УХВАЛА

10 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 902/1117/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Львова Б. Ю., розглянувши матеріали касаційної скарги державного підприємства «Електричні системи» (далі - Підприємство)

на рішення господарського суду Вінницької області від 22.03.2021,

додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 01.04.2021

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2021

зі справи № 902/1117/20

за позовом приватного підприємства «Колісніченко»

до Підприємства,

приватного підприємства «АТП Кривешко»

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

07.07.2021 (згідно з поштовою відміткою на конверті) Підприємство звернулося з касаційною скаргою № 326/04 від 07.07.2021 до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 22.03.2021, додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 01.04.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2021, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами розгляду матеріалів поданої скарги касаційний суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтуванням необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень Підприємство посилається, зокрема, на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та при цьому зазначає, що Підприємство «…не є Замовником в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» та керується у своїй закупівельній діяльності виключно «Наказом ДП «Прозорро» від 19.03.2019 № 10 (зі змінами та доповненнями), Порядком закупівель та внутрішніми документами, тому окремого закону, який регулював би закупівельну діяльність скаржника, - не має», а висновок Верховного Суду щодо застосування цих правових норм відсутній.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права (пункт, частина, стаття), єдину практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання, та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.

Однак скаржник не виконав приписів процесуального закону, а зміст касаційної скарги зводиться лише до недослідження зібраних у справі доказів судами попередніх інстанцій. Проте за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

У зв`язку з вищенаведеним Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху. Для усунення недоліків касаційної скарги, поданої, зокрема, на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) суди першої та (або) апеляційної інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Отже, касаційна скарга за змістом не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки скаржник не зазначив норм матеріального права, які неправильно застосовані судами попередніх інстанцій та в чому полягає неправильність їх застосування.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Підприємству необхідно усунути недоліки касаційної скарги, шляхом подання заяви про усунення недоліків, виконавши вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, а саме: зазначити норму права (пункт, частина, стаття), єдину практику застосування якої необхідно сформувати, із конкретизацією правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання, та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державного підприємства «Електричні системи» на рішення господарського суду Вінницької області від 22.03.2021, додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 01.04.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 зі справи № 902/1117/20 залишити без руху.

2. Надати державному підприємству «Електричні системи» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Документи про усунення недоліків надсилати на адресу: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити державному підприємству «Електричні системи», що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Б. Львов