АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1476 2009р.

Головуючий по 1 інстанції Харченко Л. Г.

Категорія: 55

Доповідач в апеляційній інстанції Скіць М. І.

УХВАЛА

Іменем україни

28 липня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справа х апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Ювшина В. І.

суддів Скіця М. І., Сіренка Ю.В.

при секретарі Кияниченко Л.С.

з участю адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» М. Дніпропетровськ (далі Банк) про захист прав споживачів, -

встановила:

В квітні 2009 року ОСОБА_3 3вернулась до суду з позовом до ЗАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів, зазначивши, що 2 липня 2007 року між нею та Банком був укладений кредитний договір № CSS0GA0000232 за яким Банк видав їй споживчий кредит в сумі 40 000 грн. на строк по 1 липня 2017 року зі сплатою щомісячних відсотків у розмірі 1, 17 % на суму залишку заборгованості (15% річних), сплати винагороди за кредит в розмірі 1, 5 % від його суми в момент надання, сплати винагороди за кредит в розмірі 0, 2 % від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати.

Листом від 29 грудня 2008 року її було повідомлено, що з 26 жовтня 2008 року відсоткова ставка за кредитним договором складатиме 15, 12 % і встановлено новий розмір щомісячного платежу. 10 грудня 2008 року Банк знову надіслав їй повідомлення про зміну відсоткової ставки з 1 лютого 2009 року до 26, 88 %. Щомісячний платіж по кредиту зріс на 1008 грн.

Просила суд визнати підвищення відсоткової ставки відповідачем в односторонньому порядку 26 жовтня 2008 року та 25 грудня 2008 року недійсним та стягнути витрати по справі.

При розгляді справи по суті представник позивачки зменшив позовні вимоги і просив визнати підвищення відсоткової ставки відповідачем в односторонньому порядку з 1 лютого 2009 року за кредитним договором, неправомірним та зобов’язати банк провести перерахунок сплачених відсотків з 1 лютого 2009 року на рівні 15, 12 %.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 червня 2009 року позов ОСОБА_3 3адоволено.

Визнано недійсним підняття в односторонньому порядку ЗАТ КБ «ПриватБанк»

відсоткової ставки з 15, 12% річних до 26, 88 % річних за кредитним договором № CSS0GA0000232 від 02 липня 2007 року укладеного між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «ПриватБанк».

В апеляційній скарзі ЗАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення міськрайсуду скасувати, як ухвалене з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог.

Судова колегія заслухавши пояснення сторін, що з’явилися, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 „Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення по суті спору зазначеним вимогам відповідає.

Так, відповідно до статей 8, 213, 215 ЦПК умовами обгрунтованості рішення є повне з’ясування обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, та відповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи.

Ухвалюючи рішення про визнання недійсним підвищення Банком в односторонньому порядку відсоткової ставки з 15.12 % річних до 26.88 % річних за кредитним договором суд зазначив, що чинним законодавством, введеним в дію з 10 січня 2009 року заборонено в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами і відповідно умова кредитного договору про право банку змінювати в односторонньому порядку розмір відсотків є нікчемною.

З матеріалів справи та пояснень сторін в суді першої та апеляційної інстанцій вбачається, що 02 липня 2007 року між позивачкою та Банком було укладено кредитний договір № CSS0GA0000232 (а. с. 5-7) (далі по тексту Кредитний договір).

Відповідно до пп. 7.1 п. 7 Кредитного Договору Банк зобов’язується надати "Позичальникові" кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк з 02.07.2007 р. по 01.07.2017 р. включно, у вигляді не поновлювальної лінії (далі - "Кредит") у розмірі 44500 грн. на наступні цілі: у розмірі 40000, 00 на споживчі цілі, у розмірі 4500, 00 грн. на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених пп. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1, 17 % на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1.5 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного Договору.

Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2 Кредитного Договору - Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом, при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ).

Відповідно до листа від 29.09.2008 року № 20.1.3.2Х 6-22855 за підписом Голови правління ПриватБанку О. В. Дубілєт вбачається, що Банк повідомив позивачку про збільшення розміру відсоткової ставки за Кредитним Договором № CSS0GA0000232 від 02 липня 2007 року до 15.12 % на рік (а. с. 8), при цьому відповідач в своєму листі посилається на те, що відповідно до умов укладеного між позивачкою та банком Кредитного Договору та у зв’язку із подорожчанням грошових ресурсів на світовому та українському фінансових ринках та підвищення облікової ставки НБУ з 8.5 до 12 відсотків, з метою виконання зобов»язань перед своїми вкладниками Банк змушений підняти відсоткову ставку.

Дане підвищення Банком відсоткової ставки до 15.12% на рік з 26.10.2008 року позивачкою не оспорюється.

Листом від 25.12.2008 року № 20.1.3.2\ 6-32590 за підписом Голови правління ПриватБанку О. В. Дубілєт вбачається, що Банк повідомив позивачку про збільшення розміру відсоткової ставки за Кредитним Договором № CSS0GA0000232 від 02 липня 2007 року до 26.88 % на рік з 01.02.2009 року (а. с. 10). Підставою для змін відсоткової ставки по Кредитному Договору укладеного з позивачкою послугували зокрема зміна кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме настанні одного чи декількох з нижченаведених чинників: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору, зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ), здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни в грошово-кредитній політиці НБУ; підвищення ставки за кредитами Кредиторів України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); підвищення ставки більш ніж на 3 (три) відсоткових пункту за банковими кредитами "овернайт" НБУ з дати укладення цього договору чи останнього перегляду відсоткової ставки.

Вимога Банку зводилась до того, що необхідно погасити тіло кредиту до вищезазначеної дати у розмірі 18406.79 грн., щоб зберегти відсоткову ставку на поточному рівні 15.12% річних. Конкретної причини зміни процентної ставки банком не зазначено.

Як повідомив представник Банку Костецький О.І., вищезазначений лист позивачці було направлено 08.01.2009 року, про що надав відповідні підтвердження, зокрема лист реєстрації вихідної кореспонденції.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а апеляційну скаргу вважає необгрунтованою виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Стаття 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 N 2121-III передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законодавством.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільні в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 N 168 (далі - Правила).

Слід зазначити, що Правила прийняті з метою захисту прав споживачів під час укладення договорів про надання споживчих кредитів, запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації.

Пунктом 3.5 Правил встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.

Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).

Зміни до кредитних договорів допускаються лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 651 ЦК України).

Також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором (стаття 652 ЦК України).

Відповідно до пункту 4 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів", крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов’язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Стаття 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 N2121-III передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законодавством.

Листом від 28.10.2008 року N 18-311/3496-14715 Національний банк України звернув увагу банків на випадки, за яких можливе внесення змін до діючих кредитних договорів в частині вартості кредиту. Зокрема, зміна процентної ставки за кредитом (у тому числі зміна облікової ставки Національним банком України) має бути адекватною тим подіям, які мали безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, з підстав передбачених ст. 308 ЦПК України.

До того ж, слід зазначити, що набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку". Відповідно до змін, які внесені цим Законом до ЦК України (стаття 1056 і ЦК України) та Закону про банки (частина четверта статті 55 цього Закону), банкам заборонено, зокрема, збільшувати процентну ставку за користування кредитом в односторонньому порядку.

Зважаючи на встановлені обставини та положення законодавства, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, а також підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, враховуючи, що

повідомлення про підвищення відсоткової ставки за кредитним договором позивачці було відправлено банком в переддень вступу в силу Закону про заборону збільшувати процентну ставку за користування кредитом в односторонньому порядку і відповідно до законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

ухвалила:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» М. Дніпропетровськ про захист прав споживачів залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з лня набоання нею законної сили.