Єдиний унікальний номер 233/2784/21

Номер провадження 22-ц/804/2207/21

Головуючий у 1 інстанції Каліуш О.В. Єдиний унікальний номер 233/2784/21

Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/2207/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2021 року Донецький апеляційний суд в складі суддів:

судді-доповідача Папоян В.В.

суддів Корчистої О.І., Хейло Я.В.,

за участю секретаря Гладуха О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 червня 2021 року цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним договору емфітевзису та припинення речового права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) (суддя Каліуш О.В.),

В С Т А Н О В И В :

У червні 2021 ПрАТ «АПК-Інвест» звернулося до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору емфітевзису та припинення речового права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Одночасно із поданням позовної заяви, ним подано заяву про забезпечення цього позову, в якій позивач просить накласти обтяження - заборону вчинення реєстраційних дій будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконую функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки кадастровий номер 1422483900:43:000:0007, площею 4,2167 га до виконання рішення суду.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 червня 2021 року у задоволенні заяви про забезпечення позову ПрАТ а «АПК-Інвест» відмовлено.

Не погодившись з зазначеною ухвалою, заявник подав апеляційну скаргу, у якій просив її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд безпідставно відмовив у застосуванні заходів забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення чи повторно унеможливить виконання рішення суду.

Зазначає, що 26.12.2019 року відбулась реєстрація права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) на підставі договору емфітевзису, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 При цьому право користування відповідача було зареєстроване всупереч того, що на дату реєстрації в судовому порядку було визнано переукладеним договір оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року між ПрАТ «АПК-Інвест» та ОСОБА_3 на договір оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки 1422483900:43:000:007, площею 4,2167 га) на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю). Тобто спір по справі № 233/4333/19 був вирішений на користь ПрАТ «АПК-Інвест».

Наведене свідчить про свідоме порушення прав та інтересів заявника та свідоме вчинення відповідачами протиправних дій, спрямованих на рейдерське захоплення земельних ділянок, що знаходяться в оренді ПрАТ «АПК-Інвест». Зазначені обставини позбавляються ПрАТ «АПК-Інвест» можливості реалізувати (виконати) судове рішення від 03.12.2019 року по справі № 233/4333/19.

Вважають, що наявність самого по собі позову про захист їх права, як орендаря на підставі договору оренди, є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії направлені на розпорядження земельною ділянкою.

В судовому засіданні апеляційного суду представник заявника доводи апеляційної скарги підтримав, просив ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову.

Інші особи які приймають участь у справі у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в справі рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. За ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен пересвідчитись щодо наявності спору між сторонами, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та забезпечення збалансованості інтересів сторін.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення яке допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії до закінчення розгляду справи.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03 грудня 2019 року по справі № 233/4333/19 позов ПрАТ «АПК- Інвест» до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_1 про переукладення договору задоволено. Визнано переукладеним договір оренди земельної частки (паю) від 22 березня 2012 року між ПрАТ «АПК- Інвест» та ОСОБА_3 , зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часткою (паїв) Миколайпільської селищної ради 03.04.2012 за № 1059 на договір оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки 1422483900:43:000:0007, площею 4,2167 га) на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), починаючи з дати державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 1422483900:43:000:0007, площею 4,2167 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з 20 серпня 2019 року у редакції позовної заяви.

Постановою Донецького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, про відмову у позові.

Постановою Верховного Суду від 31 березня 2021 року касаційну скаргу ПрАТ «АПК- Інвест» задоволено. Постанову Донецького апеляційного суду від 25 лютого 2020 року скасовано, рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області залишено в силі.

З матеріалів справи убачається, що ПрАТ «АПК- Інвест» звернулось до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору емфітевзису укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та припинення речового права користування останнього земельною ділянкою, яке виникло на підставі цього договору, та надало заяву про забезпечення позову шляхом накладення обтяження - заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії будь-яким особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо спірної земельної ділянки.

Свої вимоги заявник обґрунтовував тим, що ними заявлений позов про визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки та проведена відповідачами на підставі оспорюваного договору реєстрація права користування земельною ділянкою, позбавляє ПрАТ «АПК-Інвест» можливості реалізувати (виконати) судове рішення від 03.12.2019 року по справі № 233/4333/19 та свідчить про свідоме порушення відповідачами прав та інтересів заявника, вчинення ними протиправних дій, спрямованих на рейдерське захоплення земельних ділянок. На підтвердження правомірності доводів посилається на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03.12.2019 та постанову Верховного Суду від 31 березня 2021 року по справі № 233/4333/19.

Тобто в обґрунтування своєї вимоги заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову в обраний ним спосіб може позбавити їх можливості виконати судове рішення по іншій цивільній справі.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції враховуючі положення ст.149 ЦПК України, виходив з того, що право оренди земельної ділянки, яке виникло на підставі оспорюванного договору, вже зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такий захід, як заборона вчинення реєстраційних дій будь-яким органом державної реєстрації прав на нерухоме майно щодо вказаної земельної ділянки не є заходом забезпечення позову, невжиття якого може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком та не приймає доводів апеляційної скарги, оскільки як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами та надав їм належну оцінку.

Забезпечення позову - це вжиття комплексу заходів цивільного процесуального характеру, направлених на припинення дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Види забезпечення позову визначені у статті 150 ЦПК України, зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Відповідно до частини 10 статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно роз`яснень викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Такий вид забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії застосовується якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору. Наприклад укладати договір, проводити платежі, передавати майно, тощо. При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому. У порядку забезпечення позову не можна забороняти вчиняти дії, які під час розгляду спору прямо дозволені законом.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Самі лише твердження позивача ПрАТ «АПК-Інвест» про можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Отже, відмовляючи у задоволенні заяви ПрАТ «АПК-Інвест» про забезпечення позову, суд першої інстанції врахував вимоги зазначених процесуальних норм та, оцінюючи реальність загрози із невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду за позовом ПрАТ «АПК-Інвест», прийшов до правильного висновку про те, що такий захід як заборона вчинення реєстраційних дій будь-яким органом державної реєстрації прав на нерухоме майно щодо спірної земельної ділянки не є заходом забезпечення позову, невжиття якого може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.

Апеляційний суд не приймає посилання заявника на неможливість або ускладнення виконання судового рішення по іншій цивільній справі, оскільки це не є підставою для застосування заходів забезпечення позову у цивільній справі, яка є предметом розгляду. Відповідно до ст. 149 ЦПК України забезпечення позову повинно гарантувати реальне виконання майбутнього позитивного судового рішення у справі, яка є предметом розгляду на цей час. Діючим законодавством передбачено іншій порядок захисту прав стячувача під час виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваної ухвали не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Ухвала суду першої інстанції винесене з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для її скасування.

Керуючись статтями 374, 375, 382-384 ЦПК України, Донецький апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» залишити без задоволення.

Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: В.В. Папоян

О.І. Корчиста

Я.В. Хейло

Повний текст постанови складений 11 серпня 2021 року.

Суддя-доповідач В.В. Папоян