Єдиний унікальний номер справи 225/1950/21

Номер провадження 2/225/519/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 року                                                                    м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді: Соляник А.В.,

за участю секретаря судового засідання: Андрієвої Т,О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Торецька Донецької області цивільну справу за позовною заявою представника позивача – адвоката Саєнко Олександра Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до  Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк (Донецька область, місто Торецьк, вул. Маяковського, буд.24, код ЄДРПОУ 41552929), Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області (місцезнаходження: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Маяковського, буд. 24а, код ЄДРПОУ 44272449) про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд суду пред`явлено вказану позовну заяву, в якій представник позивача - адвокат Саєнко Олександр Миколайович, який діє в інтересах ОСОБА_1 просить:

1. визнати дійсним договір купівлі-продажу (біржовий контракт № 013-н) за адресою: АДРЕСА_2 , укладений на Донецькій товарній біржі 14.01.1998 року між покупцем ОСОБА_2 , та продавцем ОСОБА_3 .

2.визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть, видане Торецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), та був зроблений відповідний актовий запис №584. Про факт споріднення між Позивачем та померлим свідчить свідоцтво про народження.

Після смерті  ОСОБА_2  відкрилася спадщина. Спадкоємцем є його син  ОСОБА_1 про що свідчить довідка про коло спадкоємців померлого від 09.11.2020 року №920/02-14. Звернувшись до приватного нотаріуса Торецького міського нотаріального округу з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого батька, ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та запропоновано звернутись до суду, про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.03.2021 року №240.

Приводом звернення до суду є наступні обставини:

14.01.1998 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з ОСОБА_3 .

Зазначений договір був укладений у місті Донецьк на Донецькій товарній біржі та посвідчений підписами продавця, покупця, та уповноваженого представника біржі П.А.Вишневським. Договір було зареєстровано на товарній біржі відповідно до ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», при його укладенні було узгоджено всі суттєві умови, що необхідні для укладання договору купівлі-продажу майна, зокрема, щодо ціни, характеристик майна, передачі майна у власність, та відбулося повне його виконання з боку сторін.

Згідно довідки БТІ м. Торецька від 09.11.2020 р. двоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 на підставі Біржового контракту №013-11, Договору купівлі-продажу, посвідченого Донецькою товарною біржею від 14.01.1998 року. Інформація про реєстрацію права власності міститься у реєстраційній книзі №6 стор.87 під №962 від 22.01.1998 р.

На момент укладання зазначеного вище договору у відповідності до ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», який діяв на час виникнення правовідносин, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Саме з цих підстав вказаний вище договір було прийнято в БТІ у якості правовстановлюючого документу, та покупцем зареєстроване право приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії додається) у зв`язку з тим, що згідно ЗУ «Про нотаріат» від 02.09.1993 року, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Тобто, у зв`язку з тим, що було виявлено відсутність правовстановлювальних документів померлого на вищезгадану квартиру, які потрібні для вчинення нотаріальних дій, а саме біржовий контракт не відповідає нотаріальній формі.

У зв`язку з викладеним, позивач змушений був звернутися до суду.

Позивач до суду не з`явився. про причини своєї неявки не повідомив.

Представник позивача – адвокат Саєнко О.М. у судове засідання не з`явився, суду надано заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, заявлені вимоги підтримано.

Відповідачем – представником Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області  заявлено клопотання про проведення судового розгляду за його відсутності.

Відповідач – представник Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області до суду не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, однак про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, належно з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів, приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено наступні факти та відповідні правовідносини.

14.01.1998 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу квартири (біржовий контракт №013-н), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з ОСОБА_3 . Зазначений договір був укладений у місті Донецьк на Донецькій товарній біржі та посвідчений підписами продавця, покупця, та уповноваженого представника біржі П.А.Вишневським. Договір було зареєстровано на товарній біржі відповідно до ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», при його укладенні було узгоджено всі суттєві умови, що необхідні для укладання договору купівлі-продажу майна, зокрема, щодо ціни, характеристик майна, передачі майна у власність, та відбулося повне його виконання з боку сторін, що підтверджується копією біржового контракту (а.с.10)

На момент укладання зазначеного вище договору у відповідності до ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», який діяв на час виникнення правовідносин, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Саме з цих підстав вказаний вище договір було прийнято в БТІ у якості правовстановлюючого документу, та покупцем зареєстроване право приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно копії довідки БТІ м. Торецька від 09.11.2020 р. двоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 на підставі Біржового контракту №013-11, Договору купівлі-продажу, посвідченого Донецькою товарною біржею від 14.01.1998 року (а.с.8).

Інформація про реєстрацію права власності міститься у реєстраційній книзі №6 стор.87 під №962 від 22.01.1998 р (а.с.9)

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Торецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 18.09.2020, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6)

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану м. Дзержинська від 14 листопада 1994 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_2 (а.с.7)

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина. Спадкоємцем є його син ОСОБА_1 про що свідчить довідка про коло спадкоємців померлого від 09.11.2020 року №920/02-14 (а.с.12), а також довідка про коло спадкоємців померлого від 27.07.2021 №806/02-14 (а.с.46).

Звернувшись до приватного нотаріуса Торецького міського нотаріального округу з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого батька, ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та запропоновано звернутись до суду, про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.03.2021 року №240 (а.с.11)

Нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії додається) у зв`язку з тим, що згідно ЗУ «Про нотаріат» від 02.09.1993 року, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Тобто, у зв`язку з тим, що було виявлено відсутність правовстановлювальних документів померлого на вищезгадану квартиру, які потрібні для вчинення нотаріальних дій, а саме біржовий контракт не відповідає нотаріальній формі.

Відповідно до статті 4 3акону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 р. № 1952-IV (вступив в дію з 01.01.2013 року) обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно. Згідно ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Позивач бажає визнати за собою право власності на квартиру АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак наявні перешкоди у отриманні свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, оскільки біржовий контракт (договір купівлі-продажу) нотаріально не посвідчено.

На підставі зазначених доказів представник позивача ґрунтує заявлені вимоги.

Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом надано оцінку поданих ОСОБА_1 доказів і прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та про задоволення заявлених вимог з огляду на наступні норми права.

Спірні правовідносини склалися на підставі укладеного 14.01.1998 року біржового контракту (договору купівлі-продажу).

Відповідно до пп. 4 і 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набуття ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року, таким чином при розгляді даної справи необхідно застосовувати норми ЦК України в редакції 1963 року.

Відповідно до ст. 227 ЦК України (в редакції 1963 року) договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" від 10.12.1991 року № 1956-ХІІ (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину) угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню.

Таким чином, на дату укладання батьком позивача - ОСОБА_2 правочину в законодавстві існували протиріччя щодо необхідності нотаріального посвідчення вказаного договору, мала місце колізія норми ст. 15 Закону України „Про товарну біржу" та норми кодифікованого нормативно-правового акту, а саме ст. 277 ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, в якому роз`яснено, що у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.

В даному випадку, наявна колізія норм матеріального права, що мають однакову юридичну силу, при цьому суд акцентує увагу, що Закон України "Про товарну біржу" було прийнято в 1991 року, а Цивільний кодекс на момент укладання спірного правочину діяв з 1963 року. При вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, суд вважає правомірним застосування положення ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (як нормативного акту, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.2 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року) - якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, - суд може визнати такий договір дійсним. У такому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як вбачається із матеріалів справи доказом укладення і виконання біржового контракту (договору купівлі-продажу) є підтвердження факту проведення всіх розрахунків (сплата визначеної договором суми грошей, які продавцем отримані до підписання договору).

Згідно ч. 2 ст. 47 ЦК України та ст. ст. 224, 227 ЦК України (в редакції 1963 р.), які діяли на час укладення договору, передбачено: - якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення суд може визнати такий договір дійсним. Згідно ч.2 ст. 220 ЦК України (у редакції від 16.08.2020 року), якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

З матеріалів справи вбачається, що умови біржового контракту (договору купівлі-продажу) від 14.01.1998 року виконано, однак правочин не посвідчено нотаріально. Така обставина перешкоджає позивачу реалізувати свої спадкові права та вступити у право власності, володіння та розпорядження квартирою, тобто право власності не підлягає визнанню державним реєстратором.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України однією з умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

З вимог ст. 16 ЦК України вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання права власності належить судам. Одним із способів захисту цивільних прав, згідно ч.2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту прав передбачений і відповідає чинному законодавству.

Суд, враховуючи вищевикладене, після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів, за встановленням того, що при укладанні біржового контракту (договір купівлі-продажу) №013-н від 14.01.1998 було досягнуто всіх умов угоди та виконано прийняті зобов`язання, при цьому до теперішнього часу заперечень стосовно наслідків укладення правочину не виникло, - приходить до висновку про наявні підставі для застосування вимог ч. 2 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 р.) щодо можливості визнання зазначеного договору дійсним.

Крім того, суд визнає вимоги ОСОБА_1 в частині визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що 14.01.1998 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу квартири (біржовий контракт №013-н), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з ОСОБА_3 .

Зазначений договір був укладений у місті Донецьк на Донецькій товарній біржі та посвідчений підписами продавця, покупця, та уповноваженого представника біржі П.А.Вишневським. Договір було зареєстровано на товарній біржі відповідно до ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», при його укладенні було узгоджено всі суттєві умови, що необхідні для укладання договору купівлі-продажу майна, зокрема, щодо ціни, характеристик майна, передачі майна у власність, та відбулося повне його виконання з боку сторін, що підтверджується копією біржового контракту, таким чином став власником даної квартири (а.с.10)

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Торецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 18.09.2020, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6)

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану м. Дзержинська від 14 листопада 1994 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_2 (а.с.7)

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина. Спадкоємцем є його син ОСОБА_1 про що свідчить довідка про коло спадкоємців померлого від 09.11.2020 року №920/02-14 (а.с.12), а також довідка про коло спадкоємців померлого від 27.07.2021 №806/02-14 (а.с.46).

Звернувшись до приватного нотаріуса Торецького міського нотаріального округу з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого батька, ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та запропоновано звернутись до суду, про що свідчить постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.03.2021 року №240 (а.с.11)

Нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії додається) у зв`язку з тим, що згідно ЗУ «Про нотаріат» від 02.09.1993 року, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Тобто, у зв`язку з тим, що було виявлено відсутність правовстановлювальних документів померлого на вищезгадану квартиру, які потрібні для вчинення нотаріальних дій, а саме біржовий контракт не відповідає нотаріальній формі.

Відповідно до ст. ст.. 1222, 1223 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини та право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ОСОБА_1 , відповідно до ст. 1268 ЦК України, є єдиним спадкоємцем за законом, оскільки, відповідно до наданої приватним нотаріусом Бахмутського районного нотаріального округу Донецької області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) Рижкова О.О. №806/02-14 від 28.07.2021, у його провадженні знаходиться спадкова справа №493/2020, що заведена 09.11.2020 після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцем майна померлого є син – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який прийняв спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини 09.11.2020 до ОСОБА_4 . Інших спадкоємців, як за законом, так і за заповітом, окрім зазначеного, немає (а.с.46)

За наведених обставин, у інший спосіб, крім як за рішенням суду, ОСОБА_1 , який є єдиним спадкоємцем за законом, після смерті батька ОСОБА_2 не може реалізувати своє право на прийняття спадщини та визнання за ним права власності, в порядку спадкування на вищезазначену квартиру.

Відповідності до ст. ст. 41, 55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши представлені сторонами відповідно до ст. 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що визнання права власності в порядку спадкування не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного,ст.ст.47ЦК України(у редакції 1963р.), ст.ст.16,220,319,328ЦК України,керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263-265,268,273,354ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву представника позивача – адвоката Саєнко Олександра Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до  Військово-цивільної адміністрації м. Торецьк (Донецька область, місто Торецьк, вул. Маяковського, буд.24, код ЄДРПОУ 41552929), Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області (місцезнаходження: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Маяковського, буд. 24а, код ЄДРПОУ 44272449) про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу (біржовий контракт № 013-н) квартири АДРЕСА_3 , укладений на Донецькій товарній біржі 14.01.1998 року між покупцем ОСОБА_2 , та продавцем ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя:                                                                                      А.В.Соляник