ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2006 р.                                                            Справа № 55/177-06

вх. № 6945/5-55

Суддя господарського суду Гребенюк Н.В. 

при секретарі судового засідання Добреля Н.С.

за участю представників сторін:

позивача -   Степанова М.І.

відповідача - Селюкової Л.О. , Баленко В.Л.   

розглянувши справу за позовом  Приватного підприємства "Транс-Сервіс" с. Васищеве Харківська обл.  

до    Фірми "Камаз-Харків"Товариства з обмеженою відповідальністю м.Харків  

про стягнення 5150,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Транс-Сервіс", с.Васищеве (далі позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення  з  Фірми "КамАЗ-Харків" Товариства з обмеженою відповідальністю м. Харків (далі відповідач) у рахунок погашення вимушених витрат та не отриманого прибутку кошти у сумі 5150,04 грн. та судові витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що внаслідок придбання у відповідача валу колінчатого 238БЕ(238Н)(ЯМЗ), позивач поніс незаплановані витрати з вини відповідача, оскільки були виявлені неполадки у роботі двигуна та при розробці двигуна було встановлено, що причина неполадок криється у колінчатому валі, бо він не відповідає розмірам, які були вказані у супроводжуючих документах.   

Ухвалою господарського суду Харківської область від 06 червня 2006 року було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 26 червня 2006 року.

14 червня 2006 року позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив суд з посиланням на ст. 22 ЦК України стягнути з відповідача кошти у сумі 5150,04 грн., та вказує на те, що сума позову складається з витрат понесених позивачем на повторний монтаж та демонтаж двигуна, а також сум не отриманого прибутку, у зв"язку з вимушеним простоєм автомашини, що є збитками, які поніс позивач з вини відповідача. Позивач вказує на те, що в основу документального обгрунтування позовних вимог надано документи, які підтверджують наявність між сторонами договірних відносин, об"єм витрат позивача на виконання ремонтних робіт, коштовність запасних частин та розрахунок суми не отриманого прибутку.

Вказана заява прийнята судом та розгляд справи продовжено з її урахуванням.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує, з посиланням на те, що позов є безпідставним та необгрунтованим, оскільки  при установці колінвалу ПП Горюшко М.В., з яким позивачем було укладено договір на виконання ремонтних робіт, не було дотримано вимог по керівництву ремонту двигунів ЯМЗ 236,238 ,а саме до ремонту зазначено двигуна не була проведена перевірка геометричних розмірів елементів колінвалу, що є грубим порушенням керівництва по ремонту, тому збитки позивача повинні бути покладені на ПП Горюшко М.В. , як на особу з вини якої позивач поніс збитки. Стосовно неотриманого прибутку, відповідач вказує на те, що розрахунок позивача є необгрунтованим, тому, що відповідач відразу відреагував на звернення позивача та замінив колінвал. Крім того відповідач зазначає про те, що ним було зроблено запит до постачальника колінвалу про геометричні розміри та була отримана відповідь, в якій вказано про те, що вказаний колінвал має другий номінальний розмір корінних та шатунних шийок, тобто якість колінвалу відповідає супроводним документам.

17 липня 2006 року відповідач надав до суду додаткові заперечення, в яких просить суд у задоволенні позову відмовити та зазначає про те, що з боку відповідача відсутня вина та відсутній причинно -наслідний зв'язок  між постачанням коліквалу та понесеними позивачем витратами та неотриманим  ним прибутком.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 липня 2006 року було відкладено розгляд справи на 01 липня 2006 року.

01 серпня  2006 року позивач в порядку ст. 22 ГПК УКраїни звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій з посиланням на ст.231 ГК України, а саме на те, що за порушення умов зобов"язання щодо якості товару з постачальника стягується штраф у розмірі 20% вартості товарів, а також з посиланням на ст.22 ЦК України, ст.199, ч.2 ст.224, ст.225, ст.231,ст.232, ст.265, ст.268, ст.269 ГК України, просив суд України стягнути з відповідача  1200,00 грн. штрафу, 647,04 грн. вимушених витрат, 3303,00 грн. неотриманого прибутку та судові витрати.

Вказана заява була прийнята судом та розгляд справи продовжено з її урахуванням.

Позивач у призначеному судовому засіданні  01 серпня 2006 року підтримував позовні вимоги з урахуванням наданих уточнень та наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача у призначеному судовому засіданні проти позову заперечували з мотивів наведених у відзиві на позов та додатках до нього.

У  судовому засіданні  01 серпня 2006 року було оголошено перерву до 03 серпня 2006 року.

У  судовому засіданні 03 серпня 2006 року представник позивача підтримував позовні вимоги.

Представники відповідача у судовому засіданні  03 серпня 2006 року проти позову заперечували.

 Сторони звернулись до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами з урахуванням наданих позивачем уточнень.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини спору та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що за накладною № 6808 від 18 лютого 2006 року він придбав у відповідача вал колінчатий 238БЕ- 1005009 (238Н) (ЯМЗ) на суму 6000,00 грн. Для встановлення цього валу позивачем були придбані комплекти вкладишів на суму 240,96 грн.  за накладною № 510м від 10.03.2006 року.  01 березня 2006 року позивачем було укладено договір з Приватним підприємцем Горюшко М.В. на виконання ремонтних робіт, у  відповідності до умов якого ПП Горюшко М.В. був проведений капітальний ремонт вказаного двигуна.  Після ремонту автомобіль  виконував рейс до м. Києва, під час якого були виявленні неполадки у роботі двигуна. При розборці двигуна було встановлено , що причина неполадок криється у колінчатому валі, бо він не відповідає розмірам, які вказані у супроводжувальних документах. Позивач звернувся до відповідача з вимогою замінити вал колінчатий. Відповідач згідно накладної № ВП-000000 від 15 березня 2006 року видав новий вал. Для встановлення вдруге придбаного валу позивачем було придбано запасних частин на суму 453,64 грн. та незаплановані витрати на повторний ремонт двигуна склали 1953,64 грн. Крім того позивач вказує на те, що у період з 10 по 16 березня 2006 року він не отримував прибуток від роботи автомобілю, що склало у загальній сумі неотриманого прибутку за час простою - 3303 грн.

