Постанова

Іменем України

04 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 206/690/19

провадження № 61-11096св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Самарський відділ Державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник Оксана Вікторівна, департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , підписану адвокатом Костюченко Наталією Олександрівною, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року в складі колегії суддів Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом до Самарського відділу Державної виконавчої служби м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироник О. В., департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про скасування обтяжень на квартиру.

Позов мотивували тим, що 15 липня 2008 року ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 0301/0708/88/140, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 59 500 дол. США, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та на умовах, передбачених договором. В забезпечення виконання зобов`язань позичальника 15 липня 2008 року ВАТ «Сведбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки №0301/0708/88-140-Z, за умовами якого квартира АДРЕСА_1 передана банку в іпотеку.

У подальшому позивачам стало відомо, що на квартиру накладені обтяження, а саме: заборона на відчуження на підставі іпотечного договору (від 16 липня 2008 року за реєстровим № 7574991), внесення 05 грудня 2012 року запису про накладення обтяження у вигляді іпотеки на підставі договору про відступлення права вимоги; арешт від 19 грудня 2014 року за реєстровим № 8159058 на підставі постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Позивачі вважають, що вказані обтяження підлягають скасуванню, оскільки рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2014 року в задоволенні позову ТОВ «Кредиті ініціативи» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 15 липня 2008 року № 0301/0708/88-140 відмовлено за пропуском позовної давності, що свідчить про припинення основного та забезпечувальних зобов`язань. Незважаючи на відсутність у кредитора права вимоги до позивачів, ТОВ «Кредитні ініціативи» не вчиняє жодних дій щодо зняття обтяжень з належної позивачам квартири та вилучення з реєстрів записів про іпотеку, заборону відчуження та арешт, чим порушує їх право на мирне володіння майном.

З огляду на викладене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд:

- зняти арешт з квартири АДРЕСА_2 , що накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої 04 грудня 2014 року державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Скороход І. Г;

- виключити з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження № 8159058 (спеціальний розділ) від 19 грудня 2014 року про арешт квартири АДРЕСА_1 , внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18167477;

- зняти заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 , що накладена 16 липня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В. на підставі іпотечного договору від 15 липня 2008 року за реєстровим № 2757;

- виключити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 7574991 від 16 липня 2008 року про заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 , внесений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В.;

- зняти обтяження № 7577058 від 05 грудня 2012 року у вигляді іпотеки з нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , зареєстроване приватним нотаріусом Мироник О. В. на підставі договору про передачу прав за іпотечним договором від 28 листопада 2012 року за реєстровим № 2187;

- виключити запис з державного реєстру іпотек № 7577058 від 05 грудня 2012 року щодо квартири АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 01 жовтня 2019 року позов задоволено частково:

- знято арешт з квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови державного виконавця від 04 грудня 2014 року та виключено з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідний запис;

- знято заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 , накладену 16 липня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В., та виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис № 7574991 від 16 липня 2008 року;

- знято обтяження № 7577058 від 05 грудня 2012 року у вигляді іпотеки з нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , зареєстроване приватним нотаріусом Мироник О. В., та виключено запис з державного реєстру іпотек № 7577058 від 05 грудня 2012;

- в задоволенні позовних вимог до департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що наявні між сторонами зобов`язання за кредитним договором від 15 липня 2008 року № 0301/0708/88-140 припинено ухваленням Самарським районним судом м. Дніпропетровська рішення від 26 серпня 2014 року, яким в задоволенні позову ТОВ «Кредиті ініціативи» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Припинення основного зобов`язання має наслідком припинення застави/іпотеки, якими забезпечено виконання основного зобов`язання, що свідчить про відсутність підстав для існування будь-яких обтяжень на іпотечне майно. Задовольняючи позов про зняття арешту з квартири, накладеного на підставі постанови державного виконавця, суд виходив із того, що на момент розгляду справи в органах ДВС не перебуває на виконанні виконавчий лист щодо звернення стягнення на вказане нерухоме майно. Позовні вимоги, пред`явлені до департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, суд залишив без задоволення, оскільки вказаний відповідач жодних рішень, які б обтяжували належне позивачам майно чи перешкоджали в його реалізації, не приймав.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено, рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Оскільки наявність судового рішення про відмову в стягненні кредитної заборгованості за спливом позовної давності не припиняє кредитне зобов`язання, суд апеляційної інстанції не вважав зобов`язання за договором іпотеки припиненими та не вбачав підстав для скасування обтяжень на предмет іпотеки.

Аргументи учасників справи

У липні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просили її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційні скарзі позивачі наполягають на тому, що зі спливом позовної давності припиняється право кредитора на пред`явлення вимоги до боржника, що свідчить про припинення як основного, так і забезпечувального зобов`язань.

У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Кредитні ініціативи» на касаційну скаргу, в якому третя особа просила залишити скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін, посилаючись на те, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що сплив позовної давності за вимогами про стягнення кредитної заборгованості не припиняє дію іпотечного договору та не скасовує обтяження на предмет іпотеки. Вказує також, що ТОВ «Кредитні ініціативи» помилково залучено до участі в справі в якості третьої особи, а не відповідача.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 06 серпня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо їх застосування в подібних правовідносинах, викладеному у постанові Вищого господарського суду України від 09 грудня 2014 року в справі № 910/14754/14.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1

15 липня 2008 року ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 0301/0708/88/140, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 59 500 дол. США, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути наданий кредит і сплатити відсотки за користування коштами в строки та на умовах, передбачених кредитним договором.

15 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» як іпотекодержателем, ОСОБА_2 як іпотекодавцем, та ОСОБА_1 як позичальником укладено іпотечний договір № 0301/0708/88-140-Z, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В. за реєстровим № 2757, за умовами якого квартира за адресою: АДРЕСА_1 передана в іпотеку банку.

15 липня 2008 року ВАТ «Сведбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір поруки №0301/0708/88-140-Р-1.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що на квартиру АДРЕСА_1 державним реєстратором Логвіновою Л. І. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04 грудня 2014 року накладено арешт.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2014 року, яке набрало законної сили, в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено.

До Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра надійшов виконавчий лист №2-495/11 від 16 липня 2014 року, виданий Самарським районним судом міста Дніпропетровська, про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, яка належить позивачам, у рахунок погашення заборгованості на користь ПАТ «Сведбанк» у розмірі 572 062,64 грн. Детальніших відомостей відповідач надати не зміг у зв`язку з закінченням терміну зберігання архівних відомостей по виконавчих провадженнях.

Позиція Верховного Суду

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 200/11374/18 (провадження № 61-17508св20) зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідно до змісту та характеру відносин між сторонами, спір виник з приводу порушення ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», права власності ОСОБА_1 на квартиру, внаслідок здійснення державної реєстрації такого права за ПАТ «Укрсоцбанк», а тому належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року в справі № 369/14294/17 (провадження № 61-1759св19) вказано, що «фізична особа, яка досягла повноліття, у цивільному процесі може бути стороною саме як така особа, а не як нотаріус, державний реєстратор тощо. Таким чином, позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, якого позивач визначив відповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року в справі № 174/474/17 (провадження № 61-3822св19) зроблено висновок, що «відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна».

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи свідчать, що спір виник між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Кредитні ініціативи», в інтересах якого зареєстровано обтяження на належне позивачам нерухоме майно та накладено арешт.

Позовних вимог до ТОВ «Кредитні ініціативи» в межах даної справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не пред`явили, клопотання про заміну неналежних відповідачів не заявили.

Оскільки Самарський відділ Державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник О. В. та департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради є неналежними відповідачами в цій справі, в задоволенні позову необхідно було відмовити саме з цих підстав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 200/11374/18 (провадження № 61-17508св20), від 07 липня 2021 року в справі № 369/14294/17 (провадження № 61-1759св19) та від 07 квітня 2021 року в справі № 174/474/17 (провадження № 61-3822св19), колегія суддів уважає, що апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову в позові, однак помилився щодо мотивів такої відмови, а тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову апеляційного суду - змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в іншій частині залишити без змін.

Оскільки Верховний Суд змінює судове рішення, але виключно в частині мотивів його прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , підписану адвокатом Костюченко Наталією Олександрівною, задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов