Справа № 932/2356/21

Провадження №2/932/654/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 червня 2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Куцевола В.В.

при секретарі - Громовику Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

19.03.2021 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у якій позивачка прохає визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 114869 від 18.12.2020 року, що вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, а також стягнути на її користь понесені судові витрати на сплату судового збору та витрат на правничу допомогу у сумі 7500 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним чином. 12.05.2014 року вона уклала з АТ «Альфа-Банк» кредитний договір № 490915210, за умовами якого їй надано у тимчасове платне користування 6 147 грн. 02 коп. Повернення кредиту мало відбутись до 13.05.2016 року. 01.02.2021 року вона отримала лист приватного виконавця Малкової М.В. про відкриття виконавчого провадження № 64172320 з примусового виконання виконавчого напису № 114869 від 18.12.2020 року, що вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з неї на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у сумі 47 184 грн. 22 коп. На запит адвоката Сінцової Т.В. приватним виконавцем Малковою М.В. надано копію матеріалів виконавчого провадження, з яких вбачається, що виконавчий напис вчинено нотаріусом на підставі кредитного договору № 490915210 від 12.05.2014 року, який укладений нею з АТ «Альфа - Банк». Вимоги за кредитним договором неодноразово відступались, спочатку ТОВ «Кредитні Ініціативи» за договором від 21.06.2016 року, потім ТОВ «ФК «Інвесохіллс Веста» за договором від 26.12.2018 року, пізніше - ТОВ «Вердикт Капітал» за договором від 16.01.2019 року. Заборгованість за виконавчим написом стягнута за період часу з 16.01.2019 року по 08.12.2020 року. З виконавчим написом нотаріуса позивач не згодна, оскільки вважає, що при укладенні кредитного договору не погоджувала права банка на такий його спосіб захисту цивільного права. Нотаріусом не звернуто уваги на те, що строк повернення кредиту, а відтак і право кредитора на нарахування відсотків за користування кредитом, сплив 13.05.2016 року. З моменту спливу строку повернення кредиту минуло більше трьох років, тому нарахована стягувачем сума заборгованості за відсотками є спірною. Стягувачем не доведено право вимоги за кредитним договором, оскільки вона не отримувала будь-яких повідомлень про зміну кредитора у зобов`язані. Вона не отримувала досудових претензій про погашення заборгованості, довідки про суму заборгованості чи про ненадходження платежів. Через те, що заборгованість за кредитом безспірною не є, право вимоги до неї не доведено, нотаріусом порушено порядок вчинення виконавчого напису, оскільки не перевірено факт отримання нею за 30 днів до вчинення виконавчого напису досудової вимоги про усунення порушення, а також протиправно вчинено виконавчий напис на кредитному договорі, що укладений у простій письмовій формі, звернулась до суду із цим позовом. Також, зазначила, що понесла судові витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 908 грн.. за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454 грн. та 7500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 22.03.2021 року задоволено заяву позивача та вжито заходи забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом, що вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем за № 114869 від 18.12.2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749, 04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, буд. 5-Б) заборгованості у розмірі 47184 грн. 22 коп., що здійснюється в межах виконавчого провадження № 61472320, яке відкрито 18.01.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Малковою Марією Вікторівною.

Ухвалою суду від 29.03.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Копію ухвали від 29.03.2021 року відповідачем отримано 29.03.2021 року, однак відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Сторони та треті особи у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Письмових заяв чи клопотань про відкладення справи розглядом не надали. Позивач надала заяву про розгляд справи у її відсутність, відповідно якої позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні, проти заочного розгляду справи не заперечувала. Треті особи правом на надання письмових пояснень не скористались. Ні відповідач, ні треті особи, доказів на спростування позовних вимог не надали.

Через це суд, спираючись на норми ст. 247, 280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалив заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих позивачем та третьою особою письмових доказів, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 12.05.2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 490915210, за умовами якого позивачка отримала у платне строкове користування, до 13.05.2016 року, грошові кошти у сумі 6 147 грн. 02 коп.

18.12.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис № 114869 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал», що є правонаступником ТОВ «Інвестохіллс», яке є правонаступником ТОВ «Кредитні ініціативи», що, в свою чергу, є правонаступником первісного кредитора - ПАТ «Альфа-Банк», заборгованості за кредитним договором № 490915210 від 12.05.2014 року, яка виникла у період часу з 16.01.2019 року по 08.12.2020 року, у сумі 46 534 грн. 22 коп. З виконавчого напису вбачається, що прострочена заборгованість за кредитом складає 5 773 грн. 36 коп., прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом складає 4020 грн. 87 коп., строкова заборгованість за комісією становить 1 790 грн. 12 коп., строкова заборгованість за відсотками за користування кредитом становить 15 914 грн. 07 коп.. штраф та пеня 19 035 грн. 80 коп.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»).

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5.

Відповідно до вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.

Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису, нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 8 Закону України «Про нотаріат»).

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання йому стягувачем повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які, згідно з відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 03.10.2019 по справі № 753/7572/18.

Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами», доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № К/800/6492/17 залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, якою визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а саме: п. 2 змін, яким Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 12.05.2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено у простій письмовій формі кредитний договір № 490915210, за умовами якого позивачка отримала у платне строкове користування, до 13.05.2016 року, грошові кошти у сумі 6 147 грн. 02 коп.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. За таких обставин суд мав задовольнити позов у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

У постанові від 12 березня 2020 року по справі № 757/24703/18-ц Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд враховує, що наведений у виконавчому написі нотаріуса розрахунок заборгованості сам по собі свідчить про наявність спору про розмір боргу, оскільки комісійні та відсотки за користування кредитом нараховані за межами строку кредитування, а їх розмір явно, неспівмірно завищений стягувачем та не міг утворитись у вказаний період часу.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 сформульовано правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Отже, питання нарахування відсотків на заборгованість позивача після 13.05.2016 року, що є погодженим у кредитному договорі днем припинення нарахування відсотків, є спірним.

Оскаржений виконавчий напис є неправомірним ще й тому, що вчинений на підставі раніше скасованої постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року. Так, нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис про стягнення заборгованості за кредитним договором, що укладений банком із ОСОБА_1 у простій письмовій формі.

З тих підстав, що заборгованість позивача за кредитним договором безспірною не є, а нотаріусами втрачено право на вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованості за кредитними договорами, що укладені у простій письмовій формі, виконавчий напис вчинений з порушенням чинного законодавства України.

Виконавчий напис порушує права позивача, оскільки на підставі нього відкрито виконавче провадження та вчиняються дії з його примусового виконання, зокрема, шляхом звернення стягнення на доходи позивачки. Таким чином, позивачка опинився під загрозою протиправного позбавлення права власності на майно.

Оскільки право позивачки порушене, воно підлягає судовому захисту, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення права, тобто шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки понесені нею витрати на сплату судового збору у сумі 1362 грн.

Згідно з вимогами п. 8 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до вимог ч.1, ч.7, ч. 8 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. З урахуванням зазначених вище норм, підстав для скасування заходів забезпечення позову цим судовим рішенням, суд не вбачає.

Статтею 15 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, на правничу допомогу.

Згідно з вимогами ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з вимогами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 визначила попередній розмір витрат на правову допомогу рівним 7500 грн. При поданні позову до суду нею одночасно надано копію договору про надання правової допомоги № 03-01/02 від 03.02.2021 року, додаткової угоди № 2 до нього від 04.02.2021 року, що укладені з адвокатом Сінцовою Т.В., а також копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 04/02-02 від 04.02.2021 року на суму 7500 грн.

За умовами додаткової угоди № 2 від 04.02.2021 року, правова допомога вважається наданою після підписання акту - розрахунку правової допомоги, який підписується сторонами. В акті - розрахунку зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті, додаткові витрати, які були понесені адвокатом.

Надання правової допомоги адвокатом Сінцовою Т.В. підтверджується фактами складення та подання нею до суду особисто позовної заяви, заяви про забезпечення позову, а також заяви про розгляд справи у відсутність позивачки.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Разом з тим, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані наступні документи: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Оскільки виконання договору про надання правової допомоги від 03.02.2021 року, як з боку адвоката, так і з боку клієнта (в частині сплати гонорару) підтверджується матеріалами справи, визначена сума гонорару є співмірною складності справи, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 500 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 76-84, 258, 259, 265, 268, 272-273, 280-284, 288, 352-355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, що вчинений 18.12.2020 року за № 114869 приватним нотаріусом Житомирьского міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 490915210 від 12.05.2014 року та витрат на вчинення виконавчого напису у загальній сумі 47 184 грн. 22 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749, 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1362 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7500 грн., а всього стягнути 8 862 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя В.В.Куцевол