Справа № 1-125/10

В И Р О К

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

10 червня 2010 року  Солом»янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Криворот О.О.,

при секретарі - Сєлєнковій Н.О.,

за участю прокурора – Рибалка І.А.,

потерпілих  - ОСОБА_1 і ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:

     ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

    та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, студента 4-го курсу Академії керівних кадрів культури та мистецтв, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_2, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296 та ч. 2 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и в:

    підсудні ОСОБА_3 і ОСОБА_6 26 січня 2009 року приблизно о 00:15 годині по АДРЕСА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, за попередньою змовою між собою та трьома невстановленими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, завдали тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2

    Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за попередньою змовою між собою та трьома невстановленими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи загальновизнані правила поведінки та моралі, підбігли до ОСОБА_2 та діючи з особливою зухвалістю нанесли кожен по декілька ударів по тулубу потерпілого ОСОБА_2, завдавши останньому фізичного болю.

    Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_6 повалив потерпілого ОСОБА_2 на землю, після чого почав разом з ОСОБА_3 та трьома невстановленими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, наносити удари по тулубу та по голові ногами потерпілому, спричинивши ОСОБА_2 тілесні ушкодження та пошкодивши майно останнього на загальну суму 800 гривень, а саме: куртку, вартістю 550 гривень, яку було порвано та джинсові штани, вартістю 250 гривень, які також було порвано.

    Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 936/Е дані наданої медичної документації свідчать про те, що при зверненні за медичною допомогою 26.01.2009 року о 02:10 годині у потерпілого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, виявлена закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, забійної рани голови.

    Вищевказана закрита черепно-мозкова травма не є небезпечною для життя та здоров»я потерпілого і за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров»я (за критерієм тривалості розладу здоров»я).

    Під час побиття потерпілого ОСОБА_2, була присутня мати останнього - потерпіла ОСОБА_1, яка почала робити зауваження ОСОБА_6, ОСОБА_3 та невстановленим особам, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, а також наказувати припинити свої хуліганські дії, але на її зауваження ніхто не реагував і ОСОБА_3, продовжуючи порушувати громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи загальновизнані правила поведінки та моралі, підбіг до ОСОБА_1 та діючи з особливою зухвалістю наніс декілька ударів по рукам та по тулубу ОСОБА_1, завдавши останній фізичного болю.

    Крім цього, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 26 січня 2009 року приблизно о 00:15 годині, перебуваючи біля приймального відділення травмпункту, що по АДРЕСА_3 в стані алкогольного сп»яніння, за попередньою змовою між собою та трьома невстановленими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, відкрито викрали майно у ОСОБА_2, а саме: мобільний телефон «Soni Erikson К800і», загальною вартістю 1430 гривень.

    Так, 26 січня 2009 року приблизно о 00:15 годині, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, знаходячись біля приймального відділення травмпункту, що по АДРЕСА_3, вступили між собою у злочинний зговір та  трьома невстановленими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, направлений на відкрите викрадення майна. З цією метою вони підійшли до потерпілого ОСОБА_2 та вирішили відкрито заволодіти його майном.

    Реалізуючи свій умисел направлений на відкрите викрадення майна, маючи на меті корисливий мотив, з метою власного збагачення, діючи за попередньою змовою, дві невстановлені особи ззаду та із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров»я потерпілого, з метою подолання можливого опору, схопили потерпілого ОСОБА_2 та закрутили йому руки за спину, в свою чергу ОСОБА_6 підійшов до потерпілого ОСОБА_2, обшукав кишені останнього, після чого витягнув з однієї з кишень потерпілого майно, а саме: мобільний телефон «Soni Erikson К800і», вартістю 1275 гривень, в якому була сім-карта оператора «Київстар», вартістю 25 гривень, на рахунку якої в той момент було 15 гривень та з флеш карткою micro CIDI. Після цього ОСОБА_6 разом з ОСОБА_3 та невстановленими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, з місця події зникли, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд.

          Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 936/Е дані наданої медичної документації свідчать про те, що при зверненні за медичною допомогою 26.01.2009 року о 02:10 годині у гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, виявлена закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, забійної рани голови.

    Вищевказана закрита черепно-мозкова травма не є небезпечною для життя та здоров»я потерпілого і за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров»я (за критерієм тривалості розладу здоров»я).

