Справа № 316/798/20

Провадження № 2/316/66/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2021 р.                                                         м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області

у складі головуючого судді                        Бульби О.М.

за участю секретаря судового засідання        Журавльової Ю.В.

розглянувши відкритому судовому засіданні в залі судового засідання приміщення суду в м.Енергодар Запорізької області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу №316/798/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості по оплаті послуги з управління багатоквартирним будинком,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Місто для людей Енергодар» звернувся до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , в якій просить: стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на свою користь, заборгованість по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком за період з 01.08.2018 р. по 01.08.2019 р. (включно) в розмірі 4623,84 грн.

В обґрунтування вимог позову, позивач зазначає, що рішенням виконкому Енергодарської міської ради №161 від 06.06.2018 р. ТОВ «Місто для людей Енергодар» починаючи з 01.08.2018 р. обслуговує багатоквартирні будинки в місті Енергодарі. 08.06.2018 р. між ТОВ «Місто для людей Енергодар» та від імені співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 - міським головою міста Енергодара ОСОБА_3 якого уповноважено на укладання цього договору пунктом 3 рішення Виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 06.06.2018 року №161, укладено Договір №08/06/2018-79 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Відповідно до вказаного Договору на співвласників багатоквартирного будинку покладено обов`язок сплачувати за надані послуги з управління багатоквартирним будинком. Пунктом 5 Договору визначено розмір і форму оплати послуг управителя відповідно до якого, замовник сплачує за надані послуги управителем щомісяця додатково до встановленого тарифу на житлово-комунальні послуги для житлових та нежитлових приміщень в розмірі 6,53 гривні на місяця за 1 квадратний метр у загальній площі житлового або нежитлового приміщенні у об`єкті яке перебуває у власності або у користуванні кожного зі співвласників.

На відповідача ОСОБА_1 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та за період з 01.08.2018 р. по 01.08.2019 р. (включно) мешканцям багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , надано послуги з управління багатоквартирним будинком за які кожного місяця повинно бути сплачено суму у 462,32 грн., яка розраховується за формулою: тариф х загальну площу квартири. Відповідачі не здійснювали оплату за надані послуги з управління багатоквартирним будинком в наслідок чого виникла заборгованість, у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з позовом (а.с.2-5зворот).

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 15.09.2020 р. по справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.56-56зворот).

Ухвалою суду від 12.08.2020 р. по справі закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд по суті (а.с.80-80зворот).

Відповідачем ОСОБА_1 надано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає у повному обсязі. На обґрунтування заперечень посилається на невідповідність умов Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 08.06.2018 р. положенням законодавства, на відсутність кошторису витрат та необхідної документації яка повинна бути надана до договору. Зазначає, що все майно, у тому числі і будинок в якому він мешкає знаходиться на балансі КП «ПКВ» ЕМР та за виконавчими провадженнями на нього накладено арешт і заборону відчуження, а отже Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком суперечить Закону України «Про виконавче провадження». Також вказує на незрозумілість проведення позивачем розрахунку заборгованості у довідці №01/101-01, у тому числі, з підстав того, що казаний у Довідці період не співпадає зі строком дії договору, який закінчився 08.06.2019 р. Вимоги про стягнення витрат з правничої допомоги вважає недоведеними відповідними доказами. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.99-100).

Позивачем ТОВ «Місто для людей Енергодар» надано до суду відповідь на відзив в якій викладені відповідачем заперечення вважає безпідставним, вимоги позову обґрунтованими. Вказуючи, у тому числі, на безпідставність посилань відповідача на невідповідність умов Договору №08/06/2018-79 положенням законодавства зазначаючи, що виконавцем послуг з управління багатоквартирними будинками за ТОВ «Місто для людей Енергодар» визначено рішенням Виконавчого комітету Енергодарської міської ради №161 від 06.06.2018 р. «Про призначення управителя багатоквартирних будинків», яким уповноважено міського голову Музику П.О. від імені співвласників багатоквартирного будинку підписати з ТОВ «Місто для людей Енергодар» договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, на підставі чого і укладено Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №08/06/2018-79 від 08.06.2018 р. Вартість послуг визначена за пропозицією переможця конкурсу за тарифами встановленими Енергодарською міською радою окремо за кожним будинком. Посилання відповідача на те, що на будинок в якому він мешкає накладено арешт вважає необґрунтованими, крім того згідно відомостей з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна такі відомості відсутні. Доказів визнання Договору недійсним, або відмови від нього сторін Договору - не надано, у зв`язку з чим, він продовжує свою дію та є чинним. Надання позивачем послуг підтверджується і Кошторисом понесених позивачем витрат. Заперечення відповідача з приводу вимог про стягнення витрат з правничої допомоги вважає безпідставними. Позовні вимоги просить задовольнити (а.с.103-107).

В судове засідання представник позивача ТОВ «Місто для людей Енергодар» - адвокат Турчинський М.І. за письмовою довіреністю (а.с.157, 158) не з`явився, надавши до суду письмову заяву про розгляд справи без участі представника ТОВ «Місто для людей Енергодар» (а.с.156-156зворот).

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилась, представником відповідача – адвокатом за письмовим договором (а.с.132-133) та ордером (а.с.134) – ОСОБА_4 , надано до суду письмову заяву про розгляд справи без участі відповідача та представника відповідача, у задоволенні позовних вимог просить суд відмовити у повному обсязі (а.с.152).

Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, будь-яких заяв або клопотань, відозву чи заперечень проти позову, письмових пояснень, зустрічного позову, до суду не надав. Про розгляд справи судом, відповідач повідомлявся в порядку визначеному ч.11, ч.12 ст.128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на  офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.58) та відповідно до положень ч.11 ст.128 ЦПК України, вважається належним повідомленим про розгляд справи судом.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, враховуючи, що явка сторін не визнавалась обов`язковою (п.3 ч.2 ст.43 ЦПК України), правову позицію Верховного Суду у постанові 24.01.2018 р. у справі №907/425/16, що застосовується судом відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, згідно якої відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи та їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, відсутність будь-яких заяв, клопотань та інших обставин, які перешкоджають розгляду даної справи, суд, враховуючи зазначене та відсутність підстав для відкладення слухання справи визначених ч.2 ст.233 ЦПК України, вважає можливим провести її розгляд у відсутності учасників справи, на підставі неявних у справі матеріалів та доказів.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін по справі, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов наступного висновку.

Частинами 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Встановлено, що Виконавчим комітетом Енергодарської міської ради 06.06.2018 р. прийнято рішення №161 «Про призначення управителя багатоквартирних будинків», виконавцем послуг з управління багатоквартирними будинками визначено ТОВ «Місто для людей Енергодар» за об`єктом конкурсу №1 та за об`єктом конкурсу №2 і уповноважено міського голову ОСОБА_3 , від імені співвласників багатоквартирного будинку підписати з ТОВ «Місто для людей Енергодар» договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за кожним багатоквартирним будинком що входив в об`єкт конкурсу №1 та конкурсу №2, строком на один рік (а.с.7).

Відповідно до приписів положень частини 5 статті 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який набрав чинності 01.07.2015 р., в разі, якщо управителя призначено на конкурсних засадах, ціна за послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», із змінами, управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до п.5 ст.13 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №150 від 13.06.2016 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.2016 р. за №893/29023, було затверджено «Порядок проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку» (далі – Порядок №150), приписами пункту 6 розділу V якого було визначено, що протягом п`яти календарних днів з дня прийняття виконавчим органом місцевої ради рішення про призначення управителя з переможцем конкурсу укладається договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком за кожним багатоквартирним будинком, що входив в об`єкт конкурсу, строком на один рік, який, від імені співвласників багатоквартирного будинку підписує уповноважена особа виконавчого органу місцевої ради, за рішенням якого призначається управитель.

Судом не встановлено наявності доказів якими зазначене вище рішення Виконавчого комітету Енергодарської міської ради №161 від 06.06.2018 «Про призначення управителя багатоквартирних будинків» визнано недійсним чи його скасовано, у встановленому законом порядку.

08.06.2018 р. між співвласниками багатоквартирного будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , від імені яких діє Енергодарський міський голова Музика Павло Олексійович, який уповноважено на укладання цього договору рішенням виконавчого комітету ЕМР від 06.06.2018 р. №161, згідно з Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», надалі іменовані – «Замовник», з однієї сторони та ТОВ «Місто для людей Енергодар», в особі директора Шепеленка Володимира Миколайовича, що діє на підставі Статуту, який надалі йменується – «Управитель», з іншої сторони, було укладено Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №08/06/2018-79 (далі – Договір №08/06/2018-79) (а.с.8-10зворот). Зазначений Договір №08/06/2018-79 є колективним.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на перебування під арештом будинку в якому він мешкає, накладеним в рамках виконавчого провадження, спростовуються даними з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна наданого позивачем (а.с.111), відповідно якого такі відомості відсутні.

