Справа № 216/6177/20

Провадження №2/932/4707/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 червня 2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Куцевола В.В.

при секретарі - Громовику Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

18.12.2020 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю з Криворізького районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява обґрунтована наступним чином. 29.05.2015 року позивачка уклала з АТ «Альфа-Банк» кредитний договір на строк у 12 місяців. 21.06.2016 року кредитором відступлено право вимоги на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», яким 26.12.2018 року теж відступлено право вимоги ТОВ «ФК Веста». В свою чергу між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» 16.01.2019 року укладено договір про відступлення права вимоги, у зв`язку з чим остаточним кредитором у зобов`язанні є відповідач. У жовтні 2020 року вона дізналась від приватного виконавця виконавчого округу Русецької О.О. про відкриття нею виконавчого провадження з примусового виконання вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. виконавчого напису № 559 від 04.09.2020 року про стягнення з позивачки на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором у сумі 32 639 грн. 10 коп. Виконавчий напис вважає незаконним, оскільки до моменту його вчинення нотаріусом вона не отримувала від кредитора досудової вимоги про усунення порушення, стягувачем не було надано нотаріусу доказів безспірності заборгованості, використання нею кредитних коштів з карткового рахунку, періоду виникнення заборгованості. Сам нотаріус протиправно не повідомила її про намір вчинити виконавчий напис. Нотаріус була зобов`язана перевірити безспірність заборгованості, в тому числі за первинними бухгалтерськими документами. Вона вважає, що умови кредитування не містять значень та ставок щодо простроченної заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, строкової заборгованості за комісією, строкової заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, строкової заборгованості за штрафами і пенями. Яким чином здійснювалось нарахування вказаних значень їй незрозуміло, оскільки вона їх не погоджувала. Оскільки підстави для нарахувань сторонами не погоджувались, вона не зобов`язана сплачувати відповідні суми. Кредитний договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» з підстав, викладених у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року по справі № 578/132/16-ц, а також від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17. З цих підстав, прохала суд визнати таким, що не підлягає виконанню вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. виконавчий напис № 559 від 04.09.2020 року про стягнення з неї на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором у сумі 32 639 грн. 10 коп. та витрат на вчинення виконавчого напису у розмірі 500 грн.

Ухвалою суду від 23.12.2020 року позовну заяву залишено без руху.

19.01.2021 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 20.01.2021 року позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову.

Ухвалами суду від 20.01.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Секістової Т.І. належним чином засвідчені копії матеріалів нотаріальної справи, яка заведена у зв`язку із вчиненням виконавчого напису за № 559 від 04.09.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал», що є правонаступником АТ «Альфа Банк», заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 639 грн. 10 коп. та витрат за вчинення виконавчого напису у розмірі 500 грн.

Сторони та треті особи у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Письмових заяв чи клопотань про відкладення справи розглядом не надали. Позивач надала заяву про розгляд справи у її відсутність, відповідно якої позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні, проти заочного розгляду справи не заперечувала. Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Треті особи правом на подання письмових пояснень не скористались. Нотаріусом вимоги ухвали суду від 20.01.2021 року не виконано, витребувані докази суду не надані та про причини ненадання доказів не повідомлено.

Через це суд, спираючись на норми ст. 247, 280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалив заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих позивачем та третьою особою письмових доказів, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.09.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» укладено кредитний договір, шляхом акцептування позичальником публічної пропозиції банку.

04.09.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. вчинено виконавчий напис № 559 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал», як правонаступника ТОВ «Інвестохіллс Веста», як правонаступника ТОВ «Кредитні ініціативи», що є правонаступником первісного кредитора ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 29.09.2015 року, яка утворилась у період часу з 16.01.2019 року по 11.03.2020 року, у сумі 32 639 грн. 10 коп. 25.09.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. відкрито виконавче провадження № 63137639 з примусового виконання оспореного виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»).

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5.

Відповідно до вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.

Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису, нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 8 Закону України «Про нотаріат»).

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання йому стягувачем повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які, згідно з відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 03.10.2019 по справі № 753/7572/18.

Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

Згідно з вимогами ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами», доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № К/800/6492/17 залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, якою визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а саме: п. 2 змін, яким Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. За таких обставин суд мав задовольнити позов у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 29.09.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» укладено у простій письмовій формі, шляхом акцептування позичальником публічної пропозиції банку, кредитний договір.

Крім цього, виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом Секістовою Т.І. на підставі «виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 », згідно з якою заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 29.09.2015 року станом на 11.03.2020 року становить 32 639 грн. 10 коп., утворилась у період часу з 16.01.2021 року по 11.03.2020 року та складається з заборгованості за кредитом у сумі 6 302 грн. 17 коп., заборгованості за відсотками та комісіями 19 136 грн. 93 коп., штрафом 7 200 грн.

Цей документ не можна вважати відповідним розрахунком заборгованості за кредитним договором, оскільки він не містить відповідних періодів нарахування та розміру відсоткової ставки по процентам та окремо по комісії, відповідного розміру непогашеного щомісячного платежу, на який мала нараховуватись комісія та відсотки, способу нарахування штрафу. Вказівка у цій виписці періоду нарахування з 16.01.2019 року по 11.03.2020 року вчинена про людське око, оскільки у самій таблиці, що є нібито розрахунком, відповідні строки нарахування жодного разу не застосовані і навіть не передбачено відповідної графи для цього. Як виписка по рахунку цей документ не містить будь-якої інформації про проведені касові операції.

Отже, з наданих позивачем суду письмових доказів вбачається, що виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору, укладеного у простій письмовій формі, а стягнута за оспореним виконавчим написом заборгованість безспірною не є, оскільки документ, що фактично використаний як розрахунок заборгованості, не містить відповідних реквізитів, що унеможливлює перевірку стороннім спостерігачем правильності арифметичних розрахунків суми та складових боргу.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані суду позивачем докази є належними, достатніми, достовірними та допустимими і доводять факт вчинення виконавчого напису при відсутності документів, що підтверджують безспірність заборгованості. Відповідачем доводи позивача з посиланням на власні докази не спростовано, а третя особа від надання доказів ухилилась, що згідно з вимогами ч. 10 ст. 84 ЦПК України суд тлумачить на користь позивачки.

У постанові від 12 березня 2020 року по справі № 757/24703/18-ц Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис є неправомірним ще й тому, що вчинений на підставі раніше скасованої постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року. Так, нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис про стягнення заборгованості за кредитним договором, що укладений банком із ОСОБА_1 у простій письмовій формі.

З тих підстав, що заборгованість позивачки за кредитним договором безспірною не є, а нотаріусами втрачено право на вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованості за кредитними договорами, що укладені у простій письмовій формі, виконавчий напис вчинений з порушенням чинного законодавства України.

Виконавчий напис порушує права позивача, оскільки на підставі нього відкрито виконавче провадження та вчиняються дії з його примусового виконання, зокрема, шляхом звернення стягнення на доходи позивачки. Таким чином, позивачка опинилась під загрозою протиправного позбавлення права власності на майно.

Оскільки право позивача порушене, воно підлягає судовому захисту, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення права, тобто шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Разом з цим суд зазначає, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки предметом спору є виконавчий напис, суд не надає оцінки законності укладеного кредитного договору та не вважає можливим спростовувати доводи позивача щодо невідповідності правочину вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» з підстав, визначених у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року по справі № 578/132/16-ц, а також від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17. У випадку, що укладенням кредитного договору порушуються права позичальника, позивачка не позбавлена права звернутись до суду з відповідним позовом.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір, від сплати якого звільнена судом позивачка, слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 76-84, 258, 259, 265, 268, 272-273, 280-284, 288, 352-355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, що вчинений 04.09.2020 року за № 559 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Тетяною Іванівною, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749, 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б) заборгованості за кредитним договором № 490946157 від 29.09.2015 року та витрат на вчинення виконавчого напису у загальній сумі 33 139 грн. 10 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя В.В.Куцевол