    А всього, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_6 за попередньою змовою з невстановленими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, відкрито викрали майно у потерпілого ОСОБА_7 на загальну суму 1430 гривень.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у пред»явленому обвинуваченні визнав частково, суду показав, що дійсно 25 січня 2009 року приблизно о 17:00 годині він зустрівся із знайомим ОСОБА_8 біля магазину, що по вул. Добруській в м. Києві. Під час зустрічі вони спілкувались та пили пиво. В цей час у нього з ОСОБА_6 виникла сутичка, в результаті якої останній вдарив його в брову, розсікши її. Після чого, він звернувся до хлопців, які стояли неподалік від них та також пили пиво, і попросив їх відвезти до травмпункту. Приїхавши до травмпункту, він зареєструвався та зайшов до лікаря, який наклав йому шов на ліву брову і наложив пластирову пов»язку. Після чого, вийшовши на вулицю він побачив бійку, в якій його знайомий ОСОБА_8 бився з якимось хлопцем, якого він раніше не бачив, і як він дізнався пізніше, з потерпілим ОСОБА_2 При цьому, в бійці була замішана ще якась жінка, як йому здалося, то була мати хлопця, з яким бився ОСОБА_8,  і як йому стало відомо пізніше, це була дійсно мати потерпілого ОСОБА_2 – ОСОБА_1 Підбігши до них, він кинувся захищати свого знайомого ОСОБА_8, впавши при цьому на потерпілого ОСОБА_2, однак в цей час він відчув різкий біль у вусі та доторкнувшись до нього побачив кров та зрозумів, що у нього відкушена частина вуха. Після чого, він пішов додому, а на слідуючий день ОСОБА_8 повідомив йому, що він під час бійки забрав у потерпілого ОСОБА_2 його мобільний телефон. Додав також, що останнього він не бачив уже декілька місяців. Крім цього, в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 зазначив, що під час бійки хлопці, які їх привезли на автомобілі до травмпункту, участі у бійці не приймали і де вони перебували в той час він не бачив, він особисто ногами чи руками удари нікому не наносив, а лише руками когось відштовхнув, однак кого саме не пам»ятає.      

          Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_8 свою вину у вчиненому злочині теж визнав частково, суду показав, що  25.01.2009 року приблизно о 17:00 годині він зустрівся по вул. Добруській в м. Києві з ОСОБА_3, з яким біля магазину вони розмовляли та пили пиво. Крім них біля магазину також пили пиво та розважалися його знайомі. Оскільки погода була погана, то він підслизнувшись випадково розсік брову ОСОБА_3, після чого він підійшов до знайомих, які знаходились неподалік та попросив їх підвезти до травмпункту. Приїхавши до лікарні, вони усі разом зайшли в приміщення, однак оскільки вони голосно та нецензурно висловлювались, їм зробили зауваження і вони вийшли. Вийшовши з лікарні він побачив, що на бордюрчику сидить нетверезий хлопець, його друзі в цей час пішли до автомобіля, а він підійшов, як він дізнався пізніше, до потерпілого ОСОБА_2 та попросив у нього сигарету, але він йому її не дав, після чого він пішов до своїх товаришів. Через декілька хвилин він знову підійшов до потерпілого ОСОБА_2, який тримав в руках телефон та попросив останнього дати йому подивитись його телефон. Взявши у потерпілого телефон, він поклав його собі у кишеню та пішов в сторону свого дому, а не до хлопців. Однак невдовзі його наздогнав потерпілий та попросив віддати йому його мобільний телефон, але він відмовився, тоді потерпілий штовхнув його в груди, а він вдарив його в обличчя, після чого у них почалась бійка та вони впали на асфальт. Невдовзі підбіг ОСОБА_3 та збив з нього ногами потерпілого ОСОБА_2 Після того як вони піднялись на ноги, він ще раз вдарив по ногам потерпілого ОСОБА_2, а ОСОБА_3 відштовхнув мати потерпілого – потерпілу ОСОБА_1, після чого вони побігли. По дорозі додому він розповів ОСОБА_3, що забрав телефон у потерпілого і вони домовились зустрітись на наступний день, однак так і не зустрілись, а зустрілись лише через два місяці, і він запитав у останнього, що трапилось з його вухом, на що той відповів, що це наслідок бійки 25.01.2009 року.        

        Незважаючи на часткове визнання вини, вина ОСОБА_8 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, що їм інкримінується, доведена зібраними на досудовому слідстві та дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності.

    Як вбачається із показань в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_1, 25.01.2009 року приблизно о 23:30 годині їй зателефонував син ОСОБА_2 та попросив, щоб вона забрала його з лікарні № 6, куди він потрапив через те, що впав і пошкодив праву ногу і не міг на неї стати. Вона закрила кіоск, в якому працює, сіла на маршрутку та поїхала до вказаної лікарні. Підходячи до лікарні зі сторони церкви вона помітила двох незнайомих та почула голос свого сина, який просив повернути йому телефон. Підбігши до них, вона побачила свого сина ОСОБА_2 та, як пізніше дізналась, ОСОБА_6, і син їй повідомив, що хлопці забрали у нього його телефон і кинули його в машину. Вона підійшла до ОСОБА_6 та попросила повернути телефон синові, на що останній відповів, що телефону у нього не має. Її син тримав ОСОБА_6 за рукав, а той його за виворот, вона в цей час оглянула місце, де вони знаходились, однак телефону там не було. ОСОБА_6 перший вдарив її сина, після чого її син вдарив ОСОБА_6, і вона почала кричати. Після чого з автомобіля вискочило четверо хлопців і почалась бійка, яка тривала 10-15 хвилин. Її хтось схопив за куртку, вона впала, а коли піднялась, то її сина били, вона кидалась, щоб захистити його, однак її відштовхували. Було темно і вона не розгледіла хлопців, які били її і її сина. Невдовзі з лікарні вийшов, як вона дізналась пізніше, ОСОБА_3 і схопив її за шию. Після чого син кинувся на спину останнього і почав кричати, щоб він не чіпав його мати. Після цього вони впали на землю, син був знизу, а ОСОБА_3 зверху, і в цей час вона помітила, що ОСОБА_3 взяв сина за волосся і почав бити його головою об асфальт, вона в свою чергу почала відтягувати його від сина, проте в неї не вистачило сили його відтягнути і вона перебуваючи в шоковому стані, не контролюючи свої дії, вистрибнула ОСОБА_3 на спину і не розуміючи того, що робить, відкусила йому шматок правого вуха. Останній взявшись за вухо відійшов. Потім самий високий з хлопців схопив її сина і зі словами «йди на Одесу», вдарив його в голову, після чого її син впав на землю. Сина її били усі ногами по всьому тулубу, підкидуючи   від землі. Коли вона намагалась його прикрити, то били і її, при цьому вона продовжувала кричати. Потім вийшли лікарі та забрали її сина без свідомості. Крім цього, потерпіла зазначила, що на наступний день їй зателефонували з мобільного номеру її сина та пропонували зустрітись під мостом на бульварі Івана Лепсе, телефонували два рази у четвер та понеділок.    

    Відповідно до показань у судовому засіданні  потерпілого ОСОБА_2, 25.01.2009 року приблизно о 22:00 годині він разом зі своїми колегами в кафе, яке розташоване в ТЦ «Материк», святкували день народження їх співробітниці, де були до 23:00 години. Виходячи з ТЦ «Материк» він впав на праву ногу і відчувши сильний біль з мобільного телефону викликав швидку допомогу, яка доставила його до травмпункту лікарні № 6. Вийшовши з лікарні він присів на бордюр та підкурив цигарку. В цей  час з лікарні вийшов раніше не відомий, як він дізнався пізніше, ОСОБА_6 та попросив у нього цигарку. Він  дав і при ньому ж почав по мобільному телефону дзвонити своїй матері, щоб вона приїхала та забрала його з лікарні. ОСОБА_6 попросив у нього мобільний телефон, а коли він сказав, що не дасть, останній пішов до машини і повернувся з двома хлопцями. Двоє хлопців схопили його та тримали руки, і в цей час він відчув як у нього витягли мобільний телефон. Коли прийшла його мати, то він тримав ОСОБА_6 за рукав, а він його за виворот, при цьому він просив ОСОБА_6 повернути йому мобільний телефон і між ними зав»язалась бійка, до якої невдовзі приєднались, як він дізнався пізніше, ОСОБА_3 та ще п»ять хлопців. Вони усі разом почали його бити по різним частинам тіла. Під час бійки до них підбігла його мати, і він сказав їй, що у нього забрали телефон. Вона намагалась відтягнути від нього хлопців, але її також відкидали в сторону. Один з хлопців високого зросту наніс йому удар  в голову зі словами «йди на Одесу» і він втратив свідомість. Більше нічого не пам»ятає, оскільки прийшов до тями лише в лікарні під ранок, в якій перебував після побиття тиждень.

    Із показань в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 вбачається, що вона працює на посаді молодшої медичної сестри в КМКЛ № 6, що по АДРЕСА_3. В ніч з 25.01.2009 року на 26.01.2009 року вона перебувала на добовому чергуванні. Приблизно о 12:00 годині ночі до відділення травматології зайшли п»ять чи шість невідомих молодих хлопців, які перебували в стані алкогольного сп»яніння. У одного з цих хлопців була розбита брова і лікар оглянувши його, направив його до хірурга, а інших, оскільки вони грубо себе поводили та лаялися, вони з лікарем попросили вийти на вулицю. Через 15-20 хвилин до відділення зайшли прохожі люди та попросили їх допомогти, оскільки на вулиці б»ють хлопця. Вони взяли каталку та поїхали до хлопця, це було приблизно на відстані 200 метрів. На вулиці побачили хлопця, який був тяжкому стані, як вони дізнались пізніше це був ОСОБА_2, а біля нього жінку, яка дуже кричала, як дізнались пізніше його мати ОСОБА_1 Хлопця з численними синцями та побоями забрали, надали йому першу медичну допомогу, а лікар викликав реанімацію. В подальшому було встановлено, що у потерпілого ОСОБА_2 струс головного мозку і його було перевезено до чергової лікарні по вул. Мануїльського. У потерпілого при собі нічого не було, одяг його був пожмаканий. Крім того, в судовому засіданні вона впізнала підсудних та підтвердила, що саме вони в нічний час 25.01.2009 року в стані алкогольного сп»яніння звернулись за медичною допомогою.

    Також в суді були оголошені в порядку ст. 306 КПК України показання свідків, зазначених у списку обвинувального висновку, які неодноразово викликались в судове засідання, до них застосовувались заходи примусового приводу, однак останні до суду надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, підтвердили свої показання на досудовому слідстві і  просили оголосити їх в судовому засіданні.

    Згідно з показаннями свідка ОСОБА_10, які були оголошені у судовому засіданні, вбачається, що вона працює на посаді медичної сестри в КМКЛ № 6 за адресою: м. Київ, пр. Комарова, 3 і в її обов»язки входить надання пацієнтам медичної допомоги. 26 січня 2009 року приблизно о 00:20 годині вона знаходилась на чергуванні у зазначеній лікарні та під час надання допомоги пацієнту в приймальне відділення забіг раніше невідомий їй чоловік і почав кричати що необхідна допомога, оскільки б»ють хлопця. Крім неї в кабінеті також знаходились лікар ОСОБА_11 та санітарка ОСОБА_9 Оскільки вона в цей час гіпсувала ногу пацієнту, то на вулицю не виходила і що там трапилось їй не відомо.  На вулицю до місця бійки вийшли санітарка та лікар (а.с. 65-67).

Як вбачається з показань свідка ОСОБА_11, які були оголошені у судовому засіданні, він з 1997 року працює на посаді лікаря-травматолога в КМКЛ № 6, що по пр-ту Комарова, 3 в м. Києві. В ніч з 25.01.2009 року на 26.01.2009 року він заступив на добове чергування і в вечірній час до відділення травмпункту карета швидкої медичної допомоги привезла раніше незнайомого йому хлопця ОСОБА_2, який скаржився на болі в колінному суглобі. Після того як останньому було надано медичну допомогу він вийшов з приміщення травмпункту та стояв розмовляв з кимось по мобільному телефону. В той час він виходив на вулицю курити та бачив як ОСОБА_2 розмовляв по мобільному телефону. Також він повідомив, що в той час на вулиці знаходились хлопці, приблизно п»ять чоловік, які очікували біля автомобіля, на якому приїхали, на свого знайомого, якого вони привезли зашивати брову. Вказані хлопці очікували на вулиці, так як перебуваючи в приміщенні травмпункту КМКЛ № 6 вели себе дуже зухвало, знаходились в стані алкогольного сп»яніння, брутальною лаялись та кричали, і він був змушений наказати хлопцям покинути приміщення медичного закладу та чекати на свого знайомого на вулиці. В той час їх знайомий, також перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння перебував на прийомі у лікаря хірурга, який наклав йому пов»язку на брову. Через деякий час він почув що до приміщення травмпункту забіг раніше невідомий чоловік, який викрикнув, що на вулиці бійка і необхідно викликати міліцію, оскільки на вулиці вбивають молодого хлопця. Він одразу зателефонував до міліції, та розповів про вказану подію. Після телефонної розмови він вибіг на вулицю і помітив, що на вулиці група хлопців 5 можливо 6 чоловік, точно він пригадати не може, разом з хлопцем, якому зашивали брову, хлопець в той час був з білого кольору пов»язкою на брові, відбігали від ОСОБА_2, який був доставлений з вивернутою ногою. В той час ОСОБА_2 лежав весь в крові на асфальті, також біля нього в той час стояла якась жінка, як потім стало відомо його мати ОСОБА_1, яка дуже сильно кричала. Хлопці, які побили ОСОБА_2, в той час сіли до автомобіля, на якому приїхали та поїхали в невідомому напрямку. Після бійки працівники травмпункту на носилках занесли без свідомості ОСОБА_2 до нього, і він оглянувши останнього встановив, що він в тяжкому стані і викликав карету швидкої медичної допомоги БСМП. Перебуваючи в приміщенні травмпункту, ОСОБА_1 повідомила йому, що хлопці побили її сина та забрали в нього його мобільний телефон. Крім цього повідомила, що вона приймаючи участь в бійці відкусила шматок вуха одному з нападників на її сина.

Як видно із показань  свідка ОСОБА_12, які були оголошені у судовому засіданні, з серпня 2008 року вона працює на посаді експерта-оцінювача в ПТЗТ «Скарбниця», що по бул. І.Лепсе, 53 в м. Києві. 26.01.2009 року з ранку, приблизно о 10:00 годині, вона приїхала на роботу та через деякий час, о котрій годині вона не пам»ятає, до приміщення ломбарду прийшов ОСОБА_6, який терміном на два тижні до 07.02.2009 року здав під заставу мобільний телефон «Soni Ericson K800i» чорного кольору. З ОСОБА_6 було укладено договір застави. На яку саме суму було заставлено вказаний мобільний телефон вона не пригадує (а.с.62-64).

    Крім того, вина ОСОБА_8 і ОСОБА_3 підтверджується зібраними досудовим слідством доказами, які містяться в матеріалах кримінальної справи, а саме:

-   даними, що містяться в протоколі очної ставки від 15.06.2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, під час якої останні підтвердили свої показання (а.с. 75-77);

-   даними, що містяться в довідці з ломбарду ПТЗТ «Скарбниця» № 953 від 20.07.2009 року, відповідно до якої мобільний телефон «Soni Ericson K800i» ІМЕІ НОМЕР_2, 26.01.2009 року закладався до ломбардного відділення ПТ ЗТ «Скарбниця», розташованого за адресою: м. Київ, бул. І.Лепсе, 34/В, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт серії НОМЕР_1. Вказаний мобільний телефон у ОСОБА_6 був прийнятий від імені ПТ ЗТ «Скарбниця», експертом – оцінювачем ОСОБА_12 (№ предмету закладу 40-66553). Вказаний мобільний телефон на підставі ст.ст. 19, 20 Закону України «Про заставу» було реалізовано через комісійну торгівлю (а.с. 78-79);

-   даними, що містяться у висновку судово-медичної експертизи № 936/Е від 23.06.2009 року, згідно з яким дані наданої медичної документації свідчать про те, що при зверненні за медичною допомогою 26.01.2009 року о 02:10 годині, у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, виявлена закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, забійної рани голови. Вказана закрита черепно-мозкова травма не є небезпечною для життя та здоров»я потерпілого і за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров»я (за критерієм тривалості розладу здоров»я) (а.с.52-55);

-   даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 31.08.2009 року, відповідно до якого 31.08.2009 року в приміщенні Солом»янського РУГУ МВС України в м. Києві було оглянуто речі потерпілого ОСОБА_2, які були пошкоджені під час бійки, а саме: куртку чорного кольору та джинсові штани, темно-синього кольору (а.с.80).  

    Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_8 і ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, що їм інкримінуються, доведена повністю, і їх умисні дії, які виразились у грубому порушенні громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, які супроводжувались особливою зухвалістю (нанесення тілесних ушкоджень, пошкодження майна), вчинені групою осіб (хуліганство), кваліфікує за ч. 2 ст. 296 КК України. Крім того, їх умисні дії, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров»я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, кваліфікує за ч.2 ст. 186 КК України.  

        Суд ставиться критично до показань   ОСОБА_8 і ОСОБА_3, в яких вони намагались перекласти вину за вчинене один на одного, та розцінює таку позицію підсудних  як намагання уникнути відповідальності.

    Обираючи підсудним ОСОБА_8 і ОСОБА_3 вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до злочину середньої тяжкості та тяжкого злочину, дані, що характеризують особу кожного із підсудних та обставини, що пом»якшують і обтяжують покарання.

    Так, підсудний ОСОБА_8 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, навчається в Академії керівних кадрів культури та мистецтв, де відмічений та нагороджений як капітан футбольної команди за здобуте перше місце «Кубку чотирьох» серед інститутів Академії. Також суд враховує, те що він неодноразово нагороджувався грамотами, а саме як учень загальноосвітньої школи № 20 Солом»янського району м. Києва за успіхи в навчанні та громадській роботі в житті класу та школи, за участь у конкурсі з української мови ім. Петра Яцика, де здобув друге місце, за участь у шкільному конкурсі «Нумо хлопці», як гравець команди ФК «Київ», де посів перше місце в турнірі з футболу.

    Підсудний ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

    Обставин, які пом»якшують покарання підсудних судом не встановлено.

    Обставиною, яка обтяжує покарання підсудних, слід визнати вчинення злочинів ОСОБА_3 і ОСОБА_8 в стані алкогольного сп»яніння.

     Таким чином, на підставі викладеного суд вважає, що підсудним необхідно обрати покарання у виді позбавлення волі.

 Разом з тим, з урахуванням фактичних обставин справи, даних про особу кожного з підсудних, їх критичне відношення до вчиненого, враховуючи те, що матеріальна шкода та витрати на лікування потерпілим відшкодовані, молодий вік підсудних, прохання потерпілих не позбавляти волі ОСОБА_3 і ОСОБА_8, суд дійшов висновку про можливість виправлення та перевиховання підсудних без ізоляції від суспільства звільнивши їх на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням, якщо вони протягом встановленого судом іспитового строку не вчинять нового злочину та виконають покладені на них судом обов»язки відповідно до ст. 76 КК України і таке покарання буде достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.

    Цивільний позов по справі слід задовольнити частково.

    Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 і ОСОБА_6 на користь потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 (двадцять п»ять тисяч) грн.

    Цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди слід залишити без розгляду у зв»язку із повним відшкодуванням завданої злочином шкоди.

Речові докази по справі  вирішити у відповідності до ст. ст. 81, 330 КПК України.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

          ОСОБА_3  визнати винуватим у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 296, ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:

-   за ч.2 ст.296 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

-   за ч.2 ст.186 КК України у виді 5 (п»яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_3 призначити у виді 5 (п»яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

На підставі п.п.2,3,4 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов»язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та періодично з»являтися для реєстрації.

ОСОБА_6  визнати винуватим у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 296, ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:

-   за ч.2 ст.296 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

-   за ч.2 ст.186 КК України у виді 5 (п»яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_6 призначити у виді 5 (п»яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

На підставі п.п.2,3,4 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов»язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та періодично з»являтися для реєстрації.

    Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 і ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити без змін -  підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

    Цивільний позов по справі задовольнити частково.

    Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 і ОСОБА_6 на користь потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 (двадцять п»ять тисяч) грн.

    Цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди залишити без розгляду у зв»язку із повним відшкодуванням завданої злочином шкоди.

    Речові докази по справі – чорного кольору матерчату куртку та джинсові штани темно-синього кольору  залишити у володінні потерпілої ОСОБА_1, які передані їй на зберігання.

            Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом»янський районний суд м. Києва протягом 15 (п»ятнадцяти) діб з моменту його проголошення.

               Суддя:                             О.О.Криворот