОВ «ФК «Гелексі» були проведенні незаконно, а тому шкода завдана такими діями відповідача, має бути відшкодована позивачу.

У той же час, позивачем та представником позивача не надано суду доказів стосовно наявності судового рішення, яке б констатувало факт незаконності проведеного 24 вересня 2020 року обшуку у приміщенні ТОВ «ФК «Гелексі» та незаконної виїмки.

Факт наявності ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 02 листопада 2020 року про повернення майна, вилученого в ході обшуку 24 вересня 2020 року, не свідчить про незаконність обушку та виїмки, оскільки, як вбачається із ухвали суду від 02 листопада 2020 року, підставою для ухвалення такого судового рішення стало те, що слідчий у судове засідання не з`явився та не довів факт того, що вказане в ухвалі майно входить до переліку майна, дозвіл на відшукання і вилучення якого прямо надавався ухвалою суду.

У той же час, суд зауважив, що відповідно до статті 169 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном та зазначив, що відповідно до частини шостої статті 173 КПК України ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.

При цьому судом не було зазначено, чи постановлялась відповідна ухвала суду про арешт тимчасово вилученого майна чи ні, та з урахуванням статті 169 КПК України постановлено ухвалу про повернення майна ТОВ «ФК «Гелексі».

Суд вважає за необхідне зазначити, що як вбачається із ухвали суду від 02 листопада 2020 року власником майна, вилученого під час обшуку 24 вересня 2020 року, перелік якого зазначений в ній, де зокрема вказано майно, яке позивач у позові визначає своєю особистою власністю є ТОВ «ФК «Гелексі». В резолютивній частині ухвали суду також зазначено, що майно, вилучене в ході обшуку 24 вересня 2020 року необхідно повернути власнику - ТОВ «ФК «Гелексі».

Для підтвердження доводів того, що, зокрема мобільний телефон Iphone 6S належить саме позивачу, до позовної заяви долучено фото коробки телефону. У той же час, це не може однозначно свідчити про те, що власником телефону є саме позивач, оскільки, як було встановлено судом, вона працювала у ТОВ «ФК «Гелексі».

Поряд із цим, доказів в обґрунтування належності ноутбуку марки HP sin CND7506FT6 позивачу, загалом не надано.

Крім того, позивачем та її представником не було надано до суду документів (доказів - наказ, розпорядження, розписка, договір тощо) того, що ОСОБА_1 на робочому місці у ТОВ «ФК «Гелексі» під час виконання своїх обов`язків користувалась особистими речами, зокрема телефоном Iphone 6S та ноутбуком марки HP.

Отже, з урахуванням викладеного, зважаючи на те, що позивачем не було доведено суду факт належності мобільного телефону Iphone 6S та марки HP позивачу, враховуючи те, що таке майно було частково повернуто працівниками поліції у березня 2021 року, суд доходить до висновку, що в ході судового розгляду справи позивачем та її представником не було доведено суду завдання майнової шкоди позивачу відповідачем ГУ НП у м. Києві в розмірі 23 348 грн.

Стосовно завдання та наявності підстав для відшкодування моральної шкоди суд зазначає таке.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що в наведених у статті цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п`ята, шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акту; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача; г) вина.

Згідно пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року (з наступними змінами), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, до істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; при цьому позивач зобов`язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Крім цього, відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). При цьому обов`язок щодо обґрунтованості та доведеності розміру збитків покладається на позивача.

З огляду на вищевикладене, закон пов`язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Позивачем та її представником не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які свідчили про протиправність дій відповідачів по відношенню до позивача, а також доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та шкодою, на яку посилається позивач.

Крім того, як було встановлено судом, під час розгляду справи позивачем та її представником не було доведено факт права власності на майно, яке було вилучено в ході обшуку, а позовна заява, зокрема, містить обґрунтування завдання моральної шкоди, позбавлення можливості позивача користуватись належним їй майно (завдання душевних страждань, неможливість виконання своїх професійних обов`язків, у зв`язку із безпідставними процесуальними діями по відношенню до позивача , що призвело до приниження честі, гідності та ділової репутації).

Стосовно доводів про невиконання відповідачем ухвали суду про повернення майна та цими діями завдання позивачу також моральної шкоди, необхідно зазначити, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 листопада 2020 року зобов`язано уповноважену особу, у провадженні якої знаходиться кримінальне провадження № 12020100000000072 від 05 лютого 2020 року повернути вилучене під час обшуку майно саме ТОВ «ФК Гелексі» як власнику майна, а не ОСОБА_1 .

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки стаття 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (стаття 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Таким чином, враховуючи викладене, зважаючи на докази, які були долучені до позовної заяви, з огляду на обґрунтування заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо того, що незаконними та протиправними діями відповідача ГУ НП у м. Києві під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020100000000072 позивачу ОСОБА_1 було завдано матеріальної та моральної шкоди, не надано доказів на підтвердження наявності самої шкоди, її розміру, як не надано доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача ГУ НП у м. Києві та шкодою, на яку посилається позивач, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 51, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Головного управління Національної поліції у місті Києві про стягнення майнової та моральної шкоди, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Суддя І. А. Кахно