ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/1465/21

13 серпня 2021 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Зберун К.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Костопільського районного суду Рівненської області кримінальне провадження №42021181490000010 від 27 березня 2021 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Хутір Шепетівського району Хмельницької області, українець, громадянин України, із середньою спеціальною освітою, не одружений, в силу ст.89 КК України не судимий, зареєстрований та фактично проживає АДРЕСА_1 , військовослужбовець військової служби за контрактом осіб рядового складу, номер обслуги зенітного артилерійського взводу зенітної артилерійської батареї зенітного артилерійського дивізіону військової частини А4267, солдат,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.408 Кримінального кодексу України,

за участю:

прокурора Феськова І.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , являючись військовослужбовець військової служби за контрактом осіб рядового складу та проходячи військову службу на посаді номера обслуги зенітного артилерійського взводу зенітної артилерійської батареї зенітного артилерійського дивізіону військової частини А4267, діючи з прямим умислом, в порушення вимог ст.ст.11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.1 Закону України «Про оборону України», ч.8 ст.4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 05.02.2021 близько 08 год. 00 хв., без будь-яких поважних причин з метою назавжди ухилитись від військової служби вчинив самовільне залишення місця табірного збору військової частини А4267 на базі військової частини А4152 (с.Мала Любаша Костопільського району Рівненської області) та ухиляється від військової служби по даний час.

Такими діями ОСОБА_1 вчинив дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби, з метою ухилитись від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.408 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, надав показання на підтвердження обставин, викладених в обвинувальному акті.

Прокурор, враховуючи, що обвинувачений визнає свою вину та всі встановлені обставини справи, просить суд визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Обвинувачений не заперечив щодо визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи думку учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд дійшов переконливого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.408 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст.65 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та зокрема те, що відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.408 Кримінального кодексу України, кваліфікується як тяжкий злочин.

Відповідно до ст.66 КК України, як пом`якшуючі покарання ОСОБА_1 обставини суд враховує щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину.

Відповідно до ст.67 КК України, суд враховує, що обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 не встановлено.

Беручи до уваги особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_1 характеризується добре, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Санкція ч.3 ст.408 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про доцільність призначення покарання у вигляді позбавлення волі, однак вважає можливим виправлення ОСОБА_1 без реального позбавлення волі, але в умовах нагляду за ним та звільнити його від відбування покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку на підставі ст.75 КК України, з покладенням обов`язків відповідно до ч.1 ст.76 КК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого не застосовувалися. Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст.118, 124, 129, 369-374 КПК України, суд-

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.408 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 /п`ять/ років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 /один/ рік.

Відповідно до п.п.1-2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі ч.4 ст.76 КК України, здійснення нагляду за ОСОБА_1 покласти на уповноважений орган з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не застосовувався.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СуддяВ. В. Левчук