Головуючий у 1 інстанції - Рибакова В.В. Справа № 22ц-5456/2009р. Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія -47

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

22 вересня 2009 року м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді - Можелянської З.М.

Суддів - Черненкової Л.А., Прозорової М.Л.

при секретарі -   Панченка Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою      ОСОБА_3 на рішення Нікопольського міськрайонного суду   Дніпропетровської

області від 11 березня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1   до

ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИЛА:

26 січня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що сторони зареєстрували шлюб 24 грудня 1985 року від якого дітей не мають. У зв'язку з тим, що були конфлікти і суперечки то вони перестали сумісно проживати. Розірвання шлюбу в органах РАЦС неможливо тому, що відповідач відмовляється від цього. Просить розірвати шлюб, витрати по справі покласти на відповідача.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала, пояснив, що шлюбні відносини між ними припинено в квітні 2008 року; відповідач не заперечував проти розірвання шлюбу, з позовними вимогами згоден.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2009 року шлюб між сторонами розірвано; при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнуто з ОСОБА_3 17 грн., звільнено ОСОБА_1 від сплати витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, і закрити провадження у справі або скасувати рішення і направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, не з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а саме: фактично вони не проживають однією сім'єю з 1996 року, а у рішенні фактичні обставини справи викладені відносно часу припинення ними сумісного життя в квітні 2008 року, що призвело до майнового спору, а також відносно його заперечень проти добровільного розірвання шлюбу через відділ РАЦС що не відповідає дійсності. Дітей від шлюбу у них немає та він був згоден на розірвання шлюбу через відділ РАЦС, але позивачка наполягала на розірвання шлюбу саме через суд. На дату призначення судового засідання він знаходився на лікуванні, але з'явився до суду у хворобливому стані, та фактично судового засідання не відбулося, у приймальні секретар їх спитала чи згодні на розірвання шлюбу і більше ніяких обставин справи, зокрема, про час припинення сумісного життя, - не з'ясовувалось, та заявила, що через 10 днів вони можуть отримати рішення суду. Фактичні обставини справи, викладені в рішенні суду, відносно часу припинення ними сумісного життя і відносно його заперечень проти добровільного розірвання шлюбу через відділ РАЦС не відповідають дійсності.

У своїх запереченнях на скаргу позивачка її доводи не визнала, вказавши на безпідставність і на законність та обгрунтованість рішення суду.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її частково задовольнити   з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалюючи рішення про задоволення позову про розірвання шлюбу виходив з того, що позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на наступні обставини.

Сторони зареєстрували шлюб 24.12.1985 року. Від даного шлюбу у них дітей не має. В зв'язку з тим, що між нею і відповідачем постійно виникали непорозуміння, сварки, вони втратили почуття поваги та кохання один до одного, сумісне життя було припинено у квітні 2008 року. З того часу живуть окремо. Добровільно розірвати шлюб відповідач не бажає. Тому позивач просить шлюб розірвати. Витрати покласти на відповідача.

Але описова частина рішення суду не відповідає позовній заяві (а.с.3), де не вказано підстав _для розірвання шлюбу, а саме, що сім'я розпалась остаточно і зберегти її неможливо, та не вказана дата припинення шлюбних відносин.

З висновком суду про те, що сім'я розпалась і шлюб необхідно розірвати з посиланням на ст.ст.105, 110 СК України, - погодитись не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не застосував матеріальний закон, який підлягає застосуванню, порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.3 ст.105, ст.110 Сімейного Кодексу України вказана норма закону стосується випадків, коли один з подружжя заперечує проти розірвання шлюбу або коли він не заперечує проти розірвання шлюбу, але ухиляється від подання відповідної спільної заяви до органу РАЦСу або до суду.

З протоколу    судового засідання від 11 березня 2009 року вбачається, що суд не встановлював ці обставини (а.с.10).

Суд першої інстанції порушуючи вимоги глави 5 ЦПК України не здійснював фіксування судового засідання технічними засобами.

Таким чином, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 112 СК України ч.1 - суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги інші обставини життя подружжя; ч.2 - суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Суд першої інстанції порушуючи вимоги вказаного закону вказані обставини не з'ясував та на підставі цього закону не вирішив справу.

Таким чином, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, тому що суд не застосував закон, який підлягає застосуванню.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду в апеляційному порядку перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції та не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п.3, 4 ч. 1 ст.309 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення.

З позовних вимог та матеріалів справи не вбачається, що сім'я сторін розпалась і зберегти її неможливо та з якого часу у них припинені шлюбні відносини.

Відповідач заперечує проти того, що він ухилявся розірвати шлюб у відділі РАЦС.

Позивачка не довела свого позову, що є її обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

Судова колегія вважає, що у позові необхідно відмовити.

Правових підстав для закриття провадження у цивільній справі або направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, як того просить апелянт, судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст~303, 307, п.п.3, 4 ст.309, ст.316 ЦПК України, судова колегія судової палати, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2009 року - скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду України.