справа № 278/3176/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2021 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Татуйка Є.О. за участю секретаря Петровської Ю.Р., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна, набутого в шлюбі, особистою власністю одного із подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

Заявленими вимогами позивач за первісним позовом ОСОБА_1 просила суд визнати майно, а саме садовий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, на якій все це розміщено, спільною сумісною з відповідачем власністю. В обґрунтування заявленого зазначила, що спірне майно було придбано за час зареєстрованого з відповідачем шлюбу та за спільні кошти.

ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом, яким просив визнати згадуване майно його особистою приватною власність, оскільки хоча майно і було придбано за час шлюбу, однак за особисті кошти останнього.

Провадження у справі після подачі первісного позову було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання. Однак з подачею зустрічного позову було відкрито загальне позовне провадження.

Заслухав пояснення учасників справи та проаналізував надані ними матеріали, судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідно ним правовідносини.

Позивачка за первісним позовом є громадянкою України (а.с.6,7), отримувала код платника податків (а.с.8) та при зверненні до суду сплатила судового збору в розмірі 840,80 гривень (а.с.1) та 684 гривні (а.с.50), а всього на загальну суму 1 524, 80 гривень.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі у період часу з 12 грудня 2015 року (а.с.9) по 4 грудня 2017 року із спільним прізвищем ОСОБА_2 (а.с.10).

7 жовтня 2016 року між мамою позивачки за первісним позовом ОСОБА_4 , від імені якої діяла її дочка учасниця даного судового провадження та ОСОБА_2 укладено два договори купівлі - продажу садового будинку та земельної ділянки під таким будинком, що за адресою АДРЕСА_1 (а.с.11-19). Обидва правочини містять відмітки про те, що вони укладені з письмового дозволу дружини покупця (пункт 19 правочинів).

ОСОБА_2 при зверненні до суду сплатив судового збору в розмірі 908 гривень (а.с.70).

Вартість автомобіля марки "ОПЕЛЬ Астра" 2012 року випуску, станом на 7 жовтня 2015 року становила 97 591,21 гривень (а.с.76,112). Вартість автомобіля марки "ФОЛЬЦВАГЕН Гольф" 1999 року випуску, станом на 18 листопада 2015 року становила 12 428,23 гривень (а.с.77,113).

Станом на листопад 2015 року на банківському рахунку ОСОБА_2 перебували грошові кошти в розмірі 118 800,54 гривень (а.с.78).

Рішенням суду від 4 вересня 2019 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання згадуваних раніше двох правочинів щодо нерухомого майна недійсними (а.с.82,83).

9 листопада 2017 року ОСОБА_2 рішенням суду притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення психологічного насильства в сім`ї, яке виразилось в образах нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_5 (а.с.168).

11 червня 2021 року ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 125 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Дані події мали місце 24 вересня 2017 року, в ході яких ОСОБА_5 були спричинені легкі тілесні ушкодження (а.с.173).

В суді допитувались свідки за клопотанням ОСОБА_2 . Останні дали показання, якими зазначили, що станом на момент придбання спірних об`єктів нерухомості у останнього були грошові кошти для їх придбання. Дані свідки не знають чи саме за ці гроші придбавались садовий будинок та земельна ділянка. Так само дані свідки не пояснили чому в обох правочинах зазначено, що вони набувають у спільну сумісну, а не особисту приватну власність.

Так само в судовому засіданні не зміг дати зрозумілу відповідь ОСОБА_2 чому при бажанні, як він стверджував, отримати дані об`єкти нерухомості у особисту приватну власність цього не було відображено у договорах, а навпроти надавався дозвіл його дружини на укладення правочинів.

Правовідносини між сторонами врегульовані наступним нормами законодавства України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК України).

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена (ч. 3 ст. 65 СК України).

Проаналізував фактичні обставини справи та норми законодавства, якими вони врегульовані, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову та відсутність підстав для задоволення зустрічного з огляду на наступне.

Суд вважає наявні у справі, досліджені та зазначені раніше докази є достатніми для дачі висновку про те, що дане майно є спільним сумісним, оскільки такий правочин укладено за час зареєстрованого шлюбу між сторонами та при його укладенні всі сторони були обізнаними про його природу набуття саме як спільна сумісна власність. Інших застережень, а саме про те, що дане майно набувається у особисту приватну власність обидва правочини не містять. Іншого суду сторони не довели.

Показання свідків про наявність у ОСОБА_6 грошових коштів, як можливість придбати таке майно у особисту приватну власність, суд до уваги не приймає, оскільки жоден із допитаних свідків не зазначив, що саме особисті кошти були витрачені на їх придбання. Крім цього, показання свідків в даному аспекті прямо суперечать досягнутим домовленостям за правочинами. Крім цього, показання свідка ОСОБА_7 , суд взагалі не приймає до уваги, як такі, які суперечили самі собі. Свідок постійно плутався, давав їх не впевнено.

Зустрічний позов, виходячи із наявності підстав для задоволення первісного, задоволеним бути не може.

Результати вирішення спору дають достатні підстави для стягнення з відповідача за первісним позовом судових витрат на користь позивача. Дані правовідносини врегульовані положеннями ст. 141 ЦПК України.

Водночас, не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення на її користь з відповідача, як вказує, понесених судових витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000, 00 гривень, виходячи з наступного.

За змістом ст. 133 ЦПК України склад та розмір витрат, пов`язаних із оплатою правової допомоги, належить до предмета доказування у справі та окремо регулюється відповідним нормативно правовим актом.

На підтвердження цих обставин суду слід надавати договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам, наприклад особисті розписки адвоката про одержання грошей або бланк квитанції завірений лише печаткою адвоката. Відповідно до абзацу 4 п. 48 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В свою чергу, позивачем надано суду документи, яких, на думку суду, недостатньо для підтвердження факту понесення заявником витрат на правову допомогу, зокрема і у заявленому розмірі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Первісний позов задовольнити.

Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 садовий будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами та земельну ділянку під таким будинком з кадастровим номером 1822083000:07:002:0081 площею 0,0462 га що розташовані в садовому товаристві "Проектувальник" Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Визнати за кожним співвласником по 1/2 частині садового будинку з надвірними спорудами та по 1/2 частині земельної ділянки, припинивши тим самим право спільної сумісної власності сторін на такі об`єкти нерухомості.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840, 80 гривень.

Повне рішення виготовлене 16 серпня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.О. Татуйко