- Третя особа: Горай Олег Станіславович
- позивач: Дукельський Денис Геннадійович
- Третя особа: Клименко Роман Васильович
- відповідач: ТОВ "Мілоан"
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
Справа № 932/12412/20
Провадження №2/932/804/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2021 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Куцевола В.В.
при секретарі - Громовику Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», треті особи - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
В С Т А Н О В И В:
04.11.2020 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», треті особи - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у якій він прохає суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 47055 від 16.09.2020 року, що вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С.
Позовні вимоги обґрунтовує наступним чином. 16.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис № 47055, яким з нього на користь ТОВ «Мілоан» стягнуто грошові кошти у сумі 20 254 грн. Про існування виконавчого напису нотаріуса дізнався з постанови приватного виконавця Клименка Р.В. від 06.10.2020 року, якою у виконавчому провадженні № 63139514 звернуто стягнення на його доходи, що він отримує у ТОВ «Авто Граф Ф». Виконавчий напис є незаконним, оскільки він не має жодних зобов`язань перед ТОВ «Мілоан», ніяких грошових коштів у товариства не позичав. З матеріалів виконавчого провадження № 63139514 дізнався, що заборгованість стягнута за договором № 1415989 від 01.02.2020 року про надання споживчого кредиту. Нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис на підставі договору, що укладений у простій нотаріальній формі. Окрім іншого, до обов`язків нотаріуса відноситься перевірка безспірності боргу. Однак така перевірка нотаріусом очевидно не проводилась, оскільки він не отримував вимоги про усунення порушення у менш ніж тридцяти денний строк. Через ці обставини, а також тому, що його зареєстрованим місцем проживання є житло, що розташовано у Шевченківському районі м. Дніпра, звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з цим позовом.
Ухвалою суду від 04.11.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Внаслідок відсторонення судді ОСОБА_2 від здійснення правосуддя на підставі рішення Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за № 3351/3дп/15-20 від 02.12.2020 року, справу протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2021 року передано у провадження цього складу суду.
Ухвалою суду від 19.01.2021 року справу прийнято до провадження та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Копію ухвали суду відповідачем отримано в електронному вигляді 29.01.2021 року, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.
Ухвалою суду від 04.02.2021 року за заявою позивача вжито заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення за виконавчим написом, що вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем 16.09.2020 року за № 47055, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (ЄДРПОУ 40484607, 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17/21) заборгованості у розмірі 20 254 грн. 00 коп., що здійснюється в межах виконавчого провадження № 63139514, яке відкрито 28.09.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком Романом Васильовичем.
Ухвалою суду від 23.02.2021 року за заявою позивача від приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. витребувано докази - належним чином засвідчені копії договору про надання споживчого кредиту від 01.02.2020 року за № 1415989, разом з усіма додатками до нього та графіком розрахунків, який укладено між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 ; документів, що підтверджують безспірність заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 01.02.2020 року за № 1415989 та встановлюють прострочення виконання зобов`язання; заяви ТОВ «Мілоан» або його уповноваженого представника про вчинення виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 01.02.2020 року за № 1415989.
15.03.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому ТОВ «Мілоан» позовних вимог не визнає та прохає залишити їх без задоволення, а справу передати за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Заперечення відповідача проти позову ґрунтуються на наступному. 02.03.2021 року відповідачем отримано позовну заяву ОСОБА_1 , яку прийнято судом до провадження з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки реєстрації боржника у межах територіальної юрисдикції суду недостатньо для застосування ч. 12 ст. 28 ЦПК України. Позивач не надав доказів на підтвердження того факту, що виконання оспореного виконавчого напису здійснюється у Шевченківському районі м. Дніпра, отже спір має розглядатись за загальним правилом територіальної підсудності у порядку ч. 2 ст. 27 ЦПК України, за місцем реєстрації відповідача. Відповідач має ліцензію на надання фінансових кредитів та 01.02.2020 року уклав з позивачем в електронній формі договір про надання кредиту № 1415989, за умовами якого надав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 8200 грн., які той зобов`язався повернути у строк до 19.02.2020 року включно. Ініціатором укладення договору виступив позивач, який зайшов на сайт відповідача, заповнив заяву анкету на видачу кредиту № 1415989, за умовами, які вважав зручними для себе, та виконав усі інші дії, необхідні для отримання кредиту, зокрема, отримав та ввів одноразовий ідентифікатор у вигляді смс. Сторони погодили, що за користування грішми позивач має сплати відсотки та комісію на визначених у договорі умовах. Оскільки позивач свої зобов`язання за договором не виконав, він має заборгованість у сумі 20 254 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 8200 грн., заборгованості за комісією у сумі 820 грн., заборгованості за відсотками у сумі 2214 грн., заборгованості за відсотками понад строк повернення кредиту у сумі 7 380 грн., пені у сумі 1640 грн. Незгода позивача із розміром заборгованості є простим небажанням повертати гроші. Товариство увесь час інформувало позивача на його фінансовий номер телефону про наявність боргу і необхідність його повернення. Позивач не звертався до товариства з заявами про незгоду з розміром боргу. При вчиненні виконавчого напису товариство надало нотаріусу претензію на ім`я позивача від 11.03.2020 року. Товариством було надано нотаріусу ті документи, перелік яких встановлений у п. 2 розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Постанови КМУ № 1172 зі змінами, а саме: кредитний договір, претензія з доказами її направлення позивачу, виписка з бухгалтерського рахунку по кредитному договору з зазначенням суми заборгованості та її складових. Нотаріус не зобов`язаний запитувати у боржника пояснення з приводу розміру заборгованості. Посилання позивача на порушення нотаріусом вимог Закону України «Про нотаріат» наданими ним доказами не підтверджується. Доводи позивача носять формальний характер. Підставою визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню може бути тільки встановлення судом факту відсутності боргу, або його меншого розміру, а не незгода позивача з розміром заборгованості. Позивач не вказує розміру сплачених ним сум, не підтверджує факту погашення заборгованості, а тому його позовні вимоги задоволенню не підлягають. Позиція відповідача ґрунтується на практиці інших судів, зокрема, на постанові Верховного Суду України по справі № 59/8884/17 від 14.08.2019 року, рішенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.10.2020 року по справі № 357/2101/20, рішенні Печерського районного суду м. Києва від 18.11.2020 року по справі № 757/36566/20, постанові Верховного Суду від 27.03.2019 року по справі № 137/1666/16ц. З цих підстав, прохають справу розглянути у відсутність представника товариства.
Сторони та треті особи у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Письмових заяв чи клопотань про відкладення справи розглядом не надали.
Представник позивача надав заяву про розгляд справи у його та його довірителя відсутність, відповідно якої позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні. Треті особи правом на подання письмових пояснень не скористались. Нотаріус Горай О.С. від отримання листа з копією ухвали суду від 23.02.2021 року ухилився, витребувані судом докази не надав та про причини невиконання ухвали суду від 23.02.2021 року не повідомив.
Через це суд, спираючись на норми ст. 247 ЦПК України, розглянув справу за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих позивачем та третьою особою письмових доказів, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на підставі анкети-заяви позичальника ОСОБА_1 № 1415989 від 01.02.2020 року, 01.02.2020 року між сторонами укладено в електронній формі кредитний договір, за умовами якого позивачу у строкове користування до 19.02.2020 року надано кредитні кошти у сумі 8200 грн. За умовами кредитного договору, відсоткова ставка за користування кредитом становить 1,5% від залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія за користування кредитом становить 10% від суми кредиту, тобто 820 грн. Кредитний договір підписано ОСОБА_1 шляхом введення на веб-сайті відповідача одноразового ідентифікатора, що підтверджується наданими відповідачем доказами.
