АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1372 2009р.
Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 57 Калієвський І.Д.
Доповідач в апеляційній інстанції Скіць М. І.
УХВАЛА
Іменем україни
28 липня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справа х апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В. І.
суддів Скіця М. І., Сіренка Ю.В.
при секретарі Кияниченко Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Харківської сільської ради, ОСОБА_5 про визнання рішення сільської* ради від 19.04.07 року № 12-2/V незаконним та усунення перешкод в користуванні шляхом, -
встановила:
В лютому 2009 року ОСОБА_4 3вернувся до суду з вищезазначеним позовом.
В обгрунтування своїх вимог зазначав, що в с Харківка, Маньківського району Черкаської області, по вул. Карла Маркса, 15 він мешкає з 1985 року і у 2000 році він отримав дозвіл на забудову житлового будинку з господарськими спорудами за вказаною адресою.
Відповідно до генерального плану забудови с Харківки, Маньківського району. Черкаської області, розробленого інститутом «Укрземпроект» у 1970 році, вулиця Карла Маркса повинна мати ширину 15 метрів.
Його сусід ОСОБА_5, провів самовільну забудову та здійснив самовільний захват земельної ділянки, що призвело до того, що вулиця ОСОБА_6, по якій він здійснює заїзд до свого будинку, склала 3, 6 метри.
Згідно земельно-кадастрової книги за ОСОБА_5 числиться земельна ділянка 0, 13 га., а згідно фактичних розмірів 0, 2080 га. Таким чином, ОСОБА_5 3дійснив самозахват земельної ділянки 0, 078 га., що і призвело до зменшення заїзду із запланованих 15 метрів до менше як 4 метрів.
Рішенням виконкому Харківської сільської ради, Маньківського району, Черкаської області від 25 липня 1991 року за № 27. зобов’язано ОСОБА_5, в 2-денний термін прибрати огорожу і надати можливість позивачу зробити під’їзд до його садиби. Дане рішення ним було виконане, але в подальшому ОСОБА_5, знову переніс огорожу, що створило для позивача знову перешкоду у заїзді.
Рішенням Харківської сільської ради від 19 квітня 2007 року « 12-2/У його заяву про розширення заїзду по вул. Карла Маркса до його двору та житлового будинку № 15 залишено без задоволення.
Протиправна поведінка ОСОБА_5 призвела до того, що він не має можливості здійснити заїзд до своєї садиби, що і змусило його звернутись з відповідним позовом до суду.
Зважаючи, що рішенням Харківської сільської ради від 19.04.07 року № 12-2/V йому відмовлено у розширенні проїзної частини вулиці за рахунок земельної ділянки сусіда ОСОБА_5, просив суд визнати незаконним дане рішення та усунути перешкоди в користуванні заїздом до садиби, зобов»язавши ОСОБА_5 перенести огорожу і насадження кущів та дерев і довести таким чином проїзну частину шляху до ширини шести метрів.
Позивач та його представник в судовому засіданні частково змінили свої позовні вимоги, в частині усунення перешкоди в користуванні ОСОБА_4 вул. Карла Маркса, с Харківка, Маньківського району.
Просили суд зобов»язати ОСОБА_5 3нести два металевих шлагбауми та довести ширину вулиці до 15 метрів.
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2009 року позов ОСОБА_4 3адоволено частково.
Скасовано рішення Харківської сільської ради, Маньківського району, Черкаської області № 12-2/У від 19 квітня 2007 року.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4 просить рішення райсуду скасувати в частині відмови в задоволенні позову про покладення зобов»язань на ОСОБА_5, як ухвалене з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права і постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів приходить до висновку про відхилення скарги по наступних підставах:
Згідно ст. 213 ЦПК України та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 „Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вимогам.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Харківської сільської ради № 23-3 У від 30 березня 2009 року за згодою суміжних землекористувачів проїзд по вул. К.Маркса встановлено шириною 4.5 м і відповідно оскаржуване рішення № 12-2/У від 19 квітня 2007 року втратило свою актуальність.
Відмовляючи в задоволенні вимоги ОСОБА_4 про покладення обов»язку на ОСОБА_5, про розширення проїзної частини вулиці ОСОБА_7 до ширини 15 метрів відповідно до генерального плану забудови с Харківка, розробленого інститутом «Укрземпроект» в 1970 році суд першої інстанції виходив з того, що по облікових даних за ОСОБА_4 рахується 0.84 га землі по вул. К.Маркса с. Харківка, а за ОСОБА_5 -0.42 га землі. Обидва є землекористувачами, оскільки право власності на земельні ділянки у встановленому законом порядку ними не набуто.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що даний спір органами виконавчої влади і місцевого самоврядування розглядається з 1991 року.
Рішенням Харківської сільської ради № 23-3 У від 30 березня 2009 року за згодою суміжних землекористувачів проїзд по вул. К.Маркса в с Харківка Маньківського району Черкаської області встановлено шириною 4.5 метрів.
Згідно з ч. 3 ст. 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства.
Відповідно до роз"яснень, що містяться в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 16.04.2004року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при вирішенні спорів про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що за заявою сторони, яка не погоджується з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо земельного спору, суд перевіряє правильність цього рішення і вирішує спір по суті.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів. Зокрема, при оскарженні рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з питань, віднесених до їх компетенції (наприклад, про відмову в передачі у власність чи в продаж земельної ділянки або розміщенні об’єкта), суд у разі задоволення позову визнає рішення цих органів недійсними і зобов’язує їх, залежно від характеру спору, виконати певні дії на захист порушеного права чи сам визнає це право за позивачем.
На думку колегії суддів, при винесенні рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд вірно врахував всі обставини справи, встановив відповідні правовідносини, дослідив докази, що маються у справі як в підтвердження позову так і в його заперечення та виніс правильне по суті і справедливе рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Посилання ОСОБА_4, про створення ОСОБА_5 перешкод у користуванні проїздною частиною вулиці ОСОБА_7 та вимога про розширення проїзної частий вулиці за рахунок земельної ділянки ОСОБА_5 безпідставні, так як він повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57 - 59 ЦПК України, зазначені ним обставини. Таких доказів він не надав. Крім того, його вимоги спростовуються іншими наявними в матеріалах справи доказами.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, обгрунтоване наявними в справі доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і носять суб"єктивний характер та не мають в собі підстав, визначених ст. 309 ЦПК України, за наявності яких можливе скасування судового рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Харківської сільської ради, ОСОБА_5 про визнання рішення сільської ради від 19.04.07 року № 12-2/V незаконним та усунення перешкод в користуванні шляхом залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.