Єдиний унікальний номер 236/1760/21

Номер провадження 11-кп/804/954/21

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження:  11-кп/804/954/21                                                                           Головуючий у 1-інстанції: Саржевська І.В.

Єдиний унікальний номер: 236/1760/21                                                                                      Доповідач: Савкова С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 серпня 2021  року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду в місті Бахмуті в складі:

Головуючого судді                                                                                                    Савкової С.В.,

суддів                                                                                                                        Смірнової В.В.,

                                                                                                                                      Залізняк Р.М.,

за участю

секретаря судового засідання                                                                                   Юрченко Т.С.,

прокурора                                                                                                                       Оголя В.М.,

потерпілого                                                                                                                   ОСОБА_1                                                                                

в режимі відеоконференції

обвинуваченого                                                                                                             ОСОБА_2 ,

обвинуваченого                                                                                                            ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12019050420000845 від 12.12.2019 року стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за апеляційними скаргами прокурора та потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 8 червня 2021 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 8 червня 2021 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019050420000845 від 12.12.2019 року стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених  ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України, та ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених  ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 365 КК України, повернуто прокурору.

Із зазначеним рішенням не погодились прокурор та потерпілий ОСОБА_1 , подали апеляційні скарги, в яких висунули аналогічні один одному вимоги, а саме: просили ухвалу суду першої інстанції скасувати, призначити новий розгляд вказаного кримінального провадження в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Прокурор свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що в обвинувальному акті не зазначено конкретних спеціальних ознак, за наявністю котрих орган досудового розслідування дійшов висновку про належність обвинувачених до категорії службових осіб, однак, такі твердження суду не відповідають дійсності, оскільки в обвинувальному акті під час кваліфікації дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 365 КК України чітко зазначено, що останні є представниками органу виконавчої влади відповідно до ст. 1 Закону України «Про національну поліцію».

Прокурор вказує, що у своєму рішенні суд зазначив, що обвинувальний акт містить значні розбіжності, однак, сторона обвинувачення вважає, що неконкретність обвинувачення та належність чи неналежність викладення формулювання конкретного обвинувачення взагалі не є законодавчим критерієм та вимогою п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України. При цьому, прокурор зауважує, що на підтвердження своїх висновків щодо невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України суд вдався до аналізу об`єктивної сторони злочину та висловив позицію стосовно обсягу доказів, що на етапі розгляду матеріалів у підготовчому засіданні є недопустимим.

З огляду на зазначене, сторона обвинувачення звертає увагу, що саме прокурора наділено правом визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду, а також, у випадку встановлення нових обставин справи, правом змінювати обвинувачення в суді першої інстанції.

Крім того, прокурор вказує, що суд зазначив в оскаржуваній ухвалі  про некоректність вказівки в обвинувальному акті наслідків завданого потерпілому фізичного насильства, послався на текст формулювання обвинувачення, в якому міститься посилання на завдання потерпілому страждання (моральної шкоди) та відсутність при цьому виду, розміру завданої шкоди у обвинувальному акті, відсутність доданого до обвинувального акту копії цивільного позову та копії розписки сторони захисту про можливе отримання такого цивільного позову. Однак, в даному випадку, на переконання прокурора, суд знову перейшов до оцінки доказів, при цьому, залишив поза увагою об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, що вичерпується самим фактом вчинення дій, які явно виходять за межі наданих працівником правоохоронного органу прав чи повноважень і містять одну з ознак, визначених у вказаній нормі кримінального закону. Крім того, прокурор звертає увагу, що звернення до суду з цивільним позовом є правом потерпілого, а не обов`язком прокурора.

Також, на переконання прокурора, вказівка суду, як на порушення, щодо відсутності в обвинувальному акті посилань на статті КК України при визначенні обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання, є необґрунтованими, оскільки, у п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК України не містить жодних вимог з цього приводу.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що однією з підстав повернення обвинувального акту стало порушення, на переконання суду,  порядку повідомлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про підозру, однак, вирішення зазначеного питання взагалі не є предметом розгляду під час підготовчого судового засідання, тим паче,  скарги з приводу неналежного вручення або не роз`яснення прав підозрюваних з боку сторони захисту на стадії досудового розслідування не надходили.

Прокурор звертає увагу, що будь-хто зі сторін кримінального провадження не заперечував проти задоволення клопотання прокурора та призначення кримінального провадження до розгляду, однак, суд, з огляду на викладені вище обставини, необґрунтовано повернув обвинувальний акт прокурору, чим безпідставно затягнув судовий розгляд кримінального провадження.

Потерпілий, обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, перерахував ті ж підстави, що й прокурор, які стали причиною для повернення обвинувального акту, та зазначив, що суд вийшов за межі питань, які вирішуються на стадії підготовчого судового засідання, та перейшов до аналізу висунутого обвинувачення на тій стадії кримінального процесу, яка цього не передбачає чинним законодавством.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції:

- прокурор підтримав доводи своєї апеляційної скарги у повному обсязі, просив її задовольнити, також не заперечував проти задоволення апеляційної скарги потерпілого;

- потерпілий підтримав доводи своєї апеляційної скарги у повному обсязі, просив її задовольнити, також не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора;

- обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заперечували проти задоволення апеляційних скарг, вважали ухвалу суду законною та обґрунтованою, так як, на їх думку, їх вина в інкримінованих правопорушеннях відсутня.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, потерпілого та обвинувачених,  перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних скарг та обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить висновку, що апеляційні скарги прокурора та потерпілого підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, та містити відомості, зазначені в ч. 2 цієї статті. 

