Справа №1-82/10

ВИРОК

Іменем України

15 червня 2010 року   Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді                         Телешмана О.В.,

при секретарі                               Бузило М.Л.,

з участю прокурора                             Олійника Б.О .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Кельменці справу про обвинувачення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася та проживає в АДРЕСА_1 не одруженої, не працюючої, освіта базова вища, не судимої,

за  ч.1 ст. 366, ч.1 та ч.3. ст.191 КК України:

                        ВСТАНОВИВ:

Підсудна ОСОБА_1, перебуваючи на посаді контролера – касира філії             № 6796/018 с. Бернове Кельменецького відділення ВАТ «Державний ощадний банк України» 12.11.2009 року та повторно 20.11.2009 року, 27.11.2009 року, 25.01.2010 року, 26.01.2010 року, 28.01.2010 року, 01.02.2010 року, 02.02.2010 року, 03.02.2010 року, 04.02.2010 року, 05.02.2010 року, та 11.02.2010 року в с. Бернове Кельменецького району Чернівецької області в приміщенні каси філії № 6796/018 с. Бернове Кельменецького відділення ВАТ «Державний ощадний банк України» під час виконання свої службових обов’язків, будучи матеріально – відповідальною особою, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів вчинила службове підроблення заяв на видачу готівки та привласнила ввірені її кошти, призначені для виплати клієнтам банку, в сумі 12069 гривень, які належали ВАТ «Державний ощадний банк України», чим спричинила останньому матеріальну шкоду на суму 12069 гривень.

Підсудна ОСОБА_1 вчинила злочини за таких обставин. Підсудна             ОСОБА_1 з 21.07.09 працювала на посаді контролера-касира філії №6796/018                       с. Бернове Кельменецького відділення ВАТ «Державний Ощадний банк України» і з цього ж числа з нею був укладений договір про повну матеріальну відповідальність від 21.07.10.   12.11.09 року підсудна ОСОБА_1, перебуваючи на робочому місці, вчинила підпис на заяві на видачу готівки №2822 від імені клієнта банку ОСОБА_2 і  привласнила з її рахунку 87 гривень. Цього ж дня ОСОБА_1 заповнила заяву на видачу готівки №2971 від імені клієнта банку ОСОБА_3 та, підписавши її від імені цього клієнта, привласнила кошти з його рахунку в сумі 85 гривень. Підсудна ОСОБА_1 20.11.09 року, перебуваючи на своєму робочому місці, вчинила підпис на заяві на видачу готівки №2725 від імені клієнта банку ОСОБА_4 і привласнила з її рахунку 80 гривень,  27.11.09 року заповнила заяву на видачу готівки №2080 від імені клієнта банку ОСОБА_5 та підписавши її від імені цього клієнта привласнила кошти з його рахунку в сумі 555 гривень. 07.12.09 року ОСОБА_1 вчинила підпис на заяві на видачу готівки №3000 від імені клієнта банку ОСОБА_6 і привласнила з її рахунку 560 гривень.  ОСОБА_1 16.12.09 року вчинила підпис на заяві на видачу готівки №3000 від імені клієнта банку ОСОБА_6 і привласнила з її рахунку 170 гривень. 21.12.09 року ОСОБА_1 вчинила підпис на заяві на видачу готівки №3204 вад імені клієнта банку ОСОБА_7 і привласнила з її рахунку 1000 гривень, 28.12.2009 року підсудна вчинила підпис на заяві на видачу готівки від імені клієнта банку ОСОБА_8 і привласнила з її рахунку 1330 гривень. В цей же день вона вчинила підпис на заяві на видачу готівки №2478 від імені клієнта банку ОСОБА_9 і привласнила з її рахунку 230 гривень. В цей же день ОСОБА_1 вчинила підпис на заяві на видачу готівки №3232 від імені клієнта банку ОСОБА_10 та привласнила з її рахунку 1000 гривень. Цього ж дня ОСОБА_1 вчинила підпис на заяві на видачу готівки №3230 від імені клієнта банку ОСОБА_11 і привласнила з його рахунку 521,85 гривень. В цей же день 28.12.09 ОСОБА_1 заповнила заяву на видачу готівки №2776 від імені клієнта банку ОСОБА_12 та підписавши її від імені цього клієнта привласнила кошти з її рахунку в сумі 160 гривень. Також в цей же день, ОСОБА_1 заповнила заяву на видачу готівки №2725 від імені клієнта банку ОСОБА_4 та підписавши її від імені цього клієнта привласнила кошти з її рахунку в сумі 175 гривень. Також підсудна ОСОБА_1 30.12.09 року вчинила підпис на заяві на видачу готівки №110 від імені клієнта банку ОСОБА_13 і привласнила з його рахунку 100 гривень, 05.01.10 року підсудна вчинила підпис на заяві на видачу готівки №2936 від імені клієнта банку ОСОБА_14 і привласнила з її рахунку 765 гривень. Цього ж дня підсудна ОСОБА_1 вчинила підпис на заяві на видачу готівки №2826 від імені клієнта банку ОСОБА_15 і привласнила з її рахунку 645 гривень, а також заповнила заяву на видачу готівки №110 від імені клієнта банку ОСОБА_13 та, підписавши її від імені цього клієнта, привласнила кошти з його рахунку в сумі 415 гривень. Крім того підсудна ОСОБА_1 22.01.10 року вчинила підпис на заяві на видачу готівки №3145 від імені клієнта банку ОСОБА_16 і привласнила з його рахунку 1900 гривень, 25.01.10 року вчинила підпис на заяві на видачу готівки №2946 від імені клієнта банку ОСОБА_17 і привласнила з її рахунку 440 гривень, 26.01.10 року підсудна ОСОБА_1 вчинила підпис на заяві на видачу готівки №3115 від імені клієнта банку ОСОБА_18 і привласнила з його рахунку 140 гривень, 28.01.10 року підсудна вчинила підпис на заяві на видачу готівки №2822 від імені клієнта банку ОСОБА_2 і привласнила з її рахунку 410 гривень, 01.02.10 року  вчинила підпис на заяві на видачу готівки №1737 від імені клієнта банку            ОСОБА_19 і привласнила з його рахунку 80 гривень, 02.02.10 року вчинила підпис на заяві на видачу готівки №436 від імені клієнта банку ОСОБА_20 і привласнила з його рахунку 200 гривень, 03.02.10 року вчинила підпис на заяві на видачу готівки №'3120 від імені клієнта банку ОСОБА_21 і привласнила з її рахунку 115 гривень, 04.02.10 року вчинила підпис на заяві на видачу готівки №2779 від імені клієнта банку ОСОБА_22 і привласнила з її рахунку 25 гривень. В цей же день, ОСОБА_1 вчинила підпис на заяві на видачу готівки №2651 від імені клієнта банку ОСОБА_23 і привласнила з її рахунку 10 гривень. В цей же день ОСОБА_1 вчинила підпис на заяві на видачу готівки №2678 від імені клієнта банку ОСОБА_24 і привласнила з її рахунку 50 гривень. В цей же день              ОСОБА_1 вчинила підпис на заяві на видачу готівки №2656 від імені клієнта банку ОСОБА_25 і привласнила з його рахунку 45 гривень. В цей же день 4.02.10 ОСОБА_1 вчинила підпис на заяві на видачу готівки №110 від імені клієнта банку ОСОБА_13 і привласнила з його рахунку 45 гривень. Також 05.02.2010 року ОСОБА_1 вчинила підпис на заяві на видачу готівки №3187 від імені клієнта банку ОСОБА_26 і привласнила з її рахунку 244,3 гривень та заповнила заяву на видачу готівки №3171 від імені клієнта банку ОСОБА_27 та, підписавши її від імені цього клієнта, привласнила кошти з його рахунку в сумі 269,2 гривень. 11.02.10 року ОСОБА_1 вчинила підпис на заяві на видачу готівки №3093 від імені клієнта банку ОСОБА_28 і привласнила з її рахунку 10 гривень та заповнила заяву на видачу готівки №3192 від імені клієнта банку                   ОСОБА_29, підписавши її від імені цього клієнта,  привласнила кошти з її рахунку в сумі 4,85 гривень, а також заповнила заяву на видачу готівки №3184 від імені клієнта банку ОСОБА_30 та, підписавши її від імені цього клієнта, привласнила кошти з її рахунку в сумі 71,8 гривень.  Шкоду банку підсудна ОСОБА_1  відшкодувала повністю і про вчинене дуже жалкує.

Підсудна ОСОБА_1 вину у вчиненому визнала повністю та дала суду показання про те, що з гідно наказу від 21.07.09 вона працювала на посаді контролера-касира філії №6796/018 с. Бернове Кельменецького відділення ВАТ «Державний Ощадний банк України» та була службовою і матеріально відповідальною особою згідно з договором про повну матеріальну відповідальність від 21.07.10. В сім'ї у неї на той час склалися важкі матеріальні обставини, батько і мати інваліди і ніде не працювали, а брат та сестра теж ніде не працювали так як навчались і тому грошей в них завжди не вистачало. Через це вона вирішила привласнювати з каси ввірені їй кошти шляхом підробки заявок на видачу готівки від імені фізичних осіб, і в період з 12 листопада 2009 по 11 лютого 2010 року, привласнила грошові кошти в сумі 12069 грн. Для того щоб керівництво нічого не запідозрила під час перевірки вона брала додому бланки заявок на видачу готівки і просила свою матір заповнювати їх власноручно від імені цих осіб прізвища яких вона їй вказувала, мотивуючи це тим, що вона сильно втомилась на роботі і що вона багато писала. В подальшому вона ці заявки власноручно підписувала від імені осіб на яких ці заявки були оформлені і забирала з каси гроші вказані у заявках та використовувала їх на власний розсуд. В деяких випадках вона власноручно заповнювала бланки заявок на видачу грошей та власноручно підписувала їх від імені осіб на які ці заявки були оформлені а гроші з каси відділення також забирала собі. Про те, що вона привласнює таким чином гроші з каси відділення ні батькам ні іншим особам вона не розповідала а наявність у неї цих коштів вона пояснювала ніби - то високого зарплатнею. Заявки були написані та підписані у дати вказані у них і у ці ж дати вона привласнила кошти вказані у цих заявках. Вона   приходила на роботу в конкретний день і дивилась які кошти поступили на рахунки клієнтів і вирішувала які кошти в цей день вона привласнить. Вона думала повертати ці кошти, але пройшла перевірка і цей факт виявили.  Шкоду банку вона  відшкодувала повністю і про вчинене дуже жалкує.

Показання підсудної ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи і нею не оспорюються. Сумнівів в достовірності та щирості показань підсудної немає, а тому судове слідство було обмежено її допитом та дослідженням акту ревізії від 24.02.2010 року ( а.с.7-10). Таким чином, вина підсудної у вчиненому стверджується її показаннями та дослідженим актом ревізії від 24.02.2010 року.

Дії підсудної ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.1 ст.191 КК України, оскільки в ході судового слідства було встановлено, що вона вчинила привласнення чужого майна, яке перебувало в її віданні, за ч. 3 ст. 191 КК України, оскільки в ході судового слідства було встановлено, що вона вчинила повторно привласнення чужого майна, яке перебувало в її віданні та за ч.1 ст.366 КК України, оскільки в ході судового слідства було встановлено, що вона вчинила службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів.

При призначенні підсудній покарання суд враховує: ступінь  тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до злочинів невеликої, середньої тяжкості та тяжких злочинів, особу винної, яка позитивно характеризується за місцем проживання, обставини, що пом’якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданої злочином шкоди . Відповідно до ч.2 ст. 66 КК України обставинами, що пом‘якшують покарання визнаються також визнання повністю своєї вини та вчинення злочину вперше.

Обставиною, що обтяжує покарання суд визнає вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України повторно.

Враховуючи наявність декількох вказаних вище обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого підсудною злочину, а саме: вчинення злочину вперше,  щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, визнання своєї вини, відшкодування завданої злочином шкоди та з урахуванням особи винної, яка позитивно характеризується за місцем проживання, та за місцем колишньої роботи, суд вважає, що підсудній ОСОБА_31 слід призначити покарання за ч.1 ст.366 КК України у виді штрафу з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю, за ч.1 ст. 191 КК України у виді штрафу з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю та за ч.3 ст.191 КК України у виді обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю. Суд вважає, що додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю до основних покарань у виді штрафу та обмеження волі ОСОБА_1 слід призначити відповідно до ст.55 КК України.

Враховуючи особу винної, кількість вчинених нею злочинів, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання суд вважає, що остаточне покарання за сукупністю злочинів ОСОБА_1 слід призначити підставі  ч. 1 ст. 70 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання у виді штрафу більш суворим покаранням у виді обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.

З урахуванням всіх вказаних вище обставин справи, а саме молодий вік підсудної ОСОБА_1, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, визнання своєї вини, повне відшкодування завданого злочином збитку, суд дійшов висновку про можливість виправлення підсудної без відбування покарання, а тому вважає, що її слід звільнити від  відбування основного покарання у виді обмеження  волі з випробуванням на підставі  ст. 75 КК України.

Суд вважає, що речові докази слід зберігати при справі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

                ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.366, ч.1 ст.191 та ч.3 ст. 191 КК України та призначити її покарання:

за ч.1 ст.366 КК України у виді 650 (шістсот п’ятдесят) гривень штрафу з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю на строк 1 (один) рік. ;

за ч.1 ст.191 КК України у виді 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень штрафу з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю на строк 1(один) рік ;

за ч. 3 ст. 191 КК України у виді 3 ( трьох ) років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю на строк  1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Остаточне покарання за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначити підставі  ч. 1 ст. 70 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання у виді штрафу більш суворим покаранням у виді 3 ( трьох ) років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю на строк  1(один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного їй основного  покарання у виді обмеження волі  з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю 1 (один)  рік 6 ( шість) місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засуджену  ОСОБА_1 такі обов’язки:

1.   не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально – виконавчої системи;

2.   повідомляти органи кримінально – виконавчої системи про зміну місця проживання;

3.   періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально – виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Речові докази – ксерокопії заявок на видачу готівки ( а.с.153-170) зберігати при справі.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернівецької області протягом 15 діб з моменту його проголошення через місцевий Кельменецький районний суд.

Суддя

Копія. З оригіналом згідно.