ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2021 р. Справа№ 15/175-б

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Копитової О.С.

Гарник Л.Л.

за участю секретаря судового засідання Кочурової Т.О.

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 року

за позовом Головного управління ДПС у м. Києві

до Державного підприємства "Київський державний завод "Буревісник"

про стягнення 3225793,83 грн,

у справі № 15/175-б

за заявою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"

до Державного підприємства "Київський державний завод "Буревісник"

про банкрутство

В С Т А Н О В И В :

Суть спору.

Позивач звернувся з позовною заявою у межах справи про банкрутство про стягнення заборгованості з податкових зобов`язань, що виникла у зв`язку з несплатою самостійно визначених платником зобов`язань, визначених контролюючим органом зобов`язань, штрафів та пені.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що сума податкового боргу виникла на підставі самостійно визначених сум податкових зобов`язань згідно податкової звітності (копій декларацій), не сплачених у визначеному законом порядку; сума заборгованості відповідача є узгодженою, у встановлені строки до бюджету не сплачена, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу.

Оскаржуване судове рішення (ухвала) господарського суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 травня 2021 року (суддя Пасько М.В.) відмовлено в задоволенні позову повністю.

Місцевий господарський суд не прийняв до уваги податкові вимоги форми «Ю1» №1/2515 від 18.12.2008 та «Ю2» №2/843 від 13.03.2009, оскільки вони стосуються податкового боргу, який є списаним; керуючись норами статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) суд дійшов висновку, що частина кредиторської заборгованості не підтверджена первинними документами, тому позивач не довів належними та допустимими доказами заявлених позовних вимог.

Апеляційне провадження (рух справи).

Позивач в апеляційній скарзі просить ухвалу господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт стверджує, що відповідач не сплатив самостійно задекларовані суми податкових зобов`язань; податкові вимоги форми «Ю1» №1/2515 від 18.12.2008 та «Ю2» №2/843 від 13.03.2009 належним чином направлені та вручені платнику, тому контролюючим органом здійснено всі заходи, спрямовані для погашення податкової заборгованості.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 (Грек Б.М., Отрюх Б.В., Гарник Л.Л.) відкрито апеляційне провадження у справі №15/175-б; призначено справу до розгляду на 10.08.2021.

У зв`язку з перебуванням судді Отрюх Б.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2021 для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Грек Б.М. - головуючий суддя, Копитова О.С., Гарник Л.Л.

Учасники справи про дату, час і місце судового засідання повідомлені відповідно до вимог статей 120, 270 ГПК України, скористалися правом, передбаченим статтею 42 ГПК України, брати участь у судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції не встановив обставин, що перешкоджають розгляду справи у суді апеляційної інстанції за участю сторін.

Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом.

Позивач доводить, що сума заборгованості відповідача у зв`язку з несплатою, зокрема самостійно визначених зобов`язань з податку на додану вартість становить 346821 грн, з орендної плати з юридичних осіб 182857,10 грн, з податку на прибуток 170 грн, з земельного податку з юридичних осіб 2695872, 93 грн, надходження від розміщення відходів 72,80 грн; всього заявлений податковий борг відповідача 3225793,83 грн.

В обґрунтування обставин здійснення контролюючим органом за місцем обліку боржника всіх заходів, спрямованих на погашення податкової заборгованості надано податкові вимоги форми "Ю1" №1/2515 від 18.12.2008 та "Ю2" №2/843 від 13.03.2009.

Згідно наданого розрахунку № 3 за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти (додаток 3 до Податкової декларації екологічного податку) за період 3-й квартал 2018 року у графі «податкове зобов`язання за звітний (податковий) період» визначено суму « 14.56» (а.с. 19).

Згідно наданого розрахунку № 3 за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти (додаток 3 до Податкової декларації екологічного податку) за період 1-й квартал 2019 року у графі «податкове зобов`язання за звітний (податковий) період» визначено суму « 14.56» (а.с. 21).

Згідно наданого розрахунку № 3 за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти (додаток 3 до Податкової декларації екологічного податку) за період 2-й квартал 2019 року у графі «податкове зобов`язання за звітний (податковий) період» визначено суму « 14.56» (а.с. 22).

Згідно наданого розрахунку № 3 за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти (додаток 3 до Податкової декларації екологічного податку) за період 3-й квартал 2019 року у графі «податкове зобов`язання за звітний (податковий) період» визначено суму « 14.56» (а.с. 23).

Згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) орендна плата за період 2018 рік у графі «річна сума» визначено суму « 168791.17» (а.с. 27).

Згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) земельний податок за період 2018 рік у графі «річна сума» визначено суму « 2488498.09» (а.с. 58).

Згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) орендна плата за період 2019 рік у графі «річна сума» визначено суму « 168791.17» (а.с. 29).

Згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) земельний податок за період 2019 рік у графі «річна сума» визначено суму « 2488498.09» (а.с. 56).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за період 2018 рік 12 місяць у графі «усього податкових зобов`язань» визначено суму « 4903» (а.с. 34).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за період 2019 рік 1 місяць у графі «усього податкових зобов`язань» визначено суму « 3929» (а.с. 35).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за період 2019 рік 2 місяць у графі «усього податкових зобов`язань» визначено суму « 49994» (а.с. 36).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за період 2019 рік 3 місяць у графі «усього податкових зобов`язань» визначено суму « 3598» (а.с. 37).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за період 2019 рік 4 місяць у графі «усього податкових зобов`язань» визначено суму « 3619» (а.с. 38).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за період 2019 рік 5 місяць у графі «усього податкових зобов`язань» визначено суму « 3829» (а.с. 39).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за період 2019 рік 6 місяць у графі «усього податкових зобов`язань» визначено суму « 52355» (а.с. 40).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за період 2019 рік 7 місяць у графі «усього податкових зобов`язань» визначено суму « 3605» (а.с. 41).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за період 2019 рік 8 місяць у графі «усього податкових зобов`язань» визначено суму « 3599» (а.с. 42).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за період 2019 рік 9 місяць у графі «усього податкових зобов`язань» визначено суму « 202858» (а.с. 43).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за період 2019 рік 10 місяць у графі «усього податкових зобов`язань» визначено суму « 4432» (а.с. 44).

Мотиви постанови апеляційного господарського суду.

За змістом норми п.п. 14.1.175. п.14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України).

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 статті 59 Податкового кодексу України).

Відповідно до корінця податкової вимоги форма "Ю2" від 13.03.2009 № 2/843 у ДП "КДЗ "Буревісник" мав заборгованість перед бюджетом станом на 13.03.2009 в сумі 307.511,66 грн. З корінця податкової вимоги форми "Ю1" від 18.12.2008 №1/2515 боржник станом на 18.12.2008 мав заборгованість перед бюджетом в розмірі 8.025,68 грн.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до Ухвали Господарського суду м. Києва від 24.07.2014 суд відмовив у визнанні Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві конкурсним кредитором на суму 10.240.576,71 грн та 11.585.716,29 грн.

Підставою для ухвалення такого рішення було те, що

- заявлені у справі № 15/175-6 контролюючим органом, вимоги відносяться до поточних, оскільки охоплюють період 2012-2014 років;

- набрання 31.10.2012 чинності Законом України від 02.10.2012 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування підприємств оборонно-промислового комплексу", згідно з яким підлягали списанню податковий борг (у тому числі встановлений судовим рішенням та реструктуризований) станом на 01.07.2012, не сплачений станом на дату набрання ним чинності.

Таким чином, у зв`язку з набранням 31.10.2012 чинності Законом України від 02.10.2012 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування підприємств оборонно-промислового комплексу" від 02.10.2012 року № 5414-VI підлягали списанню податковий борг (у тому числі встановлений судовим рішенням та реструктуризований) станом на 01.07.2012, не сплачений станом на дату набрання ним чинності (п.п.3 п.3 Закону).

Таким чином, слід погодитися з висновком місцевого господарського суду, що станом на день звернення контролюючого органу до господарського суду з даною позовною заявою, податковий борг, який виник станом на 18.12.2008 та на 13.03.2009 (податкові вимоги) в силу вимог Податкового кодексу України є списаним, а отже суд правомірно не взяв до уваги податкові вимоги, як на підтвердження вжиття всіх заходів, передбачених податковим законодавством.

За змістом частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, за встановлених обставин відсутності податкової вимоги щодо податкового боргу доведення обставин наявності податкового боргу, доказів на його обґрунтування не мають значення, оскільки відсутність податкових вимог саме по собі є достатнім для виключення підстав задоволення позовних вимог щодо стягнення податкового боргу.

При цьому апеляційна інстанція вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до вимог норми частини 8 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.

За змістом ч.3 статті 232 ГПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що за наслідками розгляду спору у позовному провадженні місцевий господарський суд мав постановити рішення, а не ухвалу.

Разом з тим, повноваження апеляційного господарського суду, визначені нормами статей 275, 277-280 ГПК України, не дозволяють суду апеляційної інстанції скасовувати правильне по суті судове рішення лише з тих підстав, що місцевий господарський суд ухвали його у формі ухвали.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, апеляційна інстанція враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Суд, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, апеляційний господарський суд відхиляє аргументи апелянта, оскільки вони не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду з огляду на встановлені обставини справи, з врахуванням вищенаведених мотивів апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, Північний апеляційний господарський суд встановив, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без зміни.

Керуючись статтями 267, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі №15/175-б залишити без зміни.

Матеріали справи № 15/175-б повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, встановлені ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та нормами Кодексу України з процедур банкрутства.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді О.С. Копитова

Л.Л. Гарник