ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 623/2545/21                         Головуючий у 1 інстанції – Бєссонова Т.Д.

Провадження № 11-кп/818/2671/21        Суддя-доповідач – Савченко І.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого – судді                        - Савченка І.Б.,

суддів                                        - Грошевої О.Ю., Люшні А.І.,

при секретарі                                - Лисенко О.В.,

за участі захисника                                - Міщенко І.І.,

обвинуваченого                                - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Харкова апеляційні скарги захисника Міщенко І.І. та обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 липня 2021 року в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 липня 2021 року продовжено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05 вересня 2021 року.

Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, судом першої інстанції враховано тяжкість покарання у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , стан здоров`я обвинуваченого та дані про його особу, який не має сталих соціальних зв`язків (з його слів він проживає з цивільною дружиною), раніше неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, одне з яких віднесене до тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, з урахуванням чого суд дійшов висновку, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, тому клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Не погодившись з рішенням районного суду обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Міщенко І.І. подали на нього апеляційні скарги.

Обвинувачений ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 липня 2021 року про продовження запобіжного заходу та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту з 21 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв.

Крім того, обвинувачений просить скасувати ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 липня 2021 року про відмову у задоволенні клопотання про відвід судді Бєссонової Т.Д.

В своїх апеляційних доводах обвинувачений зазначає, що судовий розгляд є упередженим; суд не бере до уваги версію та докази сторони захисту про непричетність ОСОБА_1 до інкримінованих злочинів; порушуються розумні строки розгляду кримінального провадження; досудове розслідування проведено з порушенням кримінального процесуального закону; прокурором не надано жодного доказу на підтвердження його вини за пред`явленим обвинуваченням; він є інвалідом 2 групи, має поганий стан здоров`я, міцні соціальні зв`язки та постійне джерело доходу; прокурор в своєму клопотанні не навів доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, апелянта вказує, що суддя Герцов А.Н. не міг розглядати питання про відвід судді Бєссонової Т.Д., оскільки приймав участь на досудовому розслідуванні у цьому кримінальному провадженні.

В своїй апеляційній скарзі захисник Міщенко І.І. просить скасувати повністю ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 липня 2021 року і постановити свою ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, а саме - нічний домашній арешт, з 21.00 до 06.00 часу доби.

Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу, захисник посилається на те, що сама лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про що неодноразова вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини. Її підзахисний не вчиняв інкриміновані йому злочини, має постійне місце мешкання, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, має міцні та стійки соціальні зв`язки, має родину, цивільну дружину ОСОБА_2 , з якою проживає разом більше 17 років, яка має домоволодіння за адресою : АДРЕСА_1 та дає свою письмову згоду, щоб її чоловік знаходився під домашнім арештом за вказаною адресою, та не впливав на свідків та потерпілу у м. Ізюм. Також цивільна дружина має ряд захворювань та їй потрібне негайне хірургічне втручання - операція на серці, імплантація ЄКС.

Окрім цього, апелянт зазначає, що ОСОБА_1   вже багато часу знаходиться під вартою, майже 21 місяць, є особою з інвалідністю, має низку захворювань, пересувається з палицею, має постійний дохід - пенсію, на момент затримання працював та позитивно характеризується, обвинувачений не має наміру переховуватися від суду, ризик впливу на свідків відсутній, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином у обвинуваченого не має можливості, скоювати нові злочини останній не збирається.

Заслухавши доповідь головуючого судді; доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційні скарги сторони захисту; думку прокурора, який заперечував проти задоволення поданих апеляційних скарг; перевіривши матеріали судового провадження та оскаржувану ухвалу, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника Міщенко І.І. та обвинуваченого ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та ухвалено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності та продовження існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні не розпочато, потерпіла та свідки сторони обвинувачення не допитані, а тому існує певна ймовірність того, що обвинувачений може незаконно впливати на них, та з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій щодо переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні: особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.152 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років; нетяжкого злочину за ч.1 ст.122 КК України; кримінального проступку передбаченого, ч.1 ст.125 КК України, у зв`язку з чим обвинувачений може також переховуватися від суду та органу досудового розслідування, на що обґрунтовано послався суд в оскаржуваному судовому рішенні.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Окрім цього, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Колегія суддів виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленого обвинувачення, а також суспільної небезпеки злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_1 , у зв`язку з чим колегія суддів не перевіряє апеляційну скаргу в цій частині.

Крім того, обвинуваченому ОСОБА_1 належить роз`яснити, що вина особи чи її невинуватість за пред`явленим обвинуваченням вирішується судом виключно в нарадчій кімнаті тільки за наслідками судового розгляду при ухваленні остаточного судового рішення. Суд апеляційної не може надавати свою оцінку доказам сторін кримінального провадження при апеляційному перегляді судових рішень місцевого суду про продовження обвинуваченому запобіжного заходу.

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні зґвалтування, вчиненого повторно, та умисного легкого та середньої тяжкості тілесного ушкодження, на думку колегії суддів у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілої.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Колегія суддів також бере до уваги те, що відповідно до відомостей матеріалів провадження обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних тяжких злочинів, що додатково може свідчити про існування ризиків переховування обвинуваченого від суду та вчинення нового кримінального правопорушення.

За таких обставин колегія суддів не може погодитись з апеляційними доводами сторони захисту щодо відсутності або втрати актуальності ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав.

Об`єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому колегія суддів не може погодитись з обґрунтованістю апеляційних доводів сторони захисту щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не змінилися та не зменшилися.

Крім того, колегія суддів не погоджується з апеляційними доводами захисника та обвинуваченого про необхідністю зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який внаслідок наявності у ОСОБА_1 цивільної дружини, оскільки ці доводи в будь-якому випадку не спростовують висновків суду про те, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу не минули та продовжують існувати на даний час.

Доводи захисника про те, що під час досудового розслідування було встановлено іншу потерпілу, ніж та, яка зазначена в обвинувальному акті, на думку колегії суддів, підлягають перевірці в ході судового розгляду в суді першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційних скарг апелянта.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисника Міщенко І.І. та обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 липня 2021 року в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_1  запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий –

Судді –