ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2021м. ДніпроСправа № 904/5027/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГРІН КОМПАНІ"

до Фізичної особи-підприємця ПАНЧЕНКА ОЛЕГА ІВАНОВИЧА

про стягнення 133198,31грн., з яких 104576,00грн. основної заборгованості; 13298,26грн. пені; 4956,84грн. трьох процентів річних; 10367,21грн. інфляційних втрат (договір №25/02 від 25.02.2019)

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГРІН КОМПАНІ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 18.05.2021 за вих.№б/н до Фізичної особи-підприємця ПАНЧЕНКА ОЛЕГА ІВАНОВИЧА (далі - відповідач) про стягнення 133198,31грн., з яких 104576,00грн.; 13298,26грн. пені; 4956,84грн. трьох процентів річних; 10367,21грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано на підставі договору №25/02 від 25.02.2019.

Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5027/21 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2021.

Ухвалою від 28.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 29.06.2021.

16.06.2021 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив від 15.06.2021 за вих.№б/н, яким просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Оглянувши відзив від 15.06.2021 за вих.№б/н, господарський суд констатує його направлення на адресу позивача і доходить висновку про його прийняття до розгляду.

26.07.2021 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшла заява від 26.07.2021 за вих.№б/н, якою повідомлено, що відповідач, у зв`язку із розглядом даної справи поніс витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00грн. 28.07.2021 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання від 28.07.2021 за вих.№б/н про прийняття доказів для визначення судових витрат (в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України), згідно якої просить суд розглянути дане клопотання; прийняти докази судових витрат та покласти на позивача витрати відповідача на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом даної справи №904/5027/21 у розмірі 9000,00грн.

У відповідності до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Отже, строк для розгляду справи по суті розпочато.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.06.2009 по справі №16-рп/2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина.

Господарським судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи необхідність надання додаткового часу задля забезпечення можливості подачі позивачу відповіді на відзив, господарський суд констатує, що строк на вирішення даної справи не є порушеним.

З урахуванням викладеного, з метою дотримання принципу здійснення правосуддя у розумні строки, справу розглянуто за відсутності відповіді на відзив відповідача, повідомленого належним чином про відкриття провадження у справі в порядку письмового провадження із визначенням строку на подання відзиву на позовну заяву.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

11.08.2021 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

25.02.2019 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір №25/02 (далі - договір).

Позивач повідомив, що згідно умов договору відповідачем (постачальником) поставлено товару на загальну суму 74950,19грн.

Далі, позивач (покупець) здійснив на рахунок постачальника платежі, які є фактичною передплатою на загальну суму 104576,00грн., проте покупець не здійснив відвантаження товару на вказану суму.

Позивач звернувся до відповідача з претензією та вимогою повернути суму попередньої оплати за договором. 03.08.2020 постачальник надав відповідь на претензію, якою фактично відмовив в поверненні суми отриманої ним передплати, зазначивши, що може підтвердити постачання товару за вищевказаними платіжними дорученнями. До відповіді на претензію відповідач, за твердженням позивача, не надав жодного документа, який підтверджує відвантаження товару.

Таким чином, позивач заявляє до стягнення з відповідача грошові кошти у розмірі 104576,00грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню за період прострочення з 05.09.2019 по 08.05.2021 на суму 13298,26грн.;

- три проценти річних за період прострочення з 05.09.2019 по 08.05.2021 на суму 4956,84грн.;

- інфляційні втрати за період прострочення з вересня 2019 року по березень 2021 року на суму 10367,21грн.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач наголошує, що строк виконання відповідачем зобов`язання поставити товар не встановлений, а тому не міг бути порушений відповідачем.

Відповідач звертає увагу, що під час розгляду справи необхідно дослідити не лише формальні документи, а й фактичний результат якого прагнули сторони.

Відповідач стверджує, що здійснив фактичну поставку товару, оплаченого позивачем, що підтверджується електронним листуванням, товарно-транспортною накладною від 12.10.2019 №121019. Посилаючись на положення пункту 2.3 договору відповідач стверджує, що оплаті товару позивачем передувала його поставка відповідачем.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: 1. Обставини укладання договору. 2. Правова природа договору. 3. Порядок розрахунків. Строк поставки товару. Факт поставки товару. Правомірність вимог про стягнення передоплати. 4. Правомірність нарахування пені. 5. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

1. Обставини укладання договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між відповідачем (далі - відповідач, постачальник) та позивачем (далі - позивач, покупець), (разом іменовані - сторони) укладено договір №25/02 від 25.02.2019 (далі - договір).

Предмет договору. Постачальник зобов`язується передати у власність покупця ПЕТ - пляшку б/в (далі - товар), що отримана в результаті виробничої діяльності постачальника. Покупець зобов`язується своєчасно прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).

Ціна договору. Загальна сума цього договору встановлюється, виходячи із обсягів товару, визначених у додатках до цього договору (пункт 2.1 договору).

Строк. Цей договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019 або повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 9.1 договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Правова природа договору.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Порядок розрахунків. Строк поставки товару. Факт поставки товару. Правомірність вимог про стягнення передоплати.

Покупець, відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно пункту 2.3 договору, здійснювати розрахунки з постачальником, на умовах оплати в розмірі 100% від вартості товарної партії, в продовж 3-ї банківських днів після прибуття партії товару на склад покупця, зазначеної у накладній. Після остаточних розрахунків на кінець місяця сторони оформляють акти звірок.

У пункті 3.1 договору сторони дійшли згоди, що передача товару від постачальника покупцю здійснюється за накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається.

Пунктом 4.3 договору визначено, що право власності на поставлені товари, ризики випадкової втрати, ушкодження або зіпсування товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі партії товару, зазначеній у відповідній накладній.

Тобто, основним документом, який підтверджує поставку товару відповідачем позивачу є накладна, яка фіксує найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається.

Господарський суд встановив, що платіжним дорученням №1221 від 05.09.2019 на суму 13000,00грн. підтверджується сплата за ПЕТ пляшку згідно рахунку №6 від 05.09.2019, без ПДВ. Матеріали справи містять рахунок №6 від 05.09.2019 на суму 13000,00грн.

Крім цього, наявне платіжне доручення №1282 від 11.10.2019 на суму 50000,00грн. та платіжне доручення №1289 від 18.10.2019 на суму 41576,00грн., які містять призначення платежу: "сплата за ПЕТ пляшку б/в згідно договору №25/2 від 25.02.2019 без ПДВ".

Таким чином, матеріалами справи підтверджено перерахування грошових коштів від позивача до відповідача у загальному розмірі 104576,00грн.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив відсутність конкретного строку на поставку товару, оплата якого підтверджується платіжними дорученнями №1221 від 05.09.2019 на суму 13000,00грн.; №1282 від 11.10.2019 на суму 50000,00грн. та №1289 від 18.10.2019 на суму 41576,00грн.

Логічним є висновок щодо правомірності застосування положень статті 530 та статті 693 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи містять претензію позивача адресовану відповідача і у якій констатовано не поставку відповідачем позивачу товару на суму 104576,00грн. з вимогою повернути 104576,00грн. протягом семи календарних днів з дня отримання цієї вимоги. Відповідач надав позивачу відповідь на претензію від 03.08.2020 за вих.№48 в якій висвітлено сподівання на те, що відправлена претензія є непорозумінням.

Отже, господарський суд визначає датою отримання відповідачем претензії позивача - 03.08.2020 (дата відповіді на претензію позивача).

Таким чином, строк для поставки товару або повернення суми попередньої оплати є таким, що настав - 10.08.2020.

Відповідач поставку товару підтверджує електронним листуванням, товарно-транспортною накладною від 12.10.2019 №121019 та посиланнями на пункт 2.3 договору.

Оцінюючи скріншоти переписки ОСОБА_1, господарський суд констатує, що документально не підтверджено посадове становище ОСОБА_1, належність телефону НОМЕР_1 відповідачу також не підтверджена, суть переписки не свідчить про виконання відповідачем поставки товару на спірну суму.

Таким чином, скріншоти переписки надані відповідачем належними доказами у справі не визнаються.

Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо.

Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами (ПРАВИЛА перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363).

Товарно-транспортна накладна використовується, якщо в процесі купівлі-продажу бере участь транспортна (експедиторська) компанія, що займається перевезенням товару від продавця до покупця.

Таким чином, товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів, а не основним документом, який підтверджує передачу товару від постачальника до покупця.

Надана відповідачем товарно-транспортна накладна №121019 від 12.10.2019 не містить жодних відомостей про вантаж та вантажно-розвантажувальні операції, а тому не визнається належним доказом передачі товару від відповідача до позивача на спірну суму.

Відтак, поставка товару відповідачем позивачу на суму 104576,00грн. визнається не підтвердженою.

Зі змісту частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України вбачається, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача на суму 104576,00грн. визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

4. Правомірність нарахування пені.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3 договору визначено, що у випадку неможливості поставки товару у термін, передбачений пунктом 3.1 договору, постачальник на протязі 2-х банківських днів зобов`язаний повернути суму отриманої попередньої оплати на рахунок покупця. У разі порушення строку попередньої оплати постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня від суми неповерненої попередньої оплати за кожен день прострочення.

Щодо розрахунку пені.

Позивач нарахував пеню за період прострочення з 05.09.2019 по 08.05.2021 на загальну суму 13298,26грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимоги заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок пені та виявив помилки у визначені періоду нарахування. З огляду на відсутність у договорі конкретного періоду поставки товару, правомірно застосовувати положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України на підставі якої господарським судом зроблено висновок, що правомірний строк для поставки товару або повернення суми попередньої оплати тривав до 10.08.2020.

Відтак, правомірним періодом, з урахуванням положень частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, визнається з 11.08.2020 по 10.02.2021. Здійснивши власний перерахунок пені, господарський суд визнав розмір пені до стягнення з відповідача у сумі 6278,41грн.

5. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у справі №918/631/19 відступила від правових висновків Верховного Суду України та Верховного Cуду щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у випадку прострочення зобов`язання з повернення суми попередньої оплати товару, визначивши, що «правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у постачальника (продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати і 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України».

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Щодо розрахунку трьох процентів річних.

Позивач нарахував три проценти річних за період прострочення з 05.09.2019 по 08.05.2021 на суму 4956,84грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимоги заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та виявив помилки у визначені періоду нарахування. З огляду на відсутність у договорі конкретного періоду поставки товару, правомірно застосовувати положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України на підставі якої господарським судом зроблено висновок, що правомірний строк для поставки товару або повернення суми попередньої оплати тривав до 10.08.2020.

Відтак, правомірним періодом визнається з 11.08.2020 по 08.05.2021. Здійснивши власний перерахунок трьох процентів річних, господарський суд визнав розмір трьох процентів річних до стягнення з відповідача у сумі 1569,60грн.

Щодо розрахунку інфляційних втрат.

Позивач нарахував інфляційні втрати за період прострочення з вересня 2019 року по березень 2021 року на суму 10367,21грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимоги заперечив.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та виявив помилки у визначені періоду нарахування. З огляду на відсутність у договорі конкретного періоду поставки товару, правомірно застосовувати положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України на підставі якої господарським судом зроблено висновок, що правомірний строк для поставки товару або повернення суми попередньої оплати тривав до 10.08.2020.

Відтак, правомірним періодом визнається з 11.08.2020 по 08.05.2021. Здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат, господарський суд визнав, що помилки позивача при визначені періоду нарахування не вплинули на результат.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2092,71грн., з урахуванням того, що 92,19% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГРІН КОМПАНІ" (Україна, 87516, Донецька обл., місто Маріуполь, ВУЛИЦЯ ВОЛГОДОНСЬКА , будинок 2; Ідентифікаційний код 36599750) до Фізичної особи-підприємця ПАНЧЕНКА ОЛЕГА ІВАНОВИЧА ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення 133198,31грн., з яких 104576,00грн.; 13298,26грн. пені; 4956,84грн. трьох процентів річних; 10367,21грн. інфляційних втрат (договір №25/02 від 25.02.2019) задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ПАНЧЕНКА ОЛЕГА ІВАНОВИЧА ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГРІН КОМПАНІ" (Україна, 87516, Донецька обл., місто Маріуполь, ВУЛИЦЯ ВОЛГОДОНСЬКА , будинок 2; Ідентифікаційний код 36599750) 104576,00грн. (сто чотири тисячі п`ятсот сімдесят шість грн. 00 коп.) основної заборгованості; 6278,41грн. (шість тисяч двісті сімдесят вісім грн. 41 коп.) пені; 1569,60грн. (одна тисяча п`ятсот шістдесят дев`ять грн. 60 коп.) трьох процентів річних; 10367,21грн. (десять тисяч триста шістдесят сім грн. 21 коп.) інфляційних втрат; 2092,71грн. (дві тисячі дев`яносто дві грн. 71 коп.) судового збору.

В частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ПАНЧЕНКА ОЛЕГА ІВАНОВИЧА ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГРІН КОМПАНІ" (Україна, 87516, Донецька обл., місто Маріуполь, ВУЛИЦЯ ВОЛГОДОНСЬКА , будинок 2; Ідентифікаційний код 36599750) 7019,85грн. пені; 3387,24грн. трьох процентів річних відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Дата підписання та складення повного судового рішення - 11.08.2021.

Суддя І.В. Петренко