Р I Ш Е Н Н Я
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа N 2 – 3044/10
26 травня 2010 року м. Горлівка
Центрально-Міський районний суд м. Горлівки Донецької області у складі:
головуючого-судді Коваленко В.О.,
при секретарі Баштовій А.В.,
учасники цивільного процесу:
позивач ОСОБА_1
представник відповідача Калініч А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Горлівка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемвугілля» про відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом про стягнення моральної шкоди у зв’язку із отриманням ним професійного захворювання на виробництві до ДП «Артемвугілля», і в обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 17.01.1984 року він працював на шахті ім. К. Маркса та шахті ім. Румянцева структурних підрозділах ДП «Артемвугілля» на підземних роботах. 22 вересня 2008 року був звільнений за ст. 38 КЗпП України на пенсію. Під час підземних робіт через небезпечні умови праці на зазначених гірничих підприємствах отримав професійне захворювання (хронічний радикуліт), яке призвело до стійкої втрати професійної працездатності. Адміністрація відповідача та Горлівська санітарно-епідеміологічна служба 28.08.2008 року склали акт форми Ф-4, у якому встановлено вину відповідача у відсутності безпечних умов праці, що призвело до професійного захворювання позивача і стійкої втрати їм працездатності. Після проходження тривалого лікування позивача з 11.09.2008 року медико-соціальна експертна комісія встановила йому стійку втрату працездатності у 50 % за професійним захворюванням та третю групу інвалідності. Заподіяну моральну шкоду внаслідок професійного захворювання позивач оцінює у 50 тис. грн., обґрунтовуючи цей розмір вказує на перенесені їм моральні страждання оскільки загублено важливі життєві функції його організму, тривалий час він вимушений лікуватися, відчуває переживання пов’язані із втратою здоров’я. Позивач просить стягнути з відповідача 50 тис. грн. у відшкодування заподіяної стійкою втратою професійної працездатності моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач повністю підтримав свої вимоги, спричинену моральну шкоду обґрунтував обставинами, викладеними ним у позовній заяві. Додатково зазначив, що протягом 2008-2010 років він постійно лікувався від отриманого професійного захворювання. Внаслідок професійного захворювання на виробництві йому заподіяні, насамперед, фізичні та душевні страждання, ушкодження здоров’я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як право на охорону здоров’я, на безпечну працю. У зв’язку з інвалідністю цілком порушена його нормальна життєдіяльність, після обстеження МСЕК його стан здоров’я не змінився. Він відчуває постійний нестерпний біль в спині, порушений сон, він постійно роздратований. Й нього з’явилось відчуття страху, що його здоров’я ніколи повністю не відновиться. Після отриманої травми він не може виконувати певні види робіт у побуті, на цей час він обмежений у виборі роботи, оскільки згідно висновку МСЕК йому протипоказана важка фізична праця. Він не може влаштуватися на роботу, хоча дуже хоче жити повноцінним життям. Вважає, що у відповідності до ст. 268 ЦК України позовна давність не розповсюджується на вимоги пов’язані з ушкодженням здоров’я.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, надав суду письмові заперечення. У запереченнях посилається на ст.ст. 13, 21, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» обов’язок відшкодування моральної шкоди покладений на Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань. Посилався на пропущення позивачем трьохмісячного строку звернення до суду встановленого ст. 233 КЗпП України. Просив відмовити у задоволенні позову.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у відповідності із трудовою книжкою працював у відповідача з 17.01.1984 року по 16.06.1994 року та з 20.07.1998 року по 22.09.2008 року на різноманітних підземних роботах, а саме підземним гірничим робочим, прохідником, забійником до звільнення на пенсію і цей факт не заперечувався сторонами у судовому засіданні /а.с. 5 – 11/.
Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 28 серпня 2008 року у ОСОБА_1 гірника очисного забою, забійника 6-го розряду стаж роботи в умовах шкідливих факторів – 20 років 4 місяця встановлено захворювання: хронічна вертеброгенна поперекова-крижова радикулопатія у стадії затягнувшогося загострення з вираженим больовим та м’язово-тонічним корінцевим синдромом. Захворювання професійне, встановлено вперше М54, супутній діагноз – поперековий острехандроз, протрузія дисків Л3-Л4, Л4–Л5, Л5-S1; хронічний гіпертрофічний рініт; викривлення носової перетенки вправо. Професійне захворювання виникло за обставин: при існуючих технологічних схемах відробки маломіцних крутопадаючих пластів роботи по доставці лісоматеріалів в очисний вибій виконуються вручну. ГРОВ під час виконання трудового обов’язку знаходиться у вимушеній робочий позі з упорами ногами о стійки кріплення, нахилами тулуба та навантаженням на опорно-руховий апарат та організм у цілому. Зазначені причини професійного захворювання: важка фізична праця під час виконання технологічного процесу; несприятливі умови мікроклімату; виконування нахилів тулуба робітником при виконанні роботи, вимушена робоча поза в умовах очисного вибою. Встановлено порушення начальниками дільниць вимог Державних санітарних правил та норм «Підприємств вугільної промисловості» у частині створення здорових та безпечних умов праці по фізичним навантаженням /а.с. 12/.
За санітарно - гігієнистичною характеристикою умов праці ОСОБА_1 праця виконується підземним ГРОВ і забійником по умовам і характеру праці відноситься до 3 класу 3 степені, недостатньо забезпечувався спецодягом та спецвзуттям /а.с. 13/.
22.09.2008 року позивачу встановлена 3 група інвалідності та 50 % втрати працездатності у зв’язку з професійним захворюванням на виробництві – радикуліт /а.с. 15 – 16, 20/.
За випискою із амбулаторної карти від 09.03.2010 № 339 ОСОБА_1 постійно лікувався на протязі 2008 – 2010 років /а.с. 21 – 25, 42 – 43/.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.
Моральна шкода, завдана фізичній особі, неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується, на підставі положень частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України, особою, яка її завдала, за наявності її вини. Завдана працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків шкода, на підставі статей 1172 Цивільного кодексу України та працівнику – на підставі статті 2371 Кодексу законів про працю України, відшкодовується юридичною особою – власником або уповноваженим ним органом у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Про право на відшкодування моральної шкоди потерпілій особі внаслідок дій або бездіяльності юридичної особи висловився Конституційний суд України у своєму рішенні у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту „б“ підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про страхові виплати) від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008.
Посилання відповідача на пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду встановленого ст. 233 КЗпП України, суд не приймає до уваги, оскільки Цивільним Кодексом України у п. 3 ч.1 ст. 268 встановлено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Враховуючи надані суду докази, суд вважає, що діями відповідача позивачеві спричинені моральні страждання, пов’язані із втратою ним 50 % працездатності, тривалим лікуванням та зміною звичайних для позивача життєвих зв’язків, які є прямим наслідком професійного захворювання, але сума, заявлена позивачем у 50000 гривень, механізм розрахунку якої позивач пов’язує із відсотком втрати ним працездатності, є завищеною і не відповідає отриманим ним моральним стражданням. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним у відшкодування позивачеві спричиненої йому моральної шкоди, стягнути з відповідача на його користь 15000 гривень.
Відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи в сумі 37 гривень, та на користь держави - судовий збір в сумі 8,50 гривня.
На підставі статей 268, 1167, 1172 Цивільного кодексу України, статті 2371 Кодексу законів про працю України керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 209, 212-215 ЦПК України, суд
В И Р I Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемвугілля» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля» на користь позивача ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
Стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля» на користь держави судовий збір у сумі 8 (вісім) гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 (тридцять сім) гривень.
Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду до Апеляційного суду Донецької області може бути подана через Центрально-Міський районний суд м. Горлівки Донецької області протягом 10 днів з дня оголошення рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд м. Горлівки Донецької області протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: