ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 року

м. Черкаси

Справа № 705/2620/16-ц

Провадження № 22-ц/821/981/21

категорія: 302000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Єльцова В.О.

суддів: Василенко Л.І., Нерушак Л.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: Виконавчий комітет Уманської міської ради, ОСОБА_2

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Уманської міської ради, ОСОБА_2 про порушення земельного законодавства.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Уманської міської ради, ОСОБА_2 про порушення земельного законодавства. Зазначає, що предметом позовної заяви є рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 116 від 21.03.2007р. щодо реконструкції ОСОБА_2 частини житлового будинку, яке порушило земельне законодавство, його права землевласника і тому підлягає скасуванню, а самовільно зайнята земельна ділянка спільного користування - поверненню.

Вказує, що площу земельної ділянки садиби та її межі по АДРЕСА_1 визначено рішенням Уманського міськвиконкому № 576 від 21.12.1954 р. і складає 2035 кв.м., у тому числі 560 кв.м. спільного користування (проїзд, тротуар та ін.).

ОСОБА_2 провела реконструкцію свого майна з порушенням земельного законодавства - відбулось самовільне зайняття земель спільного користування площею більш ніж 50 кв.м. під двоповерхову прибудову, саморобну внутрішню огорожу та інші господарські споруди з повним знищенням в зоні будівництва межових знаків і отримала шляхом обману незаконне рішення виконкому № 116 від 21.03.2007р. без дозвільних документів і згоди співвласників земельної ділянки на забудову та відхилення від проекту землеустрою.

В той же час нерухоме майно, збудоване на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається самочинним будівництвом (ч. 1 ст. 376 ЦК України), а ст. 212 Земельного кодексу передбачає повернення самовільно зайнятих земельних ділянок із знесенням збудованих будівель і споруд.

Правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законодавству та порушує права власника, за його позовом визнається судом незаконним та скасовується (ч. 1 ст. 393 ЦК України) з відшкодуванням шкоди (ст. 394 Кодексу).

Просить: 1) визнати рішення № 116 від 21.03.2007 р. виконавчого комітету Уманської міської ради щодо реконструкції ОСОБА_2 незаконним і скасувати; 2) припинити право власності ОСОБА_2 на самочинне будівництво, проведене без технічної документації із землеустрою - двоповерхову прибудову, саморобний паркан та інші господарські споруди, розташовані на землях спільного користування, знести їх, а землю привести до придатного для використання стану; 3) зобов`язати ОСОБА_2 повернути у спільну власність земельні ділянки, що самоправно використовуються нею під город, привілейоване паркування, паркінг, складування та інше; 4) зобов`язати ОСОБА_2 відновити знищені межові знаки у вигляді підпірної стіни земельної ділянки спільного користування вздовж металевого огородження тильного боку будинковолодіння, а також внутрішні межі в натурі у встановленому порядку; 5) судовий збір у сумі 1378 грн. стягнути солідарно з відповідачів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Уманської міської ради ОСОБА_2 про порушення земельного законодавства.

Рішення суду 1 інстанції мотивовано тим, що на позивача покладений обов`язок довести в суді ті обставини, що позивач уповноважений звертатися до суду з відповідним позовом і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень цивільного законодавства України. Тобто, позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 76-83 ЦПК України, зазначені ним обставини. Однак таких доказів він не надав. Таким чином, при викладених обставинах, у зв`язку з тим, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається в своїй позовній заяві - позов не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення 1 інстанції та ухвалити нове рішення про залишення позову без розгляду для повторного захисту від самозахвату земель.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що Уманським міськрайонним судом Черкаської області порушені процесуальні норми ст. 177, 185, 187, 197, 200, 257 ЦПК України про залишення позовної заяви без розгляду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

26 квітня 2021 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Уманської міської ради, ОСОБА_2 про порушення земельного законодавства.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 квітня 2021 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єльцов В.О., судді Василенко Л.І., Нерушак Л.В.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом 1 інстанції встановлено, що згідно договору дарування 2-1577 від 27 травня 1994 року ОСОБА_1 належить 1/6 частка житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1 , який розташований на присадибній земельній ділянці розміром 2035 кв.м. (а.с.93,94,98).

233/1000 частки вказаного житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1 належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 5930 від 13.11.2003 р. (а.с.95).

Відповідно до рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 липня 2004 року позов ОСОБА_2 задоволено та визначено порядок користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 , виділивши у користування співвласникам: ОСОБА_2 земельну ділянку площею 384 кв.м., що разом з 1/6 площі земельної ділянки спільного користування відповідає 23,3/100 частки земельної ділянки; ОСОБА_1 земельну ділянку площею 248,5 кв.м., що разом з 1/6 площі земельної ділянки спільного користування відповідає 1/6 частки земельної ділянки; ОСОБА_3 земельну ділянку площею 248,5 кв.м., що разом з 1/6 площі земельної ділянки спільного користування відповідає 1/6 частки земельної ділянки; ОСОБА_4 земельну ділянку площею 278 кв.м., що разом з 1/6 площі земельної ділянки спільного користування відповідає 18/100 частки земельної ділянки; ОСОБА_5 земельну ділянку площею 114 кв.м., що разом з 1/6 площі земельної ділянки спільного користування відповідає 10/1200 частки земельної ділянки; ОСОБА_6 земельну ділянку площею 221 кв.м., що разом з 1/6 площі земельної ділянки спільного користування відповідає 15,3/100 частки земельної ділянки. В спільне користування співвласникам виділено земельну ділянку під спільним подвір`ям, земельна ділянка обмежена тильним фасадом житлового будинку і підпорною бутовою стіною з проходом до неї шириною один метр вздовж металевого огородження з тильного боку будинковолодіння, земельна ділянка шириною один метр вздовж підпорної бутової стіни від АДРЕСА_1 до житлового будинку для забезпечення можливості ремонту підпорної бутової стіни та спільного внутрішньодворового водопроводу, цегляне огородження товщиною 0,5 метрів з боку АДРЕСА_1 та з боку землекористування №14 до кінця, де цегляне огородження являється тильною стіною господарських споруд, бутова підпорна стіна (а.с.96-97).

22 березня 2007 р. Рішенням № 116 виконавчого комітету Уманської міської ради дозволено реконструкцію ОСОБА_2 частини житлового будинку з добудовою веранди розміром 3,8х3,0м на земельній ділянці площею 0,0477га, що знаходиться в її власності за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.84).

Згідно відповіді начальника міськрайонного управління Держкомзему у м. Умань та Уманському районі Черкаської області від 27.12.2011 р. № 311/7-1-19, державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель 26.12.2011 р. проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті якої встановлено, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 , відповідає конфігурації та розмірам згідно технічної документації та державного акта на право приватної власності на землю виданого 21 червня 2005 р., по факту вищевказаної перевірки порушень вимог земельного законодавства не виявлено (а.с.85).

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів щодо порушення його прав, свобод чи законних інтересів при винесенні Уманською міською радою рішення № 116 від 22 березня 2007 р.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції відповідає.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

У відповідності до вимог статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 2 статті 83 ЦПК України визначає, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

У відповідності до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що згідно договору дарування 2-1577 від 27 травня 1994 року ОСОБА_1 належить 1/6 частка житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1 , який розташований на присадибній земельній ділянці розміром 2035 кв.м. (а.с.93,94,98).

233/1000 частки вказаного житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1 належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 5930 від 13.11.2003 р. (а.с.95).

Відповідно до рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02 липня 2004 року позов ОСОБА_2 задоволено та визначено порядок користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 , виділивши у користування співвласникам: ОСОБА_2 земельну ділянку площею 384 кв.м., що разом з 1/6 площі земельної ділянки спільного користування відповідає 23,3/100 частки земельної ділянки; ОСОБА_1 земельну ділянку площею 248,5 кв.м., що разом з 1/6 площі земельної ділянки спільного користування відповідає 1/6 частки земельної ділянки; ОСОБА_3 земельну ділянку площею 248,5 кв.м., що разом з 1/6 площі земельної ділянки спільного користування відповідає 1/6 частки земельної ділянки; ОСОБА_4 земельну ділянку площею 278 кв.м., що разом з 1/6 площі земельної ділянки спільного користування відповідає 18/100 частки земельної ділянки; ОСОБА_5 земельну ділянку площею 114 кв.м., що разом з 1/6 площі земельної ділянки спільного користування відповідає 10/1200 частки земельної ділянки; ОСОБА_6 земельну ділянку площею 221 кв.м., що разом з 1/6 площі земельної ділянки спільного користування відповідає 15,3/100 частки земельної ділянки. В спільне користування співвласникам виділено земельну ділянку під спільним подвір`ям, земельна ділянка обмежена тильним фасадом житлового будинку і підпорною бутовою стіною з проходом до неї шириною один метр вздовж металевого огородження з тильного боку будинковолодіння, земельна ділянка шириною один метр вздовж підпорної бутової стіни від АДРЕСА_1 до житлового будинку для забезпечення можливості ремонту підпорної бутової стіни та спільного внутрішньодворового водопроводу, цегляне огородження товщиною 0,5 метрів з боку АДРЕСА_1 та з боку землекористування №14 до кінця, де цегляне огородження являється тильною стіною господарських споруд, бутова підпорна стіна (а.с.96-97).

22 березня 2007 р. Рішенням № 116 виконавчого комітету Уманської міської ради дозволено реконструкцію ОСОБА_2 частини житлового будинку з добудовою веранди розміром 3,8х3,0м на земельній ділянці площею 0,0477га, що знаходиться в її власності за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.84).

Згідно відповіді начальника міськрайонного управління Держкомзему у м. Умань та Уманському районі Черкаської області від 27.12.2011 р. № 311/7-1-19, державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель 26.12.2011 р. проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті якої встановлено, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 , відповідає конфігурації та розмірам згідно технічної документації та державного акта на право приватної власності на землю виданого 21 червня 2005 р., по факту вищевказаної перевірки порушень вимог земельного законодавства не виявлено (а.с.85).

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів щодо порушення його прав, свобод чи законних інтересів при винесенні Уманською міською радою рішення № 116 від 22 березня 2007 р.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків.

Таким чином, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що на позивача покладений обов`язок довести в суді ті обставини, що позивач уповноважений звертатися до суду з відповідним позовом і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень цивільного законодавства України. Тобто, позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 76-83 ЦПК України, зазначені ним обставини. Однак таких доказів він не надав. Таким чином, при викладених обставинах, у зв`язку з тим, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається в своїй позовній заяві - позов не підлягає задоволенню.

Такі висновки суду 1 інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції повинен був залишити його позовну заяву без розгляду на підставі ст.ст. 177, 185, 187, 197, 200, 257 ЦПК України є помилковими. Оскільки, Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року (справа №761/17393/19) зазначив, що положення ч. 10 ст. 84 ЦПК містять альтернативні варіанти дій суду першої інстанції в разі ухилення від виконання учасником справи вимог щодо надання доказів. Залишення позову без розгляду є лише одним з них і може застосовуватися тільки в разі неможливості здійснення судом розгляду справи за відсутності таких доказів. Системне тлумачення п. 9 ч.1 ст. 257 ЦПК свідчить, що його слід застосовувати у взаємозв`язку з положеннями ч.ч. 7 - 10 ст. 84 ЦПК, а залишення позову без розгляду можливе лише у випадку неподання позивачем витребуваних доказів без поважних причин, тобто коли позивач володіє певними доказами, які необхідні для повного і всебічного з`ясування обставин справи, але свідомо ухиляється від надання їх суду. В іншому випадку суд, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, зобов`язаний розглянути справу по суті на підставі тих доказів, які надані учасниками справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом 1 інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Уманської міської ради, ОСОБА_2 про порушення земельного законодавства, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий: В.О. Єльцов

Судді : Л.І. Василенко

Л.В. Нерушак