Згідно з п. 2.5 кредитного договору, позичальник самостійно сплачує послуги платіжної системи, що здійснює переказ грошових коштів, у відповідності до тарифів останньої. Пункти кредитного договору щодо обов`язку сплати позичальником комісії (п. 1.1, 1.5.1, 2.2.1, 2.4.1) позичальником не визначають переліку дій чи послуг позикодавця, які вчиняються або надаються за отримувану від позичальника комісію.
Відповідно до довідки відповідача, станом на 09.03.2021 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 20 254 грн., з них заборгованість за кредитом 8 200 грн., заборгованість за відсотками 9 594 грн., комісія 820 грн., пеня 1 640 грн.
Згідно із розрахунком відповідача, відсотки за користування кредитом, як у межах строку кредитування, так і по спливу строку повернення кредиту, нараховувались відповідачем за ставкою 1,5% від суми неповернутого кредиту, у період часу з 02.02.2020 року по 19.04.2020 року.
11.03.2020 року відповідачем складено на ім`я позивача претензію про повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, комісії та пені у сумі 20 254 грн., яку надіслано засобами поштового зв`язку лише 10.08.2020 року. В цей же час, станом на 11.03.2020 року у позивача була відсутня заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 9 594 грн., оскільки за період часу з 02.02.2020 року по 11.03.2020 року, тобто за 39 днів, позивач мав сплатити 4 794 грн., як відсотки за користування кредитними коштами. Заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 9594 грн. могла утворитись виключно у період часу з 02.02.2020 року по 19.04.2020 року включно, тобто за 78 днів.
16.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис № 47055 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мілоан» заборгованості за кредитним договором № 1415989 від 01.02.2020 року, що утворилась у період часу з 19.02.2020 року по 11.03.2020 року, у сумі 20 254 грн. та складається з заборгованості за кредитом у сумі 8200 грн., заборгованості за комісією у сумі 820 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 9594 грн., пенею у сумі 1640 грн.
В цей же час, заборгованість позивача за відсотками за користування кредитом у період часу з 19.02.2020 року по 11.03.2020 року становить 22 днів * 123 грн. (8200 грн. * 0,015) = 2 706 грн. заборгованість за відсотками за період часу з 02.02.2020 року по 11.03.2020 року, як вже зазначалось складає 4 794 грн.
Отже, при вчинення оспореного виконавчого напису нотаріус не переконався у безспірності заборгованості та стягнув суму боргу, якої станом на 11.03.2020 року не могло існувати.
28.09.2020 року на підставі оспореного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком Р.В. відкрито виконавче провадження № 63139514.
Підстави для задоволення клопотання відповідача про передання справи за правилами територіальної підсудності, визначеними у ч. 2 ст. 27 ЦПК України до Шевченківського районного суду м. Києва відсутні, оскільки факт реєстрації місця мешкання позивача у Шевченківському районі м. Дніпра підтверджується наданою до суду копією паспорта позивача. При цьому у період часу з 06.10.2020 року до 30.03.2021 року на підставі постанови приватного виконавця Клименка Р.В. з доходу ОСОБА_1 , отримуваного у ТОВ «Авто Граф Ф», утримувались кошти на погашення заборгованості за виконавчим написом, а 30.03.2021 року трудові відносини з ТОВ «Авто Граф Ф» були припиненні.
Відповідно до вимог ч. 12 ст. 28 ЦПК України, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.
Згідно із вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Відповідно до роз`яснення Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних України від 1 березня 2013 року за № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Отже, на час розгляду справи судом підстави для передання справи на розгляд Шевченківського районного суду м. Києва, у межах територіальної юрисдикції якого зареєстрований відповідач, або до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, у межах територіальної юрисдикції якого зареєстрований колишній роботодавець позивача ТОВ «Авто Граф Ф» відсутні.
Відповідно до вимог ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»).
Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5.
Відповідно до вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.
Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Підпунктами 3.2, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису, нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 8 Закону України «Про нотаріат»).
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання йому стягувачем повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які, згідно з відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 03.10.2019 по справі № 753/7572/18.
Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.
Згідно з вимогами ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами», доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № К/800/6492/17 залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, якою визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а саме: п. 2 змін, яким Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.
За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
З цих підстав суд доходить висновку про те, що умова кредитного договору щодо встановлення комісії суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, фінансова установа не може встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на її користь за дії, які не є послугою. До таких самих висновків прийшов Верховний Суд України у постанові по справі № 6-2071цс16 від 06 вересня 2017 року та КЦС ВС у постанові по справі №641/11984/15-ц від 19.08.2020 року, визнавши умову кредитного договору щодо встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості нікчемною.
Виходячи із викладеного, комісія за надання кредиту у розмірі 10% від суми виданого кредиту є платою за послуги, що супроводжують кредит, тому пункт договору, який передбачає її сплату, є нікчемним.
Отже, з наданих позивачем суду письмових доказів вбачається, що виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору, укладеного в електронній формі, а стягнута за оспореним виконавчим написом заборгованість безспірною не є, оскільки станом на 11.03.2020 року заборгованість позивача за кредитним договором була значно меншою та умова кредитного договору про сплату комісії є нікчемною.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Надані суду відповідачем докази є належними, достатніми, достовірними та допустимими і доводять факт відсутності заборгованості за кредитом у визначеному нотаріусом розмірі.
За таких обставин, будь-які правові підстави для захисту цивільних прав відповідача у спосіб, передбачений ст. 18 ЦК України, тобто шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом, були відсутні.
У постанові від 12 березня 2020 року по справі № 757/24703/18-ц Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис є неправомірним ще й тому, що вчинений на підставі раніше скасованої постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року. Так, нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис про стягнення заборгованості за кредитним договором, що укладений банком із ОСОБА_1 в електронній формі.
З тих підстав, що заборгованість позивача за кредитним договором безспірною не є, нотаріусами втрачено право на вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованості за кредитними договорами, що укладені в електронній формі, виконавчий напис вчинений з порушенням чинного законодавства України.
Виконавчий напис порушує права позивача, оскільки на підставі нього відкрито виконавче провадження та вчиняються дії з його примусового виконання, зокрема, шляхом звернення стягнення на доходи позивача. Таким чином, позивач опинився під загрозою протиправного позбавлення права власності на майно.
Оскільки право позивача порушене, воно підлягає судовому захисту, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення права, тобто шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
На підставі ст. 141 ЦПК України на відповідача слід покласти витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. та витрати у розмірі 454 грн. за подання заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 76-84, 258, 259, 265, 268, 272-273, 280-284, 288, 352-355 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», треті особи - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець Клименко Роман Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, що вчинений 16.09.2020 року за № 47055 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» заборгованості за кредитним договором № 1415989 від 01.02.2020 року у сумі 20 254 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (ЄДРПОУ 40484607, 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1294 грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя В.В. Куцевол
- Номер: 2/932/4313/20
- Опис: про визнання виконавчого напису таким,що не підлягає виконанню
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 932/12412/20
- Суд: Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
- Суддя: Куцевол В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.11.2020
- Дата етапу: 04.11.2020
- Номер: 2-з/932/16/21
- Опис:
- Тип справи: на заяву про забезпечення позову, доказів у цивільних справах
- Номер справи: 932/12412/20
- Суд: Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
- Суддя: Куцевол В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.02.2021
- Дата етапу: 04.02.2021
- Номер: 2-з/932/16/21
- Опис:
- Тип справи: на заяву про забезпечення позову, доказів у цивільних справах
- Номер справи: 932/12412/20
- Суд: Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
- Суддя: Куцевол В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.02.2021
- Дата етапу: 04.02.2021
- Номер: 2/932/804/21
- Опис: про визнання виконавчого напису таким,що не підлягає виконанню
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 932/12412/20
- Суд: Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
- Суддя: Куцевол В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.11.2020
- Дата етапу: 28.07.2021