Копія

Справа № 11-233,  2010 року                     Головуюча в 1-й інстанції Мазур Н.В.

Категорія: постанова суду                                               Доповідач Цугель І.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

15 квітня 2010 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області в складі:

Головуючого- судді  Цугеля І.М.

Суддів  Латюка П.Я., Лінника П.О.

    з участю прокурора Никитюка П.Г.

    адвоката ОСОБА_1          

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Шепетівського міськрайонного суду від 5 лютого 2010 року.

Цією постановою засудженому ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заяви про звільнення від покарання у зв'язку з закінченням строків притягнення його до кримінальної відповідальності, передбачених ст.48 КК України 1960 року.

Як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_2 звернувся до суду з  заявою про те, що він відбуває покарання в Шепетівській ВК № 98 за діяння, караність якого скасована ст.48 КК України 1960 року, чинної на час скоєння злочину,  і яка підлягає застосуванню на підставі п.11 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень КК України 2001 року, так як норма ст. 49 КК України 2001 року погіршує його становище. Тому підлягає застосуванню закон зворотної дії в часі, який поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання новим законом (КК України 2001 року) чинності, у тому числі і на тих, які відбувають покарання.  

З моменту переривання строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (вчинення нового злочину 18.03.1998 року), до останнього судового рішення (ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 09.09.2008р.), яка є датою набрання вироком законної сили на підставі ст.ст.401, 402 КПК України, пройшло більше десяти років і підстав з 18.03.1998 року для їх переривання чи зупинення не було. У зв'язку з цим, в порядку ст.405-1 КПК України, на підставі ч.2 ст.74 КК України, особа засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. А тому просив в порядку  ст. 4051 КПК України, на підставі ст.74 КК України звільнити його від призначеного судом покарання за діяння, караність якого усунуто ч.1 п.4 ст.48 КК України 1960 року у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності на час набрання вироком законної сили.

В апеляційній скарзі, як вбачаться із її змісту,  ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду і на підставі ч.5 ст. 74 КК України звільнити його від призначеного покарання, оскільки судом першої інстанції не була дана належна правова оцінка вищевказаним обставинам, вимогам вищезазначених законів.

    Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законність та обґрунтованість постанови, вислухавши адвоката ОСОБА_1, яка підтримала апеляцію, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів судової палати знаходить, що вона  не підлягає задоволенню.

    Пунктом 11 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень КК України 2001 року передбачено, що правила, встановлені Кримінальним кодексом України 1960 року щодо давності поширюються на осіб, які вчинили злочини до набрання чинності цим Кодексом, за винятком випадків, якщо цим Кодексом пом'якшується кримінальна відповідальність зазначених осіб.

    З матеріалів справи вбачається, що вироком Хмельницького міськрайонного суду від 11 вересня 2006 року, залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 9 вересня 2008 року в частині кваліфікації діянь ОСОБА_2 та покарання за них, останнього засуджено за ст. 190 ч.4 КК України 2001 року та призначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Як вбачається з мотивувальної частини даного вироку, злочин засудженим  вчинено у вересні 1994 року. Разом з тим, його дії були кваліфіковані не за ст. 861 КК України  1960 року, а за ч.4 ст. 190 КК України  2001 року, оскільки санкція зазначеного закону суворіша від санкції ч.4 ст. 190 КК України  2001 року.

    Отже, відповідно до вимог  пункту 11 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень КК України  2001 року, на ОСОБА_2 не поширюються правила давності, встановлені КК України  1960 року, оскільки  вони були перервані вчиненням ОСОБА_2 18.03.1998 року нового злочину, передбаченого ст. 263 ч.1 КК України, вони були перервані 18.04.1999 року, в день винесення постанови про притягнення ОСОБА_2 як обвинуваченого за ст. 861 КК України 1960 року. Він засуджений за більш м'яким законом – ст.190 ч.4 КК України 2001 року. А тому на нього розповсюджуються правила ст.49 КК України  2001 року.

    Ст.49 ч.1 п.5 КК України 2001 року передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло п'ятнадцять років у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

    Як вбачається з матеріалів справи, вирок Хмельницького міськрайонного суду від 11 вересня 2006 року щодо ОСОБА_2 набрав законної сили 9 вересня 2008 року, після перегляду його апеляційним судом Хмельницької області. З моменту скоєння злочину, а саме з вересня 1994 року, до набрання вироком законної сили  09 вересня 2008 року, не пройшло п'ятнадцять років, а тому строки притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 не закінчились.

 За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що немає підстав для звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст. 74 КК України  2001 року.      

У звґязку із наведеним та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -

У Х В А Л И Л А :

Постанову Шепетівського  міськрайонного суду від 5 лютого 2010 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2  про звільнення його  від покарання у зв'язку з закінченням строків притягнення  до кримінальної відповідальності залишити без зміни, а його апеляцію -  без задоволення.

Головуючий /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно:

Суддя апеляційного суду                               І.М. Цугель