Відповідно до положень п.1 Договору №08/06/2018-79, управитель, зобов`язався надавати замовникові послуги з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях (далі – об`єкт), для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень (далі – мешканців об`єкта) у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості (далі – послуги), а замовник надає право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов`язані з управлінням об`єктом, у разі коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника.

Відповідно до приписів положень ст.12, ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. №1875-IV в редакції від 26.11.2016 р., яка була чинна на час прийняття Виконавчим комітетом Енергодарської міської ради рішення №161 від 06.06.2018 р. та укладання Договору №08/06/2018-79, послуги, що відповідно до п.1 Договору №08/06/2018-79 зобов`язався надавати ТОВ «Місто для людей Енергодар», відносились до житлово-комунальних послуг.

На час надання послуг з управління багатоквартирним будинком за Договором №08/06/2018-79, був чинним Закон України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції від 09.11.2017 р. №2189-VІІІ, частиною 1 статті 5 якого, послугу з управління багатоквартирним будинком віднесено до житлово-комунальної послуги, яка включає в себе: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ, вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком у разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу. Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватись виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку визначених таким договором.

Відповідно до п.5 Договору №08/06/2018-79, сторони погодились, що замовник сплачує за надані управителем послуги щомісяця додатково до встановленого тарифу на житлово-комунальні послуги для житлових та нежитлових приміщень 6,53 гривень на місяць за 1 квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у Об`єкті, яке перебуває у власності або користуванні кожного зі Співвласників (а.с.8).

Відповідно до п.20 та п.21 Договору №08/06/2018-79, надання послуг з управління багатоквартирним будинком розпочалось з 01.08.2018 р. та Договір діє до 08.06.2019 р. (а.с.10) і в силу положень ч.6 ст.11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», договір вважається продовженим на наступний однорічний строк, якщо за один місяць до закінчення строку дії жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору. Наявності такої відмови саме від сторін Договору, судом не встановлено.

За змістом статей 15, 16 ЦК України, особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

У постанові від 16.11.2018 р. у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18), Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом не встановлено наявності доказів які б свідчили на те, що Договір №08/06/2018-79 було припинено з підстав визначених як умовами самого Договору так і його було скасовано чи визнано недійсним в цілому або частини його умов, у встановленому законом порядку. Відповідачами не заявлялось до суду відповідних позовних вимог, а отже у суду і відсутній обов`язок надання аналізу відповідності умов Договору №08/06/2018-79 положенням законодавства.

Таким чином, відповідачами не спростовано, що позивач – ТОВ «Місто для людей Енергодар» є надавачем послуг з управлення багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 за Договором №08/06/2018-79.

Зобов`язання виникають з підстав встановлених ст.11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст.ст.525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ, індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до п.1, п.5 ч.2 ст.7 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ, індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Обов`язок щодо оплати споживачами житлово-комунальних послуг, закріплений також у статтях 67, 68 Житлового кодексу Української РСР, якими передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймачі (власники) зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Стаття 543 ЦК України передбачає, що у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсягу як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. При цьому, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг укладеного безпосередньо зі споживачем послуг, само по собі не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі (Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 р. у справі №6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 р. у справі №751/3840/15-ц).

Отже, обов`язок відповідачів зі сплати наданих послуг не залежить від обставин укладення договору та не є підставою для їх несплати в разі надання послуг.

Зобов`язання оплатити житлово-комунальні послуги виникає у будь-якого споживача, якщо ці послуги були фактично надані (а не тільки нараховані) про що зазначається в постановах Верховного Суду від 20.04.2016 р. (справа №6-2951цс15, від 26.09.2018 р. (справа №750/12850/16-ц), від 06.11.2019 р. (справа № 642/2858/16).

Позивачем заявляється до солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за період з 01.08.2018 р. по 01.08.2019 р. (включно) по особовому рахунку № НОМЕР_1 відкритого на відповідача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , в загальній сумі 4623,84 грн., розрахунок якої наведено у Довідці №01/101-01 від 21.02.2020 р. (а.с.6), розмір якого складається із щомісячних платежів за вказаний період з серпня 2018 року по серпень 2019 року (включно) за вирахуванням оплати в сумі 924 грн. здійсненої у жовтні 2018 року, проведення якої відповідачами не заперечується. При цьому, на підтвердження понесення витрат по наданим послугам з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , позивачем надано Кошторис витрат з управління багатоквартирним будинком (а.с.110), на спростування якого, будь-яких доказів відповідачами до суду не надано.

Заявляючи про незгоду з розрахунком заборгованості та тарифом, відповідачами контр розрахунок не надано, клопотань про призначення експертиз на доведення необґрунтованості наданого позивачем розрахунку, відповідачами суду не заявлялось.

Таким чином, суд не вбачає підстав для неприйняття наданого позивачем розрахунку заборгованості з послуг управління багатоквартирним будинком, оскільки позивачем доведено, а відповідачами не спростовано надання позивачем послуг з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , у період з 01.08.2018 р. по 01.08.2019 р. (включно), по оплаті яких за відповідачами наявна заборгованість в загальній сумі 4623,84 грн.

Даних, що вказаний позивачем розмір заборгованості, на дату розгляду справи судом, відповідачем сплачено на користь позивача повністю або частково у добровільному порядку, матеріали справи не містять.

З аналізу наявних у справі матеріалів судом не встановлено доказів які б доводили заперечення відповідача ОСОБА_1 та спростовували докази надані позивачем на доведення своїх вимог до відповідачів, а отже суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення та солідарного стягнення з відповідачів розміру заборгованості послуг управління багатоквартирним будинком заявленого позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.544 ЦК України, боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Згідно приписів п.6 ч.1 ст.264, п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України, при ухваленні рішення, суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, про що зазначає у резолютивній частині рішення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжного доручення від 18.02.2020 р. №189 позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2102 грн. (а.с.1).

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача, доведення понесення витрат зі сплати судового збору, положення ст.141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню розмір судового збору в сумі 2102 грн.

Пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 р. роз`яснено, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено, у зв`язку з чим судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню з кожного з відповідачів в рівних частках, тобто по 1051 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат з правничої допомоги про які просить позивач, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями частин 1 та 2 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п.1 ч.2); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (п.2 ч.2).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до положень ч.4 ст.10 ЦПК України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справи, суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі – ЄСПЛ). 

ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції, зокрема у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (п.95), в рішенні у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (п.268) (заява № 19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

Згідно з пунктом 4 частини статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р. у №5076-VI, із змінами визначено, що договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представником позивача до матеріалів справи, на доведення понесення витрат з правничої допомоги, надано Договір про надання правової допомоги №02/01/2020 від 02.01.2020 р. з його складовими Додаток №1 «Форма реєстру боржників», Додаток №2 «Форма замовлення», Додаток №3 «Реєстр погашеної заборгованості», Додаток №4 «Акт приймання-передачі наданої правової допомоги за договором про надання правової допомоги №02/01/2020 від 02.01.2020 р.» (а.с.12-21), Додаткову угоду №1 від 01.04.2021 р. до вказаного Договору з додатком №1 (а.с.162-163зворот), Договір про надання правової допомоги №37 (а.с.112-114), разом з тим, матеріали справи не містять даних, які саме були виконані роботи (надані послуги). При цьому, перелік Боржників – Додаток №1 до Додаткової угоди №1, в яких зазначено і відповідача по справі ОСОБА_5 та розмір правової допомоги, самі по собі та у сукупності з іншими зазначеними матеріалами, не доводить, що ці витрати були фактично понесені позивачем враховуючи, у тому числі, і відсутність переліку складових послуг та їх вартості які було здійснено за вказаний розмір винагороди, а також платіжного доручення з підтвердженням здійснення оплати за послуги надані з правничої допомоги. А отже і безпідставним є зазначення розрахунку витрат на професійну правничу (правову) допомогу у позовні заяві (а.с.3зворот). Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача витрат з правничої допомоги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 76-82, 83, 89, 95, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Вимогу позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуги з управління багатоквартирним будинком – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) та з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» (р/р НОМЕР_4 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 313399, ЄДРПОУ 14360570), заборгованість по оплаті послуги з управління багатоквартирним будинком, за період з 01.08.2018 р. по 01.08.2019 р. (включно) в сумі 4623 (чотири тисячі шістсот двадцять три) гривні 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» (р/р НОМЕР_4 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 313399, ЄДРПОУ 14360570) - витрати по оплаті судового збору в розмірі 1051 (однієї тисячі п`ятдесят однієї) гривні.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» (р/р НОМЕР_4 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 313399, ЄДРПОУ 14360570) - витрати по оплаті судового збору в розмірі 1051 (однієї тисячі п`ятдесят однієї) гривні.

У стягненні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» витрат з правничої допомоги – відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. М. Бульба