У Х В А Л А                 Справа № 932/5823/21

Провадження № 2-з/932/149/21

28 липня 2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Куцевола В.В., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі заяву позивачки про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння, -

В С Т А Н О В И В:

27.07.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння.

Одночасно з позовом ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, у якій прохає суд накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , до вирішення спору по суті заборонити міській раді та її виконавчому комітету приймати рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та затвердження будь-яким третім особам проекту землеустрою щодо відведення та надання земельної ділянки або щодо передачі у власність земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 ; до вирішення спору по суті заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області вчиняти будь-які реєстраційні або погоджувальні дії стосовно земельної ділянки по АДРЕСА_1 ; до вирішення спору по суті заборонити будь-яким державним реєстраторам вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією права власності, інших речових прав, обтяжень щодо житлового будинку по АДРЕСА_1 , або земельної ділянки по АДРЕСА_1 , в тому числі, але не виключно: приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкривати і закривати розділи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вносити до них відповідні записи, присвоювати реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна, вчиняти інші дії.

В обґрунтування вказаної заяви позивачка посилається на те, що підставою звернення до суду з заявою про забезпечення позову став намір її чоловіка продати спільне сумісне майно подружжя – житловий будинок АДРЕСА_1 . Спірне майно побудовано подружжям у шлюбі, проте оформлення права власності на будинок відбулось одразу після розірвання шлюбу. Ця обставина надає відповідачу можливість розпорядитись спірним майном без її згоди. З метою недопущення незаконних дій відповідача по відчуженню спірного нерухомого майна, що стане на заваді виконанню майбутнього рішення суду у випадку задоволення позову, звернулась до суду з цією заявою. Пропозицій щодо зустрічного забезпечення позову не має, оскільки на її думку обраний спосіб забезпечення позову не здатен спричинити збитки та є лише тимчасовим обмеженням у праві розпорядження майном.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про залишення її без задоволення за наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із вимогами п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. В силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, видом забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії. Частиною 1 статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язані із предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», що є узагальненням судової практики з розгляду цивільних справ певної категорії, яку імплементовано у державі, зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно, суд, за клопотанням позивача, може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного. Так, предметом спору є визнання майна у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння за позивачкою.

Ані до позовної заяви, ані до заяви про забезпечення позову, не долучено достатніх доказів права власності відповідача на спірне нерухоме майно. Таким доказом, згідно з вимогами ст. 182 ЦК України, ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є інформаційна довідка з Реєстру. При відсутності такої довідки, суд позбавлений можливості пересвідчитись у праві власності відповідача на об`єкт нерухомості на цей час, а відтак, і перевірити реальність спору з відповідачем.

Заява про забезпечення позову не містить жодного обґрунтування на предмет доцільності вжиття таких заходів забезпечення позову, як арешт майна та заборони міській раді та її виконавчому комітету приймати рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та затвердження будь-яким третім особам проекту землеустрою щодо відведення та надання земельної ділянки або щодо передачі у власність земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 ; заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області вчиняти будь-які реєстраційні або погоджувальні дії стосовно земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Такі вимоги заяви не тільки не обґрунтовані, але й не співмірні позовним вимогам. Ризик відчуження майна теж ніяким чином не обґрунтований і ґрунтується на припущенні про можливість відповідача розпорядитись майном. Оскільки заява належним чином не обґрунтована, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не кореспондує позовним вимогам, ризики відчуження майна не доведені, як і не доведено право власності відповідача, її належить залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 158, 260, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву позивачки про забезпечення позову – залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом 15 днів з дня її складення.

Суддя                                                                                         В.В. Куцевол