ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 року м. Черкаси

Справа № 711/1446/21

Провадження № 22-ц/821/1079/21

категорія 305010000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Єльцова В. О.

суддів: Карпенко О. В., Нерушак Л. В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради»

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради про стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 15.05.2020 звернулася до відповідача з запитом про надання публічної інформації, у якому просила надати інформацію про розмір виплаченої премії головній медичній сестрі КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради» ОСОБА_2 у грудні 2019.

Відповідач відповідь на запит не надав. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 у справі № 580/1987/20 зобов`язано КНП "Черкаський обласний наркологічний диспансер" повторно направити ОСОБА_1 лист №01-34/583 від 22.05.2020, наданий на запит від 15.05.2020.

Вважає, що протиправними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях та приниженні честі та гідності, з тих підстав, що їй довелося присвяти багато свого часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права. Крім того, їй притаманне особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, а тому нехтування відповідачем під час здійснення розгляду її запиту, сприймалося як прояв образи та призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самочуття, емоційного хвилювання.

Внаслідок протиправних дій відповідача, було порушено її стан душевної рівноваги, для відновлення якого доводилося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв`язку з чим, вона була позбавлена можливості повноцінно насолоджуватися життям, працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою. Завдана шкода спричинила негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов`язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров`я.

Крім того, їй доводилося додатково дисциплінувати себе, витрачати набагато більше часу для підтримки необхідної продуктивності праці, що позначається щоденно на її фізичному та моральному стані, через що вона не встигала закінчити, як повсякденну роботу, зокрема побутову.

Більш того, внаслідок неправомірних дій відповідача, були порушені її нормальні життєві зв`язки з партнерами, друзями, стала мене приділяти часу сім`ї, родичам. До того ж вона є інвалідом ІІ групи.

Завдану моральну шкоду розраховує, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць порушеного права. Оскільки відповідач повинен був надати інформацію в травні 2020 року, то станом на січень 2021 року минуло 9 місяців. На підставі вищевикладеного, просила стягнути з КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради» на її користь моральну шкоду в сумі - 54000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2021 року в з0адоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила стягнути моральну шкоду, спричинену протиправними діями відповідача щодо ненадання відповіді на запит від 15.05.2020. При цьому позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради» з наведенням мотивів, в чому саме полягає така бездіяльність (з огляду на обґрунтування позовних вимог Законом України «Про звернення громадян») не заявляє.

До того ж, зі змісту рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 вбачається, що суд вже надавав правову оцінку доводам позивача, щодо протиправної бездіяльності КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради», яка полягала в ненадання відповіді на запит від 15.05.2020, та визнав їх необґрунтованими.

Викладене свідчить про те, що позивачем не доведено протиправності в діях відповідача (визнання незаконними дій), наявності моральної шкоди та причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, тоді як згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У травні 2021 року ОСОБА_1 подала до Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просила рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його вимоги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом необґрунтовано невстановлено завдання їй моральної шкоди, не враховано практику Європейського суду з прав людини, зокрема, п. 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації». Скаржник вказує, що районним судом не було враховано, що порушення вимог її права на інформацію, завдало душевних страждань, приниження честі та гідності з тих підстав, що довелося їй присвяти багато свого часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права.

Судом залишено поза увагою ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», згідно якої особою з інвалідністю, є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею права нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Скаржник посилається на п. 92 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) від 01.09.2020 року, у відповідності до якої визначено, що, виходячи з положень ст. 16 та ст. 23 ЦК України, та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбутися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.04.2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради», зазначено, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і такими, що не дають суду підстав для її задоволення.

Відповідач вважає, що позивач не надав суду будь-яких доказів, фактичних даних про те, на підставі яких, суд може встановити наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги і крім того, вважає, що позовні вимоги є надуманими і такими, що не підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом встановлено, що 15.05.2020 позивач ОСОБА_1 , звернулась до КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради» з запитом про отримання публічної інформації, в якому просила надати інформацію про розмір виплаченої премії - головній медичній сестрі КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради», ОСОБА_2 у грудні 2019 року. Відповідь на запит просила направити за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачем вказаний запит отримано 21.05.2020 та зареєстровано за вхідним № 176, що підтверджується відтиском штампу реєстрації вхідної кореспонденції та зазначеному запиті.

Листом №01-34/583 від 22.05.2020 КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради» надано відповідь на запит позивача, яка направлена за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою у журналі №2 реєстрації кореспонденції відправленої поштою під №153.

Вважаючи, що КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради» не надано відповідь на запитувану публічну інформацію, ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 у справі № 580/1987/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та зобов`язано КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради» повторно направити лист №01-34/583 від 22.05.2020 наданий на запит від 15.05.2020.

Відповідно до вказаного рішення судом встановлено, що відповідач 21.05.2020 отримав запит позивача від 15.05.2020 та 22.05.2020 направив позивачу за адресою: АДРЕСА_1 , відповідь № 01-34/583 від 22.05.2020 на вказаний запит. Тобто, з дотриманням п`ятиденного строку, визначеного частиною 1 статті 20 Закону №2939.

Враховуючи викладене, доводи позивача, що відповідач не надав відповіді на запит від 15.05.2020 є необґрунтованими. Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем відповіді на запит №01-34/583 від 22.05.2020. Зважаючи на імперативно встановлений обов`язок розпорядника інформації надати відповідь на інформаційний запит, суд вважає, що саме розпорядник інформації у випадку виникнення спору повинен довести факт не лише надіслання відповіді, а й її вручення запитувачу інформації чи повернення без вручення із зазначенням відповідних причин. Враховуючи викладене, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно направити позивачу лист №01-34/583 від 22.05.2020, наданий на запит від 15.05.2020.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 - без змін.

На виконання вищенаведеного рішення суду, до вступу його у законну силу, відповідач 31.08.2020 повторно направив позивачу лист від 22.05.2020 №01-34/583 - відповідь на запит від 15.05.2020 щодо суми виплаченої премії в грудні 2019 року головній медсестрі диспансеру, що підтверджується квитанцією оператора поштового зв`язку ПАТ «Укрпошта» від 31.08.2020 про направлення ОСОБА_1 рекомендованого листа за вказаною адресою в м. Бахмут. Дану відповідь вручено уповноваженій особі за дорученням 03.09.2020, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення.

Позивач посилається на те, що протиправними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яка полягає у стражданні та приниженні, появі негативних емоцій, пригніченні настрою, внаслідок чого погіршилось її самопочуття та її життєві соціальні зв`язки, крім того їй довелося присвятити багато часу, енергії і сил для захисту свого порушеного права на інформацію.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

В силу ст. 13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила стягнути моральну шкоду, спричинену протиправними діями відповідача щодо ненадання відповіді на запит від 15.05.2020. При цьому позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради» з наведенням мотивів, в чому саме полягає така бездіяльність (з огляду на обґрунтування позовних вимог Законом України «Про звернення громадян») не заявляє.

До того ж, зі змісту рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 вбачається, що суд вже надавав правову оцінку доводам позивача, щодо протиправної бездіяльності КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради», яка полягала в ненадання відповіді на запит від 15.05.2020, та визнав їх необґрунтованими.

Викладене свідчить про те, що позивачем не доведено протиправності в діях відповідача (визнання незаконними дій), наявності моральної шкоди та причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювана, тоді як згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Преамбулою Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Статтею 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації», визначені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, відповідно до якої право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації», доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Порядок оформлення запитів на інформацію визначено статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Запит на інформацію, згідно з частиною першою статті 19 вказаного Закону, - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина друга статті 19 Закону України № 2939-УІ).

Строк розгляду запитів на інформацію врегульований статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», згідно з частиною першою якої розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації передбачено статтею 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно з частиною першою статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації», рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Позивач стверджує, що протиправними діями комунального неприбуткового підприємства «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради», їй була завдана моральна шкода, яка полягає у стражданні та приниженні, яких позивач зазнав внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Позивач у позовній заяві розмірковує, що порушення її прав з боку відповідача викликало у неї негативні емоції, внаслідок чого погане самопочуття, пригнічений настрій.

Розмір моральної шкоди, на думку апелянта, підтверджується тим, що завдана шкода спричинила, нібито негативні переживання, стан постійної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов`язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, гіпертонічні кризи, побоювання про майбутній стан здоров`я.

Також, позивач додає, що завдана моральна шкода, яка полягала у душевних приниженні честі та гідності з тих підстав, що йому нібито довелося присвятити багато свого часу, творчої енергії та сил на захист порушеного права.

Проте з такими доводами апеляційної скарги колегія суддів не погоджується, оскільки скаржник жодним чином не намагалась врегулювати непорозуміння іншим шляхом, окрім звернення до суду, адже у відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою.

Крім того скаржник не вжила жодних заходів для досудового врегулювання спору та не отримала особисто у відповідача відповіді на свій запит. Тим більше, запитувана інформація необхідна позивачу для комфортного та якісного існування, від якої залежить фізичне, душевне, та моральне самопочуття ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 направила запит на отримання публічної інформації щодо розміру виплаченої премії головній медичній сестрі КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради» ОСОБА_2 у грудні 2019 року, який датований 15.05.2020. При цьому адреса місця проживання ОСОБА_1 вказана наступна: АДРЕСА_1 . Вказаний запит комунальним підприємством отримано 21.05.2020 за вх.. № 176 (а.с. 49).

Відповідно до копії журналу реєстрації вихідної документації в УОЗ та інші установи КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради», ОСОБА_1 22.05.2020 надано відповідь на її запит за адресою: АДРЕСА_1 .

Апелянт стверджує, що їй притаманні особливо розвинуте емоційне сприйняття дійсності та почуття справедливості, а тому нехтування відповідачем під час здійснення розгляду його запиту нібито порушило його законні права, сприймалося ним, як прояв образи з боку відповідача, що призвело до сильного психологічного дискомфорту, погіршення самочуття, емоційного хвилювання. Внаслідок протиправних дій відповідача, було порушено її стан душевної рівноваги, для відновлення якого їй доводилося докладати додаткові вольові та психологічні зусилля, у зв`язку з чим, я була позбавлена можливості повноцінно насолоджуватися життя, працювати, для чого потрібен виважений стан емоційного спокою.

Цивільний процесуальний кодекс України визначає у статтях 76, 78, 80, 81, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жодних доказів, які б підтверджували викладене у позовній заяві та апеляційній скарзі скаржник не надав. Твердження про наявність зазначеного апелянтом стану є суб`єктивними та не підтверджують достовірності дійсних обставин стану морального та фізичного здоров`я скаржника.

Більш до того, колегія суддів звертає увагу не те, що, рішеннями судів першої та другої інстанцій у справі № 580/1987/20 не визнано бездіяльність відповідача. Навпаки, Черкаський окружний адміністративний суд зобов`язав комунальне некомерційне підприємство «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради» повторно розглянути звернення позивача. Це свідчить про те, що звернення вперше було розглянуто та направлено позивачу. Шостий апеляційний адміністративний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.

У рішеннях на які посилається у своїй апеляційній скарзі апелянт, як на підтвердження правомірності своїх позовних вимог, суди визнали бездіяльність відповідачів, що не кореспондується із справами №580/1987/20 та № 711/1446/21, де відповідачем є КНП « Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради».

Також, позивач додала до позовної заяви довідку, яка підтверджує психічний розлад у ОСОБА_1 та довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією із датою огляду 24.10.2018, де зазначено, що у ОСОБА_1 інвалідність з дитинства, та у якій зазначені висновки про умови та характер праці й заходи щодо відновлення працездатності. У наданій позивачем довідці не зафіксовано факту погіршення стану здоров`я у зв`язку із, нібито, неотриманням відповіді на запит.

Документом, що засвідчує групу інвалідності та ступінь втрати працездатності є Довідка медико-соціальної експертної комісії. Довідка потрібна для отримання соціальних виплат, встановлених законом для осіб з інвалідністю або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності. Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - МСЕК).

Відповідно до положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

МСЕК визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; потребу інвалідів у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу інвалідів, із стійкою втратою працездатності в медичній та соціальній допомозі, в тому числі в додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; медичні показання на право одержання інвалідами спеціального автотранспорту; повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми.

У довідці МСЕК зазначаються відомості : ступінь (у відсотках) втрати працездатності; встановлену групу інвалідності; причинний зв`язок інвалідності або втрати працездатності.

Зазначена довідка підтверджує факт наявності інвалідності у позивача, а посвідчення, додане до матеріалів справи, підтверджує тривалість (з дитинства) та не є доказами настання моральної шкоди саме через дії чи бездіяльність відповідача, адже доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Крім того, вимоги позивача прямо суперечить положенням ст. 12, 81, 83 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (надалі - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Верховний Суд України у Постанові також визначив коло обставин, які підлягають з`ясуванню під час вирішення судом питання щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди,протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіюваната вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоди та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Скаржник не довела у позовній заяві та не надала доказів спричинення їй відповідачем та наявності у неї моральної шкоди.

Посилаючись до ст. 23 Цивільного кодексу України, де визначено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Лише за наявності та доведеності всіх перерахованих обставин моральна шкода може вважатися заподіяною.

Скаржниця оцінює у позовній заяві моральну шкоду у 54 000,00 грн., виходячи із розрахунків мінімальної заробітної плати у розмірі 6 000,00 грн. за кожен місяць порушеного права на соціальний захист, на думку позивача, яке вона не довела.

Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, про які Позивач не надав підтвердження та доказів спричинення моральної шкоди, а самостійно необґрунтовано та безпідставно визначила розмір у вигляді мінімальної заробітної плати у розмірі 6 000,00 грн. за кожен місяць порушеного права на соціальний захист.

Для визначення розміру моральної шкоди мають враховуватися вимоги розумності й справедливості при формуванні обґрунтованих припущень, а належними та допустимими доказами по такій заявленій вимозі можуть бути пояснення потерпілої особи; медичні висновки та довідки про стан здоров`я фізичної особи; висновки/звіти експертів (психологів, аудиторів, оцінювачів тощо); інші документи, в яких міститься інформація про негативні наслідки для фізичної або юридичної особи від рішень, дій, бездіяльності інших осіб та/або про такі рішення, дії, бездіяльність.

Більш до того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення(Постанова Верховного суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).

Із позовних вимог не вбачається фактів та доказів, які можуть свідчити про фізичний біль та страждання, яких позивач зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних страждань, яких позивач зазнала у зв`язку з наведеним у позовній заяві; душевних стражданнях, яких зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності, а також ділової репутації позивача.

Взагалі відсутній причинно-наслідковий зв`язок між шкодою, про яку заявляє позивач у позовній заяві та відповідачем. Позивач не надала підтверджуючих доказів погіршення стану та зміни способу життя, а тому твердження позивача про спричинення моральної шкоди є безпідставними, необґрунтованими.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2021 року, залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради про стягнення моральної шкоди, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Головуючий

Судді: