ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 616/199/21 Головуючий у 1 інстанції - Шиховцова А.О.

Провадження № 11-кп/818/2548/21 Суддя-доповідач - Савченко І.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді - Савченка І.Б.,

суддів - Курила О.М., Грошевої О.Ю.,

при секретарі - Кожевніковій А.В.,

за участю прокурора - Шабалдас О.С.,

захисника - Хуторненка Е.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Харкова апеляційну скаргу захисника Хуторненка Е.В. на ухвалу Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 01 липня 2021 року в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 01.07.2021 року продовжено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме до 29.08.2021 року.

Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, суд першої інстанції обґрунтував прийняте рішенні тим, що фактичні обставин справи, дані про особу обвинуваченого, якому інкримінується особливо тяжкий злочин, те, що судовий розгляд не закінчено, з метою об`єктивного встановлення істини по справі та забезпечення виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов`язків, для запобігання ризикам, передбачених п.п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання обвинуваченого винними у вчиненні злочину, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо ОСОБА_1 на 60 днів.

Не погодившись з ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 01.07.2021 року, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Хуторненко Е.В. подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухваливши нову, якою обрати стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або у вигляді особистої поруки Депутата Великобурлуцької селищної ради ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу, захисник зазначає, що прокурором не надано жодного доказу, який би підтверджував про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та наявності обґрунтованої підозри, а саме клопотання складено з порушенням вимог ст.ст.184, 199 КПК України; клопотання прокурора та оскаржувана ухвала не містять обґрунтування щодо можливості застосування до ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою; твердження прокурора, що його підзахисний намагався зникнути з місця подій, не підтверджується жодним доказом; в оскаржуваному судовому рішенні відсутнє посилання суду на підстави не визначення застави при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відмови у задоволенні клопотання сторони захисту щодо обрання ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистої поруки Депутата Великобурлуцької селищної ради ОСОБА_2 ; його підзахисний жодним чином не перешкоджав встановленню істини по справі, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем мешкання та роботи, має сімю та постійне міце мешкання, перебуває під вартою з 31.12.2020 року.

Заслухавши доповідь головуючого судді; доводи захисника Хуторненка Е.В. та обвинуваченого ОСОБА_1 , які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника; перевіривши матеріали судового провадження та оскаржувану ухвалу, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та ухвалено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності та продовження існування ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні не завершено, свідки сторони обвинувачення не допитані, а тому існує певна ймовірність того, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих чи свідків та з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому злочинів може вдатися до відповідних дій щодо переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років із конфіскацією майна, у зв`язку з чим обвинувачений може також переховуватися від суду та органу досудового розслідування, на що обґрунтовано послався суд в оскаржуваному судовому рішенні.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Окрім цього, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Колегія суддів виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленого обвинувачення, а також суспільної небезпеки злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_1 , у зв`язку з чим колегія суддів не перевіряє доводи сторони захисту щодо непричетності ОСОБА_1 до інкримінованих йому злочинів.

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, що зазначені в обвинувальному акті, а саме того, що ОСОБА_1 обвинувачується в скоєнні особливо тяжкого злочину, який вчинений із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, та погрозою застосування такого насильства, а також скоєний за попередньою змовою групою осіб та поєднаний із проникненням у житло, на думку колегії суддів у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілої.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Колегія суддів також бере до уваги те, що відповідно до відомостей матеріалів провадження обвинувачений ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, законних джерел для існування не має, що додатково може свідчити про існування ризику переховування обвинуваченого від правоохоронних органів та суду.

Крім того, обвинувачений знає місце мешкання потерпілих та номер ї мобільних телефонів, судовий розгляд у цьому кримінальному провадження не завершено, у зв`язку з чим ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілих.

За таких обставин колегія суддів не може погодитись з апеляційними доводами сторони захисту щодо відсутності або втрати актуальності ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав.

Колегія суддів погоджується з висновками суду щодо відсутності підстав для обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки Депутата Великобурлуцької селищної ради ОСОБА_2 , так як продовження строку тримання його під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами.

Об`єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому колегія суддів не може погодитись з обґрунтованістю апеляційних доводів сторони захисту щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ризики, які встановлені судом першої інстанції та зазначені в оскаржуваному судовому рішенні, існують на даний час та підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який за апеляційними доводами сторони захисту судом не встановлено.

Колегія суддів не перевіряє доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про невинуватість за пред`явленим обвинуваченням та щодо фактичних обставин цього кримінального провадження, оскільки ці питання перевіряються і вирішуються судом під час судового розгляду та при ухваленні остаточного судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Окрім цього, колегія суддів погоджується з висновками про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, що відповідає вимогам ч.4 ст.183 КПК України, так як ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні злочину, вчиненого із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, та погрозою застосування такого насильства.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника Хуторненка Е.В. залишити без задоволення.

Ухвалу Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 01 липня 2021 року в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді -