Справа№340/387/18

Провадження № 2/938/3/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2021 року селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді                        Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання                Ласкурійчук С.І.,

представника позивача                                 ОСОБА_1 ,

відповідача                                                 ОСОБА_2 ,

представника відповідача                                 ОСОБА_3 ,                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя шляхом визнання права власності на Ѕ його частину; зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя шляхом припинення частки у спільному майні та реальний поділ майна подружжя з виплатою грошової компенсації, -

в с т а н о в и в:

позивач звернулася до суду із позовом про поділ спільного майна шляхом визнання за нею права власності на Ѕ частину будинковолодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яке складається з: житлового будинку, загальною площею 127,2 м.кв., літньої кухні, загальною площею 22,8 м.кв., стайні, загальною площею 33,0 м.кв., вбиральні, площею 1,0 м.кв., та Ѕ частину домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , яке складається з: житлового будинку, загальною площею 117,7 м.кв., літньої кухні, загальною площею 36,7 м.кв., стайні, загальною площею 48,8 м.кв., сараю, загальною площею 30,7 м.кв., оборогу, загальною площею 22,8 м.кв., вбиральні, площею 1,0 м.кв.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 1985 року по 2017 року перебувала у шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 . За час спільного проживання, ними за спільні кошти здобуті спільною працею в АДРЕСА_1 побудовано житловий будинок та господарські будівлі та споруди, а також придбано в 2001 році на підставі договору купівлі-продажу житловий будинок з господарськими спорудами в АДРЕСА_2 . Право власності на житловий будинок та господарські будівлі та споруди, відповідач оформив на себе. Після розірвання шлюбу вона поїхала за кордон та не мала часу вирішити питання про поділ спільного майна подружжя. На даний час відповідач відмовляється в добровільному порядку провести поділ майна, яке є їх спільною сумісною власністю, а тому змушена звернутися з позовом до суду. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2  15.03.2019 подав до суду зустрічну позовну заяву, яка протокольною ухвалою суду від 18.03.2019 прийнята до спільного розгляду з первісним позовом. З урахуванням заяви про уточнення предмету зустрічного позову від 25.09.2020, прийнятою до розгляду ухвалою суду від 28.09.2020, остаточна редакція зустрічного позову складає вимоги про поділ спільної сумісної власності подружжя шляхом визнання за ОСОБА_4 права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями та спорудами до нього, а також на земельну ділянку під будинком, припинивши право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку у спільному майні; визнання за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з господарськими будівлями та спорудами до нього, а також на земельну ділянку під будинком, припинивши право власності ОСОБА_4 на 1/2 частку у спільному майні; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно подружжя.

Свої позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що з 09.01.1985 по 18.04.2018 вони проживали з ОСОБА_4 в зареєстрованому шлюбі та дійсно за цей період ними було набуто спільне майно, а саме побудовано будинковолодіння в АДРЕСА_1 , право власності на яке ним оформлено у 2019 році та на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2001 придбано будинковолодіння в АДРЕСА_2 , з господарськими будівлями та спорудами до нього. Після розірвання шлюбу, вони не дійшли згоди щодо встановлення порядку поділу спільного майна подружжя, оскільки він вважає, що більш доцільним буде здійснити поділ майна подружжя шляхом виділення кожному з них у власність окремі будинковолодіння. Зокрема, зазначає, що вартість будинковолодінь, які перебувають у їх спільній власності, приблизно однакова і з метою дотримання вимог закону щодо рівності часток він згідний компенсувати ОСОБА_4 різницю вартості будинковолодінь замість її частки у спільному майні. Крім цього, відповідач ОСОБА_4 разом з їх сином зареєстровані та проживають в житловому будинку в с. Стаїще, а він разом з дружиною ОСОБА_5 , дочкою від першого шлюбу та внучкою зареєстровані та проживають в житловому будинку в с. Великий Ходак, де він починаючи з 2017 року здійснює реконструкцію будинку та з того часу вкладає в його перебудову власні кошти. Також зазначає, що визначений порядок поділу спільного майна подружжя є більш доцільним, оскільки виділ часток по Ѕ кожному у будинковолодіннях унеможливлюється через наявність неприязних відносин між його теперішньою сім`єю та колишньою дружиною і сином. А тому, просить зустрічний позов задовольнити.

Ухвалою суду від 18.07.2018 прийнято до розгляду первісний позов ОСОБА_4 та відкрито загальне позовне провадження в справі, справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні, надано відповідачу строк для подання відзиву.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на первісний позов, згідно якого позовні вимоги не визнав, вважає його безпідставним. Зазначає, що він не заперечує факту перебування у спільній власності подружжя двох будинковолодінь в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , а також згідний в добровільному порядку здійснити поділ такого майна. Однак, він не погоджується з порядком здійснення реального поділу такого майна, який визначений позивачем та вважає реальний поділ і виділ часток у житлових будинках неможливим, зокрема з причини наявності неприязних відносин між його теперішньою сім`єю та ОСОБА_4 і сином. Крім того, позивачем не надано доказів можливості здійснення технічного поділу житлових будинків. Крім того, визначений позивачем порядок поділу спільного майна подружжя є безпідставним, оскільки в силу вимог закону вона вже і так являється співвласником будинковолодінь по Ѕ ідеальній частці у належних їм на праві спільної сумісної власності будинковолодіннях. Просить в задоволенні первісного позову відмовити.

Ухвалою суду від 24.10.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 12.06.2019 призначено по справі будівельно-технічну експертизу, на час проведення якої зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 04.11.2019 поновлено провадження у справі, призначено справу для продовження розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 16.03.2020 призначено по справі додаткову будівельно-технічну експертизу, на час проведення якої зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.08.2020 поновлено провадження в справі, справу призначено для продовження розгляду у судовому засіданні.

На підставі ухвали суду від 28.09.2020 прийнято до розгляду уточнену зустрічну позовну заяву.

Ухвалою суду від 20.11.2020 призначено по справі додаткову інженерно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду 03.06.2021 поновлено провадження у справі, призначено справу для продовження розгляду в судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_4 в судових засіданнях 21.12.2018, 22.05.2019 позовні вимоги підтримала з підстав наведених в позовній заяві. Додатково зазначила, що за час перебування з відповідачем у шлюбі, ними було у період з 1958 по 1993 роки побудовано житловий будинок в с. Стаїще, присілок Роп`яник. Крім того, також в 2001 році ними було придбано в с. Великий Ходак житловий будинок, який за спільні кошти вони переобладнали. Право власності на житлові будинки відповідач оформив на своє ім`я. Вважає, що слід розділити спільне майно визнавши за кожним по Ѕ частці в такому майні. Також зазначила, що вона разом з сином, який є повнолітнім, зареєстровані в с.Стаїще, однак там фактично не проживають, вона з 2016 року проживає в м.Снятин, та більшість часу перебуває за кордоном, а син повнолітній, має власну сім`ю з якою проживає в с.Ільці. Відповідач зареєстрований та проживає в с.Великий Ходак. Просила первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного відмовити. В судове засідання 03.08.2021 позивач не з`явилася повторно, забезпечила явку свого представника, а тому суд вважає за можливе завершувати розгляд справи у її відсутності.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримав з підстав наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що у спільній власності сторін по справі є два домоволодіння в АДРЕСА_1 та в АДРЕСА_2 , які ними набуто за час перебування в шлюбі. Після розірвання шлюбу, його довірителька бажає здійснити поділ спільного майна подружжя в порядку визнання за нею права власності на Ѕ частину домоволодінь. При цьому, враховуючи висновки експертизи, слід визначити варіанти поділу під №2 для кожного з домоволодінь, що визначені експертом.

Щодо вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 то зазначив про його необґрунтованість. Зокрема зазначив про те, що поділ спільного майна подружжя слід визначити у порядку визначеному ОСОБА_6 , а не ОСОБА_2 , оскільки є можливість спільного володіння майном, таке майно є подільним і експертом визначено технічно можливі варіанти його розподілу та можливість його облаштування з окремими індивідуальними входами. Крім того, поділ майна у спосіб визначений ОСОБА_2 ставить сторони в нерівні умови, оскільки житловий будинок в с.Стаїще присілок Роп`яник, який на його думку слід виділити у власність ОСОБА_4 знаходиться у важкодоступному місці, а будинок який ОСОБА_2 бажає залишити за собою, знаходиться при центрі. А тому вважає, що справедливим по відношенню до сторін буде здійснення поділу майна сторін як подружжя, виділивши кожному з них по Ѕ частці у такому майні. А тому просить первісний позов задовольнити, в задоволенні зустрічного позову відмовити за його безпідставністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнав, вказав, що дійсно в період перебування в шлюбі ними було набуто у власність два домоволодіння, які знаходяться в с.Стаїще та в с.Великий Ходак і такі є їх спільною сумісною власністю. В той же час, він не згідний з визначеним позивачкою порядком поділу такого майна, оскільки більш справедливим на його думку буде виділити кожному з подружжя окремий будинок. Зокрема, йому слід виділити житловий будинок в с.Великий Ходак, оскільки він там зареєстрований та проживає з теперішньою дружиною, а також дочкою від першого шлюбу ОСОБА_7 та внучкою, які з 2018 року з його згоди проживають з ним, а позивачці ОСОБА_4 житловий будинок в с.Стаїще, де вона зареєстрована разом з їх спільним сином. Також, він згідний компенсувати позивачу вартість її частки в спільному майні, враховуючи, що вартість будинковолодіння в с.Великий Ходак більша. Просить в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнав з підстав викладених у відзиві на позов. Додатково вказав, що на даний час сторони не можуть дійти згоди щодо поділу спільного майна подружжя. Однак, визначений позивачем спосіб поділу є недоцільним, оскільки сторони перебуваючи в неприязних стосунках та незважаючи на визначені експертом варіанти поділу, не зможуть спільно використовувати спільне майно, таке призведе до виникнення між ними нових спорів та жодним чином не вирішить конфлікт між ними. А тому з посиланням на норми ст.365 ЦК України, зокрема неможливість спільного володіння і користування спільним майном, вважає за доцільне здійснити поділ майна подружжя шляхом припинення права на частку у спільному майні подружжя та визнання за кожним з них права власності на окремі будинковолодіння. Просить в задоволенні первісного позову відмовити за його безпідставністю. Одночасно просить задовольнити зустрічний позов, оскільки таке рішення суду буде справедливим по відношенню до кожної з сторін.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, допитавши експерта, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд ухвалює рішення про наступне.

Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.01.1985, і заочним рішенням Верховинського районного суду від 18.04.2017 шлюб між ними розірвано (а.с.46 том 1).

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №154939199 від 04.02.2019 (а.с.98 том 1) вбачається, що державним реєстратором Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області Кривнюком Я.Д., 31.01.2019 здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок, загальною площею 127,2 м.кв., житлова площа 62,5 м.кв., з господарськими будівлями та спорудами до нього, а саме літню кухню, загальною площею 22,8 м.кв., стайню, загальною площею 33 м.кв., вбиральню, загальною площею 1 м.кв., що розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,2500 га., цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2620885001:03:001:0200 за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку ЯК №971397 від 26.04.2010 (а.с.34-35 том 1).

Також, встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2001, посвідченого Верховинською районною державною нотаріальною конторою за реєстр №720 (а.с.91 том 1), ОСОБА_2 купив в ОСОБА_8 належний їй житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в с.Великий Ходак, Ільцівської сільської ради, Верховинського району, Івано-Франківської області та складається з жилого дерев`яного будинку, житловою площею 30,0 м.кв., літньої кухні, стайні, які розташовані на приватизованій земельній ділянці площею 0,85 га.

При цьому, з технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 , вбачається, що до такого входять житловий будинок, загальною площею 117,7 м.кв., житловою площею 46,6 м.кв., та господарські будівлі та споруди, а саме літня кухня, загальною площею 36,7 м.кв., стайня, загальною площею 48,8 м.кв., сарай, загальною площею 30,7 м.кв., оборіг, загальною площею 22,8 м.кв., вбиральня, площею 1,0 м.кв. (а.с.129-131 том 1).

Крім того, 06.03.2020 відповідачем ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія І-ІФ №013136 (3165) від 03.12.2001 здійснено державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку, що розташована за адресою: с. Великий Ходак, Верховинського району, Івано-Франківської області, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 2620884103:03:001:0266 (а.с.41 том 1).

Згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього майно зареєстровано лише за одним з подружжя.

Крім того, за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Такий висновок суду кореспондується також з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 21.11.2018 року в справі № 372/504/17.

В судовому засіданні сторони визнали, що житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 був побудований та повністю завершений сторонами за час їх перебування у шлюбі, а тому враховуючи зазначену правову позицію та положення ч.1 ст.82 ЦПК України, оскільки жодною із сторін не оспорюються зазначені обставини, суд не перевіряє ці обставини шляхом оцінки доказів та визнає таке нерухоме майно спільним майном подружжя сторін.

При цьому, суд враховує, що не зважаючи на той факт, що реєстрація права власності за відповідачем  ОСОБА_2  на житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами за адресою:  АДРЕСА_1  та на земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 2620884103:03:001:0266, за адресою: с. Великий Ходак, Верховинського району, Івано-Франківської області, здійснена уже після розірвання шлюбу в 2019 і 2020 роках, зазначене майно являється спільним майном подружжя, яке було створено або набуто ними за час перебування у шлюбі, оскільки сама державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Подібний висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.

Крім цього, судом встановлено, що вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,2500 га., цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2620885001:03:001:0200 за адресою:  АДРЕСА_1 , право власності на яку відповідач набув в порядку приватизації на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК №971397 від 26.04.2010, виданого згідно з рішенням Кривопільської сільської ради від 01.10.2009, що за правилами ст.61 СК України, в редакції на час виникнення правовідносин та з врахуванням позиції Верховного Суду у постанові від 12 серпня 2020 року, справа № 626/4/17, відносилося до особистої приватної власності подружжя.

Однак, відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

У пункті 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) судам роз`яснено, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року № 6-814цс15, та постанові Верховного Суду від 25 лютого 2019 року № 199/2099/17.

З врахуванням наведеного, оскільки сторонами визнано, що споруджений на земельній ділянці житловий будинок, являється спільним майном подружжя, щодо якого та земельної ділянки вирішується питання про реальний поділ, тому слід визнати, що з моменту набуття права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до позивача перейшло право власності і на земельну ділянку під ним в частці, розмір якої відповідає частці у будинку.

З цих самих правових обґрунтувань, оскільки житловий будинок в с.Великий Ходак, Ільцівської сільської ради, Верховинського району, Івано-Франківської області набутий одним із подружжя в період їхнього шлюбу 28.11.2001, і вказаний об`єкт нерухомості визнається обома сторонами спільним майном подружжя на даний час, не зважаючи на те, що право власності на земельну ділянку під ним зареєстровано після розірвання шлюбу, лише 06.03.2020, слід визнати таку земельну ділянку також об`єктом спільної власності подружжя в частках, розмір яких відповідає часткам у житловому будинку.

Визначивши, що усі чотири об`єкти нерухомості, що охоплюються предметом спору, являються спільним майном подружжя, суд зазначає наступне.

У відповідності до положень ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Однак, жодна із сторін в судовому засіданні визнаючи факт приналежності предмету спору до спільного майна подружжя, не оспорювала принципу рівності часток подружжя у майні, жодних доказів про існування підстав для відступу від рівності часток суду не представили.

А тому, виходячи із загального принципу рівності часток подружжя у спільному майні, слід визнати, що позивачу ОСОБА_4 та відповідачу ОСОБА_2 належить по Ѕ частині майна: житловому будинку, загальною площею 127,2 м.кв., житловою площею 62,5 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями та спорудами до нього; земельній ділянці під будинком, що за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 2620885001:03:001:0200; житловому будинку, загальною площею 117,7 м.кв., житловою площею 46,6 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з господарськими будівлями та спорудами до нього, земельній ділянці під будинком, що за адресою: с. Великий Ходак, Верховинського району, Івано-Франківської області, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 2620884103:03:001:0266.

Однак, при визначенні порядку та способу поділу спільного майна подружжя суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.5 ст.263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно частини першої статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно з пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України, яка від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

У пункті 25 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України роз`яснено, що при поділі спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статті 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (статті 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України). Примусове припинення права власності можливе лише згідно зі ст. 365 ЦК України, яка передбачає можливість пред`явлення співвласником майна, яке перебуває у спільній частковій власності, позову про припинення права власності на частку іншого співвласника із виплатою йому грошової компенсації вартості його частки, яка завчасно вноситься на депозитний рахунок суду. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 464/7011/16-ц.

Згідно ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року в справі № 908/1754/17. При цьому, висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об`єкта, який є спільним майном (постанова Верховного Суду від 18 липня 2019 року по справі № 210/2236/15-ц.

При цьому, відповідно до ст. 365 ЦК України згоди особи, право якої на частку у спільному майні припиняється, на отримання грошової компенсації за його частку не потрібно (позивачу лише необхідно внести вартість частки, право на яку припиняється, на депозитний рахунок суду).

В той же час, слід зазначити, що вимога попереднього платежу є не просто технічною складовою процедури відчуження майна, яка встановлена законом, а є основною вимогою, на якій має ґрунтуватися рішення суду про позбавлення особи майна без її згоди. Це було і залишається передумовою винесення судом рішення про припинення права на частку у спільному майні (рішення ЄСПЛ від 21.03.2011 у справі "Андрій Руденко проти України").

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема, статтею 1 Першого протоколу до неї, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном. Не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України.

Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.

Так, судом попередньо вже встановлено, що сторонам на праві спільної сумісної власності належать два окремі житлові будинки з господарськими будівлями та спорудами, а також земельні ділянки призначені для обслуговування таких будинків, що розміщені в різних населених пунктах.

На даний час сторони не домовилися про порядок поділу спільного майна подружжя. Зокрема, позивачем ОСОБА_4 заявлено позовні вимоги про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя шляхом визначення ідеальних часток. В той час, як відповідачем заявлено зустрічні вимоги про примусове припинення права власності в порядку передбаченому ст. 365 ЦК України, а саме про визнання за кожним з подружжя права власності на окремий об`єкт нерухомості, припинення права особи на частку у спільному майні з присудженням грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно.

Позивач на підтвердження заявлених вимог про поділ майна шляхом визначення ідеальних часток та можливих варіантів поділу, посилається на висновок експерта та вважає за можливе здійснити поділ майна по другому варіанту поділу, що визначені експертом для кожного з будинковолодінь.

Як вбачається з висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №25/10/19 від 25.10.2019 (а.с.191-246 том 1) на який посилається позивач, по другому варіанту поділу будинковолодіння за адресою в АДРЕСА_1 (додаток №3 до експертизи), співвласнику №1 з Ѕ часткою пропонується надати приміщення загальною площею 54,9 м.кв., що менше від ідеальної частки на 8,70 м.кв. Співвласнику №2 з Ѕ частки пропонується надати приміщення загальною площею 72,3 м.кв., що більше від ідеальної частки на 8,70 м.кв. Загальна вартість робіт по переобладнанню житлового будинку для повної ізоляції приміщень складає 4786 грн., а саме для співвласника №1 – 3253 грн., для співвласника №2 – 1533 грн.

Щодо будинковолодіння за адресою в АДРЕСА_2 , по другому варіанту поділу (додаток №6 до експертизи), співвласнику №1 з Ѕ часткою пропонується надати приміщення загальною площею 57,2 м.кв., що менше від ідеальної частки на 1,65 м.кв. Співвласнику №2 з Ѕ частки пропонується надати приміщення загальною площею 60,5 м.кв., що більше від ідеальної частки на 1,65 м.кв. Загальна вартість робіт по переобладнанню житлового будинку для повної ізоляції приміщень складає 10668 грн., а саме для співвласника №1 – 5334 грн., для співвласника №2 – 5334 грн.

Дійсно з наведеного вбачається, що існує технічна можливість здійснення поділу житлових будинків, як спільного майна подружжя з незначним відхиленням від ідеальних часток Ѕ та переобладнання житлових будинків в ізольовані приміщення.

Однак, відповідач в судовому засіданні категорично заперечив проти визначення судом такого порядку поділу спільного майна подружжя та вважає, що спільне володіння і користування майном є неможливим, що згідно положень ст.365 ЦК України є обставиною відповідно до якої судом може бути припинено право особи на частку у спільному майні та здійснено поділ шляхом визнання права власності кожним з подружжя за окремими об`єктами нерухомості з виплатою грошової компенсації.

З матеріалів справи вбачається, а саме довідок про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 18.06.2018 №63/02-12-02, від 28.01.2019 за №132, виданих Кривопільською сільською радою Верховинського району Івано-Франківської області (а.с.5, 134 том 1) в житловому будинку в АДРЕСА_1 зареєстровані колишня дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_9 .

З довідок про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 18.06.2018 за №42/02.2-12, від 30.01.2019 за №114/02.2-18 виданих Ільцівською сільською радою Верховинського району Івано-Франківської області, акту обстеження матеріально-побутових умов проживання жителя с.Великий Ходак ОСОБА_2 (а.с.6,137,138 том 1) в житловому будинку АДРЕСА_2 зареєстровані та проживають ОСОБА_2 , дружина ОСОБА_10 , дочка ОСОБА_7 , внучка ОСОБА_11 .

Наведені в довідках обставини також підтвердили в судовому засіданні сторони, зокрема позивач ОСОБА_4 зазначила, що вона, та їх з відповідачем син ОСОБА_9 , зареєстровані в житловому будинку в с. Стаїще, присілок Роп`яник, однак там фактично не проживають. Вона з 2016 року проживає в м.Снятин, а син повнолітній, має власну сім`ю з якою проживає в с.Ільці. В житловому будинку в с.Стаїще вона інколи зупиняється, коли приїздить з-за кордону. Відповідач ОСОБА_2 також вказав, що позивач та їх син ОСОБА_9 зареєстровані в житловому будинку в с.Стаїще, а він з дружиною ОСОБА_10 , дочкою від першого шлюбу ОСОБА_7 та внучкою ОСОБА_11 зареєстровані в житловому будинку в с.Великий Ходак, де фактично і проживають. При цьому, дочка з онучкою зареєстровані та проживали в такому будинку з його згоди починаючи з 2018 року.

На підтвердження обставин щодо неможливості спільного володіння та користування майном через неприязні відносини, що склалися між його теперішньою сім`єю та колишньою дружиною і сином, позивачем за зустрічним позовом також представлено витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого 13.02.2018 на підставі заяви ОСОБА_12 внесено відомості про вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, яке полягало в завданні їй легких тілесних ушкоджень, що підтверджено висновком експерта (а.с.133, 135,136 том 1).

Таким чином з наведеного вбачається, що зареєстроване місце проживання сторін знаходиться у різних будинках, що перебувають у їх спільній власності. Зокрема, позивач ОСОБА_4 зареєстрована в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 .

При цьому, встановлено, що з моменту розірвання шлюбу, позивач в будинку в с. Великий Ходак не проживала, ним не користувалася, а відповідач створивши сім`ю, проживає в будинку в с. Великий Ходак, та будинком в с. Стаїще не користується.

До того ж, встановлено, і вказані обставини не заперечуються жодною із сторін, що між ними існують неприязні відносини, які погіршилися особливо після створення відповідачем нової сім`ї.

Більш того, аналізуючи запропоновані експертом варіанти поділу житлових будинків відповідно до часток у майні подружжя, вбачається, що такі спрямовані на формальний поділ приміщень з метою їх відокремлення та ізолювання. Однак запропоновані варіанти поділу не враховують ті обставини, що житлові будинки знаходяться у сільській місцевості, в сукупності із будинком, господарськими спорудами та будівлями, земельною ділянкою складають садибу, щодо поділу яких варіантів не визначено і таких питань позивачем у клопотанні про призначення експертизи не ставилося.

До того ж, встановлено, що зі згоди відповідача, правом користування будинком в с. Великий Ходак наділена спільна дочка сторін та неповнолітні члени її сім`ї, що не враховується позивачем у заявленій вимозі про здійснення реального поділу будинковолодіння за варіантом №2.

Усі наведені обставини у своїй сукупності приводять суд до переконання про те, що здійснення поділу спільного майна подружжя в натурі у запропонований позивачем спосіб, а саме реально по Ѕ частині кожного об`єкту нерухомості не відповідатиме ефективному способу захисту, що відповідає змісту відповідного права чи об`єктивного інтересу сторін, та в результаті призведе до негативних наслідків у вигляді утрудненого користування сторонами усіма об`єктами власності, породженню між сторонами нових конфліктних ситуацій, погіршення житлових прав інших осіб, у яких існує право на користування цим майном. Більш того, запропонований позивачем варіант поділу стосується виключно реального поділу житлових будинків без господарських будівель та споруд, земельної ділянки, що в свою чергу також є неможливим та з врахуванням характеру відносин сторін неминуче призведе до виникнення між ними нових спорів.

В той же час, оскільки між сторонами існують тривалий час неприязні відносини, відповідач з новою сім`єю постійно проживає та зареєстрований в одному із житлових будинків, а позивач зареєстрована в іншому житловому будинку, які є окремими об`єктами нерухомості та придатні до житла, і в житловому будинку за місцем проживання відповідача з 2017 року позивач не проживала, згоди щодо порядку користування спільним майном між сторонами не досягнуто, але обоє сторін бажають припинити режим спільної власності на майно подружжя, суд приходить до висновку, що подальше спільне володіння сторонами спільним майном подружжя є неможливим, у зв`язку із чим на підставі п.3 ч.1 ст.365 ЦК України існують підстави для поділу спільного майна сторін у спосіб припинення права на частку у спільному майні із присудженням грошової компенсації внаслідок нерівності часток.

До того ж, враховуючи запропонований відповідачем варіант поділу спільного майна шляхом припинення права на частку у спільному майні, який фактично відповідає порядку фактичного користування спільним майном сторін, що склався історично та існує по даний час, суд вважає, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам позивача, як співвласнику майна, що у відповідності до п.4 ч.1 ст.365 ЦК України є додатковою підставою для припинення права на частку у спільному майні. Не завдасть істотної шкоди таке припинення права на частку і членам сім`ї співвласників, оскільки такий спосіб поділу майна подружжя жодним чином не звузить чи погіршить обсяг їх житлових прав.

Одночасно, суд не враховує заперечення сторони позивача щодо того, що будинок в с. Стаїще знаходиться у важкодоступному місці, є гіршим для проживання, оскільки як встановлено із висновку екпертизи від 25.10.2019, обидва будинки є придатними для проживання, розташовані на відстані 600-650 м від головної дороги та зупинки громадського транспорту, забезпечені під`їзними шляхами. Крім цього, позивач з 2017 року доказів про наявність у неї іншого місця проживання в Україні не надала, що свідчить про те, що і на даний час використовує будинок в с Стаїще для свого проживання.

У зв`язку із викладеним, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, з метою захисту прав кожного із подружжя та з урахуванням принципу справедливості та балансу інтересів сторін, суд враховуючи відсутність підстав для задоволення первісного позову та одночасно доведеність підстав для припинення права сторін на частку у спільному майні подружжя вважає, що в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя можливо задовольнити зустрічний позов попередньо відхиливши первісний позов та визнати за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями та спорудами до нього, а також на земельну ділянку під будинком, припинивши право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку у цьому спільному майні, а за ОСОБА_2 визнати право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з господарськими будівлями та спорудами до нього, а також на земельну ділянку під будинком, припинивши право власності ОСОБА_4 на 1/2 частку у цьому спільному майні.

Разом з тим суд враховує, що у відповідності до ч.5 ст.71 СК України, ч.2 ст.365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Згідно з пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України, яка від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Згідно висновку експерта за результатами проведення додаткової інженерно-технічної експертизи №25/05/21 від 25.05.2021 (а.с.135-152 том 2) дійсна ринкова вартість, на момент проведення експертизи, садиби, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до якої входять житловий будинок, загальною площею 127,2 м.кв., з належними до нього господарськими будівлями і спорудами: літня кухня площею 22,8 м.кв., стайня площею 33 м.кв., вбиральня, площею 1 м.кв. та земельна ділянка, площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2620885001:03:001:0200 становить 1089716 грн.; садиби, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , до якої входять житловий будинок, загальною площею 117,7 м.кв., з належними до нього господарськими будівлями і спорудами: літня кухня площею 36,7 м.кв., стайня площею 48,8 м.кв., сарай площею 30,7 м.кв., оборіг площею 22,8 м.кв., вбиральня площею 1 м.кв. та земельна ділянка, площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2620884103:03:001:0266 – 1523799,00 грн.

Таким чином, з висновку експерта вбачається, що загальна дійсна вартість спільного майна подружжя на час розгляду справи, складає 2613515,00 грн.

Оскільки згідно ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, вартість Ѕ частки у спільному майні кожного з подружжя складає 1306757,50 грн. А тому, враховуючи, що вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, а також земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , які судом виділено у власність ОСОБА_4 становить 1089716 грн., що є меншим за вартість її частки у спільному майні, а тому у випадку задоволення зусьтрічного позову на її користь підлягає стягненню різниця вартості її частки у праві спільної сумісної власності на майно подружжя в сумі 217041,50 грн., яка має бути внесена відповідачем на депозитний рахунок суду до моменту вирішення справи.

Як встановлено судом, відповідачем ОСОБА_2  на депозитний рахунок суду, попередньо внесено грошову компенсацію замість частки  ОСОБА_4  у праві спільної сумісної власності на майно подружжя в розмірі 217041 гривень 50 копійок, що були внесені ним двома платежами згідно квитанцій №0.0.1364131590.1 від 24.05.2019 в сумі 59482,00 грн. та згідно квитанції №TS207485 від 19.07.2021 в сумі 157560,00 грн. (а.с.174 том 1, 163 том 2).

Враховуючи наведене, слід задовільнити зустрічний позов шляхом припинення права на частки сторін у спільній власності та визнання за кожним із ним на окремі об`єкти нерухомості з стягненням на користь позивача грошової компенсації нерівності часток в сумі 217041,50 грн. Одночасно в задоволенні первісного позову слід відмовити за його безпідставністю.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 137, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя в рівних частинах по Ѕ, виділити їй у власність Ѕ частину будинковолодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яке складається з: житлового будинку, загальною площею 127,2 м.кв., літньої кухні, загальною площею 22,8 м.кв., стайні, загальною площею 33,0 м.кв., вбиральні, площею 1,0 м.кв., та на Ѕ частину домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , яке складається з: житлового будинку, загальною площею 117,7 м.кв., літньої кухні, загальною площею 36,7 м.кв., стайні, загальною площею 48,8 м.кв., сараю, загальною площею 30,7 м.кв., оборогу, загальною площею 22,8 м.кв., вбиральні, площею 1,0 м.кв., відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 , задовольнити.

В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 :

визнати за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок, загальною площею 127,2 м.кв., житловою площею 62,5 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями та спорудами до нього, а саме: літню кухню, загальною площею 22,8 м.кв., стайню, загальною площею 33,0 м.кв., вбиральню, площею 1,0 м.кв., а також на земельну ділянку під будинком, що за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 2620885001:03:001:0200;

припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку у спільному майні, а саме на: житловий будинок, загальною площею 127,2 м.кв., житловою площею 62,5 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями та спорудами до нього: літню кухню, загальною площею 22,8 м.кв., стайню, загальною площею 33,0 м.кв., вбиральню, площею 1,0 м.кв., а також земельну ділянку під будинком за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 2620885001:03:001:0200;

визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, загальною площею 117,7 м.кв., житловою площею 46,6 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з господарськими будівлями та спорудами до нього, а саме: літню кухню, загальною площею 36,7 м.кв., стайню, загальною площею 48,8 м.кв., сарай, загальною площею 30,7 м.кв., оборіг, загальною площею 22,8 м.кв., вбиральню, площею 1,0 м.кв., а також на земельну ділянку під будинком, що за адресою: с. Великий Ходак, Верховинського району, Івано-Франківської області, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 2620884103:03:001:0266;

припинити право власності ОСОБА_4 на 1/2 частку у спільному майні, а саме на: житловий будинок, загальною площею 117,7 м.кв., житловою площею 46,6 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з господарськими будівлями та спорудами до нього: літню кухню, загальною площею 36,7 м.кв., стайню, загальною площею 48,8 м.кв., сарай, загальною площею 30,7 м.кв., оборіг, загальною площею 22,8 м.кв., вбиральню, площею 1,0 м.кв., а також земельну ділянку під будинком, що за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 2620884103:03:001:0266.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно подружжя в розмірі 217041 гривень 50 копійок (двісті сімнадцять тисяч сорок одна гривня п`ятдесят копійок), що були внесені ОСОБА_2 на депозитний рахунок суду згідно квитанцій №0.0.1364131590.1 від 24.05.2019, отримувач ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, рахунок №37312032002265, код отримувача 820172, банк отримувача 26289647, в сумі 59482,00 грн., згідно квитанції №TS207485 від 19.07.2021, код квитанції 9239-1563-8510-6102, отримувач ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, кредит рахунку UA158201720355259002000002265, код отримувача 26289647, банк отримувача Державна казначейська служба України, м Київ, в сумі 157560,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_4 а, місце проживання: с.Стаїще, Верховинський район, Івано-Франківська область; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: с.Великий Ходак, Верховинський район, Івано-Франківська область; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

       Повний текст судового рішення складено 11 серпня 2021 року.

Суддя:                                                                Бучинський А.Б.