Єдиний унікальний номер № 616/387/21

Провадження № 2/616/215/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„13" серпня 2021 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.

за участю секретаря ШЕГДИ В.М.,

справа № 616/387/21

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в смт. Великий Бурлук справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просить визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що згідно з договором купівлі - продажу житлового будинку від 10 липня 2018 року, позивач є власником будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На цей час в будинку за вищевказаною адресою зареєстровані члени його сім`ї, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . ОСОБА_2 фактично не проживав та не проживає за місцем реєстрації з моменту реєстрації, тобто з 15 вересня 2006 року.

21 жовтня 2008 року Великобурлуцьким районним судом Харківської області ОСОБА_2 був засуджений за ч.1 ст.309, ч.3 ст.187, ч.1 ст.70 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Відбував покарання з 05 березня 2008 року по 05 березня 2015 року. Після відбуття покарання відповідач за місцем реєстрації не з`являвся. Відповідач не брав у часті в утриманні житла, не сплачував комунальні платежі, особистих його речей в будинку немає та взагалі він будинком не цікавиться. Договір про найму житла відсутній. Перешкод в користуванні жилим приміщенням ні позивач ні члени його сім`ї відповідачу не чинили. Позивач вказує, що факт реєстрації відповідача у його будинку порушує його право на вільне розпорядження і користування майном. Позивач в позові зазначає, що таке становище суттєво порушує його права та інтереси, не дає можливість користуватись своїм приватним житлом.

Позивач ОСОБА_1 про розгляд даної справи був повідомлений належним чином, судову повістку отримав 27 липня 2021 року, що підтверджено довідкою про доставку СМС-повідомлення (а.с.33), на адресу суду надав заяву про розгляд справи без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі(а.с.35).

Відповідач ОСОБА_2 про розгляд даної справи був повідомлений двічі належним чином, згідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України (а.с.27,34). Крім того, виклик відповідача до суду було здійснено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України (а.с.31-32). Клопотань та заяв від ОСОБА_2 на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК неявка у судове засідання будь -якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі ухвали Великобурлуцького районного суду Харківської області від 13 серпня 2021 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст.280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 47 Конституції України визначено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Європейською конвенцією про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція) гарантується кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла, яке охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла (п.1 ст.8 Конвенції).

Пункт 2 ст.8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п.1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п.2 ст.8 Конвенції.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу житлового будинку від 10 липня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 283, є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.06), що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 130313566 (а.с.07).

Згідно з довідкою, виданою виконкомом Великобурлуцької селищної ради Куп`янського району Харківської області від 02 червня 2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який з дня реєстрації за даною адресою не проживає (а.с.10).

З довідки, виданою виконкомом Великобурлуцької селищної ради Куп`янського району Харківської області від 11 червня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 з 15 вересня 2006 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13), тобто в житловому будинку, який на праві приватної власності належить позивачеві.

З довідки про звільнення серії ХАР № 00676 вбачається, що ОСОБА_2 був засуджений вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області за ч.1 ст.309, ч.3 ст.187, ч.1 ст.70 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна . Відбував покарання в установах Державної кримінально - виконавчої служби з 05 березня 2008 року по 05 березня 2015 року, звідки звільнений за відбуттям строку покарання (а.с.12).

Відповідно до акта - обстеження від 02 червня 2021 року, при обстеженні будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , засвідчено, що за вказаною адресою ОСОБА_2 зареєстрований, але фактично з дня реєстрації не проживає. На даний час ОСОБА_2 проживає в с. Михайлівка, Куп`янського району, Харківської області (а.с.11).

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном за власним розсудом.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, що також передбачено статтею 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме: подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач не є власником будинку, не проживає в ньому понад 1 рік, а тому суд вважає, що реєстрація відповідача в будинку позивача порушує право останнього, як власника будинку.

При визнанні судом відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, судом не вбачається порушення пункту 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки відповідач тривалий час не проживає у зазначеному будинку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» в контексті Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме - існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем.

Відповідно до вимог ст.72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про вчинення власником будинку перешкод відповідачу у користуванні жилим приміщенням.

Таким чином, ОСОБА_2 втратив право користування жилим приміщенням, а саме: будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відсутній у даному жилому приміщення понад один рік, чим перешкоджає власнику у здійснені права користування та розпоряджання будинком.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є підставою для зняття особи з реєстраційного обліку відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» і зазначення про це у рішенні суду є зайвим.

Відповідно до Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання», зняття особи з реєстраційного обліку проводиться компетентними, уповноваженими на це органами, зокрема, на підставі рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням і лише в разі відмови цього органу здійснити зняття особи з реєстраційного обліку на підставі рішення суду, такі дії можуть бути оскаржені до суду із залученням компетентного органу в якості відповідача.

Згідно з ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи повне задоволення вимог позивача, а також факт, що при зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, згідно з п.10 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», суд вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.156 ЖК України, ст.3,7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 405 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 82, 89, 206,263-265 ЦПК України, районний суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який народився в м. Дебальцеве, Донецької області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ,

Рішення є підставою для скасування реєстрації ОСОБА_2 за вказаною адресою.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який народився в м. Дебальцеве, Донецької області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 к. (Платіжні реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: (судовий збір за рішенням суду № 616/387/21).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Борове, Рокитнівського району, Рівненської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженець м. Дебальцеве, Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13 серпня 2021 року.

Головуючий - Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області М.І.РИКОВ