АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
03110, м. Київ-110, вул. Солом’янська, 2-А
11-1354/09
УХВАЛА
Іменем України
30 липня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справа х апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді - Ноздряков В.М.
Суддів - Ходаса В.І., Юденко Т.М. За участю прокурора - Рабінчук Т.І. Засудженого - ОСОБА_1 Адвоката- ОСОБА_2.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляцію прокурора Рибалка LA, на вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 02.06.2009 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, не одруженого, не працюючого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,
Засуджено за cm. 186 ч. 2 КК України на строк 4 роки позбавлення волі. На підставі cm. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком на З роки з покладанням на нього обов’язків передбачених пунктами 2, 3, 4, cm. 76КК України. Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві 781 грн. 70 коп.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 30.12.2008 року приблизно о 00 год.20 хвилин знаходячись біля кіоску, що по вул. Кадетський Гай, 5 в м. Києві, побачивши незнайому на той час потерпілу ОСОБА_3, вирішив прослідувати за нею з метою її пограбування.
Наздогнавши потерпілу, перегородив їй дорогу, а потім застосовуючи насильство, що не є небезпечним для її життя та здоров’я, дістав з кишені газовий балончик з написом «Терен 4М» і направив на потерпілу препарат сльозоточивої та дратівливої дії в обличчя.
Після цього, ОСОБА_1, продовжуючи свої дії направлені на відкрите викрадення чужого майна, повалив потерпілу на землю, своїм тілом придавив її, з метою подолати її опір, продовжував висловлювати на її адресу погрози застосування насильства, що не є небезпечним для її життя та здоров’я, вихопив з рук потерпілої жіночу сумку чорного кольору, вартістю 300 гривень, в якій знаходились особисті речі ОСОБА_3 та мобільний телефон із стартовим пакетом, картою пам’яті, таким чином заволодів майном ОСОБА_3 на загальну суму 4295 гривень і з місця злочину зник, а в подальшому викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
На вирок суду подано апеляцію.
Прокурор в апеляції просить вирок суду відносно ОСОБА_1 скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, оскільки на його думку міра призначеного покарання із застосуванням ст. 75 КК України є явно несправедливою внаслідок м’якості і просить
постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним та призначити покарання за ст. 186 ч. 2 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі.
Адвокат в запереченнях на апеляцію прокурора просить вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 02.06.2009 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію без задоволення. В обгрунтування своїх доводів вказав, що при призначенні ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції обгрунтовано врахував усі пом’якшуючі його покарання обставини, а саме:
- що його підзахисний щиро розкаявся у вчиненому ним злочині таактивно сприяв його розслідуванню;
- вперше притягується до кримінальної відповідальності;
- матеріальні збитки потерпілій відшкодовано і вона просить суд непозбавляти ОСОБА_1 волі;
- суд врахував і те, що ОСОБА_1 є постраждалою особою внаслідоккатастрофи на ЧАЕС, а тому висновок суду першої інстанції прозвільнення його підзахисного від відбування покарання з випробуванням відповідає повній оцінці тяжкості вчиненого злочину із врахуванням особи винного і за своїм видом та розміром є справедливим, необхідним і достатнім для вправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав думку про задоволення апеляції прокурора, захисника та засудженого, які заперечили проти задоволення апеляції прокурора, провівши судові дебати та надавши засудженому останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції визнав доведеною винність ОСОБА_1 у вчиненому злочині, яка грунтується на допустимих і достатніх доказах, що ретельно досліджені в судовому засіданні, і такі висновки суду не оспорюються в апеляції прокурора.
Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України також не оспорюються в апеляції.
Апелянт порушив питання проте, що суд на порушення вимог ст. 65 призначив ОСОБА_1 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі і таким чином вважає, що мета покарання не може бути досягнута при застосуванні до ОСОБА_1 ст. 75 КК України та звільненні його від відбуття покарання.
З таким висновком апелянта колегія суддів погодитись не може.Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції призначаючипокарання ОСОБА_1 врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, те що відповідно до ст. 12 КК України вчинений злочин є тяжким, і дані проособу винного. Суд врахував, що звільнення від відбування покарання звипробуванням ОСОБА_1, який вчинив тяжкий злочин умисно, активносприяв розслідуванню злочину, повністю відшкодував спричинені
матеріальні збитки, розкаявся у вчиненому, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, являється особою, що постраждала внаслідок катастрофи на ЧАЕС, і як виняток визначив іспитовий строк тривалістю в З роки, що в свою чергу характеризує прямо пропорційну залежність тривалості іспитового строку та суворості призначеного судом покарання терміном в 4 роки.
Врахував суд і думку потерпілої, яка в судовому засіданні на суворому покаранні засудженого не наполягала.
Отже, доводи апелянта про те, що суд призначив невідповідне покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, не відповідає матеріалам справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вимоги ст. 65 КК України дотримано, призначене ОСОБА_1 покарання у виді 4 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України та встановленням іспитового строку тривалістю в 3 роки, з покладанням на засудженого обов’язків передбачених пунктами 2.3.4 ст. 76 КК України, за своїм видом та розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Порушень норм матеріального чи кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування чи зміни вироку, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 02.06.2009 року щодо ОСОБА_1, - без змін.