На підставі вищевикладених обставин позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача з посиланям на ст.231 ГК України штрафу у сумі 1200 грн., з посиланням на ст.22 ЦК України, ч.2 ст.224 ГК України у рахунок погашення вимушених витрат коштів у сумі 647,04 грн., не отриманого прибутку у сумі 3303 грн. та судових витрат.

В обгрунтування позовних вимог позивач надав суду належно засвідчені копії: накладної №6808 від 18 лютого 2006 року, товарної накладної №510 м від 10 березня 2006 року, накладної №6864 від 15 березня 2006 року, видаткової накладної(повернення)№ВП-0000001 від 15 березня 2006 року, довіреності на отримання від 15.03.2006 року, товарної накладної №279м від 16 березня 2006 року, товарної накладної №547м від 16 березня 2006 року, договір б/н від 01.03.2006 року на виконання ремонтних робіт, акти виконаних робіт, видатковий касовий ордер та квітанцію прибуткового касового ордеру, рахунок №2652 від 17 лютого 2006 року.

У позовній заяві та уточненнях до неї, а також у судових засіданнях позивач стверджував про те, що  вперше за накладною № 6808 від 18 лютого 2006 року він отримав вал калінчатий 238 БЕ(238Н)(ЯМЗ), який не відповідає своїм показникам, розмірам вказаних у супроводжувальних документах та  взагалі вимогам його замовлення , оскільки ним було замовлено у відповідача інший вал.

Проте, документів, що підтверджують замовлення у відповідача іншого валу, ніж той, який  вперше було  придбано, позивач суду не надав.

Крім того у накладній №6808 від 18 лютого 2006 року, за якою вперше позивач придбав запчастину в графі найменування товару вказано:"238 БЕ-1005009 Вал коленчатий 238БЕ(238Н)(ЯМЗ).", у накладній №6864 від 15 березня 2006 року за якою позивач вдруге придбав новий вал в графі найменування товару вказано:" 238БЕ-1005009 Вал коленчатий 238 БЕ(238Н)(ЯМЗ). Тобто з документів, що було додано позивачем до позову, як доказів в  обгрунтування позовних вимог, а саме з вищевказаних накладних вбачається, що вперше та вдруге позивачем було придбано -238 БЕ-1005009 Вал коленчатий 238БЕ(238Н)(ЯМЗ).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було зроблено запит до постачальника колінвалу про геометричні розміри, та отримана відповідь від виробника, в якій вказано про те, що поставлений колінвал має другий номінальний розмір корінних та шатунних шийок, тобто якість колінвалу відповідає супровідним документам.

 Посилання позивача на те, що відповідачем було замінено на його  вимогу запчастину куплену вперше на іншу, та цими діями відповідач підтвердив той факт, що вперше наданий вал не відповідав заявленим до нього вимогам, судом до уваги не приймається, оскільки вказане не підтверджує саме неякісності поставленого товару, а навпаки данний факт свідчить про належне та доброзичливе ставлення відповідача, як продавця до покупців споживачів.

Позивачем не надано документів, що підтверджують, як вже було зазначено замовлення у відповідача іншого валу з зазначенням геометричних розмірів, ніж той, що було поставлено, а також не надано документів, що підтверджують неякісність та не відповідність своїм показникам, придбаної у відповідача запчастини.

Враховуючи викладені обставини суд дійшов висновку про те, що заявлена позовна вимога щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі1200 грн. з посиланням на ст.231 ГК України, якою визначено, що за порушення умов зобов"язання щодо якості товару з постачальника стягується штраф у розмірі 20% вартості товарів., є безпідставною та необгрунтованої, такою , що не підлягає задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення збитків, з посиланням на ст.22 ЦК України, ч.2 ст.224, ст.225 ГК України що складають кошти у сумі 647,04 грн. у рахунок погашення вимушених витрат та не отриманого прибутку у сумі 3303 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 22 ЦК України збитками визнаються втрати, яких особа зазнала у зв"язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати , які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Згідно ч.2 ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов"язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст. 623  ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що "завдані" правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв"язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв"язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги те, що цивільно-правова відповідальність боржника за невиконання зобов"язань виникає за наявності збитків для кредитора, протиправності його дій, безпосереднього причинного - зв"язку між збитками і протиправними діями та вини, суд дійшов висновку про відсутність вини відповідача, а відповідно і відсутності підстави для настання цивільно-правової відповідальності, тому позовні вимоги щодо стягнення  з відповідача коштів у сумі 647,04 грн. у рахунок погашення вимушених витрат та не отриманого прибутку у сумі 3303 грн., які позивач вважає понесеними збитками, суд вважає безпідставними та необгрунтованими, такими , що не підлягають задоволенню.

На підставі викладене,  враховуючи вимоги ст. ст.33 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про  відмову у задоволенні позову.

Згідно ст.49 ГПК України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України  ст.22, ст. 623 ЦК України,  ч.1 ст. 224  ГК України,  ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 44, 49,54, 82-85 ГПК України,  

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя                                                                                            Гребенюк Н.В.