Статтею 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Обвинувальний акт, відповідно до ч.2 ст. 291 КПК України має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

9) дату та місце його складення та затвердження.

Стаття 314 КПК України передбачає, що під час підготовчого судового засідання головуючий з`ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

Однією з обставин, яка перешкоджає призначенню провадження до судового розгляду,  є невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону.

Наведені норми права вказують на вичерпність переліку вимог, порушення яких тягне повернення обвинувального акта за результатами підготовчого судового засідання.

Ознайомившись зі змістом обвинувального акта та доданими до нього матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що він повністю відповідає вказаним вище вимогам кримінального процесуального закону.

Висновки суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2   вимогам ст.291 КПК України не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Так, обвинувальний акт містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

В обвинувальному акті вказані об`єктивна та суб`єктивна сторони кримінальних правопорушень, форма участі кожного з обвинувачених у вказаних подіях, зазначено, що органами досудового розслідування не встановлено обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

Ті суперечності, на які послався суд першої інстанції,  повертаючи обвинувальний акт прокурору, на переконання апеляційного суду, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту.

Так, суд першої інстанції зазначив, що:

- в обвинувальному акті не зазначено конкретних спеціальних ознак, за наявністю котрих орган досудового розслідування дійшов висновку про належність обвинувачених до категорії службових осіб, в тому числі не вказано певного виду функцій, які здійснювали обвинувачені під час події інкримінованих їм діянь;

- існують  сумніви щодо ознайомлення обвинувачених зі змістом функціональних обов`язків начальника сектору реагування патрульної поліції Лиманського ВП, що були затверджені начальником Лиманського ВП лише 06.10.2020 року, тобто через значну розбіжність між датою скоєння протиправних діянь (відбулися хронологічно раніше) та датою затвердження документа;

- формулювання висунутого обвинувачення містить значні розбіжності в зазначенні дати подій інкримінованих їм діянь;

- в обвинувальному акті опис наслідків застосування співробітниками поліції фізичного насильства до потерпілого викладено некоректно;

- в обвинувальному акті не зазначено вид і розмір моральної шкоди потерпілому, до обвинувального акту не додана копія відповідного цивільного позову, відсутні розписки сторони захисту про отримання такого цивільного позову;

- в обвинувальному акті вказано про відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують   покарання, але не зазначено, до якого саме злочину, інкримінованого обвинуваченим, це твердження  стосується;

- обвинувальний акт не містить інформації про громадянство та місце народженні потерпілого;

- у суду виник сумнів щодо належного здійснення повідомлення про підозру обвинуваченим.

Разом з тим, наведені обставини не перешкоджають суду встановити істину у справі, оскільки суд має можливість дати оцінку обґрунтованості обвинувачення і прийняти відповідне рішення, а такі недоліки обвинувального акту, як відсутність посилання на громадянство потерпілого, суд має можливість уточнити під час судового провадження.

Апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що звертатися з цивільним позовом, із зазначенням моральної та матеріальної шкоди,  є правом потерпілого, а не обов`язком прокурора, тому відсутність такого позову також не може бути підставою для повернення обвинувального акту, оскільки, такі висновки суду не ґрунтуються на вимогах діючого кримінального процесуального законодавства.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вказуючи на некоректність опису наслідків застосування співробітниками поліції фізичного насильства до потерпілого, вийшов за межі перевірки обвинувального акту щодо відповідності вимогам ст. 291 КПК України.

Також,  суд вийшов за межі перевірки відповідності обвинувального акту вимогам  чинного законодавства у випадку надання оцінки таким фактам як: до якої категорії службових осіб відносилися обвинувачені, які функції вони  виконували, чи ознайомлені вони були зі змістом  функціональних обов`язків начальника сектору реагування патрульної поліції Лиманського ВП, тощо, оскільки зазначене свідчить, що суд фактично перейшов до аналізу письмових доказів та встановленню обставин справи,  перебравши функцію, яка не властива суду  під час розгляду обвинувального акта в підготовчому судовому засіданні.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 303 КПК України встановлено, що  на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Як вбачається, в матеріалах справи відсутні відомості щодо оскарження стороною захисту порядку пред`явлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підозри.

З огляду на вказані норми права та обставини справи, апеляційний суд вважає слушними твердження апелянтів, що під час підготовчого судового засідання суд першої інстанції необґрунтовано став перевіряти питання, пов`язане з порядком пред`явлення особам підозри.

Також, апеляційний суд звертає увагу, що чинний кримінальний процесуальний  закон встановлює можливість змінювати обвинувачення в суді першої інстанції.

Так, у частині 1 ст. 338 КПК України визначено, що  з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшов висновку, що у випадку встановлення під час судового провадження будь-яких суперечностей у формуванні обвинувачення, прокурор може скористатися своїм правом та змінити обвинувачення.

Аналізуючи вищевказане, а також обвинувальний акт та оскаржувану ухвалу, враховуючи положення ст. 314 КПК України, колегія суддів суду апеляційного інстанції погоджується з доводами апеляційних скарг прокурора та потерпілого, та вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі тих питань, що суд має вирішувати під час підготовчого судового засідання.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить висновків, що ухвала суду про повернення обвинувального акта прокурору не ґрунтується на вимогах чинного КПК України, а тому підлягає скасуванню з призначення нового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження.

Керуючись ст.ст. 407 ,409 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И ЛА :

Апеляційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 8 червня 2021 року, якою  обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019050420000845 від 12.12.2019 року стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повернуто прокурору – скасувати.

Призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Судді: