Справа № 307/1650/20

Провадження №1-кп/307/132/21

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

11 серпня 2021 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого Бобрушко В.І., при секретарі Юсип В.І., з участю прокурора Варга Ю.Ю., захисника Білас Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Тячівського районного суду знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України.

В судовому засідання прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів з тих підстав, що строк тримання під вартою закінчується, а ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати.

Захисник Білас Л.В., а також обвинувачена ОСОБА_1 просили відмовити в клопотанні прокурора щодо продовження строків тримання під вартою.Крім цього, заявили клопотання змінити обвинуваченій запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, посилаючись на те, що при обранні обвинуваченій 21 березня 2020 року запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не було враховано стан здоров`я ОСОБА_1 , яка проживала разом з матір`ю, двома малолітніми дітьми, мала хронічні захворювання. Вважають, що на даний час відпала потреба у застосуванні саме такого виду запобіжного заходу та до обвинуваченої ОСОБА_1 слід було б застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Просять подане ними клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт задовольнити.

Заслухавши думку інших учасників провадження суд приходить до наступного висновку.

За змістом ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 червня 2021 року відносно обвинуваченої ОСОБА_1 в даному кримінальному провадженні обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 14 серпня 2021 року.

Під час розгляду питання доцільності продовження тримання обвинуваченої ОСОБА_1 під вартою прокурор наполягав на продовженні дії запобіжного заходу відносно останньої у вигляді тримання під вартою, вказуючи, зокрема, на те, що обвинувачена не має сталих соціальних зв`язків, знаходячись на волі, може переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене нею кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

При вирішенні питання про доцільність продовження тримання обвинуваченої ОСОБА_1 під вартою, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканості (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу в виді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_1 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.

Крім цього відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

Суд вважає, що конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров`я.

Також суд враховує і вимоги ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у справі «Слоев проти України»), а саме, що після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що вона, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який КК України передбачено покарання у вигляді від 7 до 10 років позбавлення волі.

Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Фактичні обставини інкримінованого обвинуваченій ОСОБА_1 тяжкого злочину, що спричинило загибель людини, свідчать про її підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання вказують на обґрунтованість застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою останній.

Крім того, розгляд провадження ще триває, у судовому засіданні ще не допитані потерпілий та свідки, а тому існує ризик того, що знаходячись на волі, обвинувачена зможе впливати на потерпілого та свідків.

Оскільки на даний час судовий розгляд в даному кримінальному провадженні тільки розпочинається, в судовому засіданні ще не допитані потерпілий, свідки, не досліджені письмові докази, інші ризики, які враховувалися при обранні ОСОБА_1 на стадії досудового розслідування та судового розгляду запобіжного заходу на даний час не відпали і продовжують існувати, суд вважає що підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу відсутні, а тому щодо обвинуваченої ОСОБА_1 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а в задоволенні клопотання захисника Білас Л.В. про зміну запобіжного заходу відмовити.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 196, 331, 369 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, строк тримання під вартою, до 60 днів, тобто до 24 години 9 жовтня 2021 року.

В задоволенні клопотання захисника Білас Л.В. про зміну обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченій, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала підлягає негайному виконанню органом Національної поліції після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд протягом семи днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 11 серпня 2021 року.

Головуючий : В.І. Бобрушко