Справа № 1-301/10

В И Р О К

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

04 червня 2010 року  Солом»янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Криворот О.О.,

при секретарі - Сєлєнковій Н.О.,

за участю прокурора – Бабенко О.В.,

захисника – ОСОБА_1,

та потерпілого – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ніжин Чернігівської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_2, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого: 06.10.2009 року Солом»янським районним судом м. Києва за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,

      у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

    01 листопада 2009 року приблизно о 19:00 годині ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, переслідуючи корисливі мотиви та бажаючи незаконно збагатитись за рахунок чужого майна, знаходячись в будинку АДРЕСА_3 де проживає потерпілий ОСОБА_2, шляхом вільного доступу повторно вчинив крадіжку чужого майна.

    Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3, знаходячись в будинку АДРЕСА_3 діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав майно ОСОБА_2, а саме: грошові кошти в розмірі 1010 гривень та пістолет «Форт-12Р» 9 мл. № НОМЕР_1, вартістю 3750 гривень, з магазином, в якому знаходилися патрони в кількості 11 штук, вартість одного патрону складає 7 гривень, спричинивши останньому матеріальну шкоду на загальну суму 4837 гривень. Після чого, ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, однак в подальшому був затриманий співробітниками міліції.  

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у пред»явленому обвинуваченні не визнав, суду показав, що 01 листопада 2009 року приблизно о 16:00 годині, йому зателефонував потерпілий ОСОБА_2 та попросив його зайти до нього додому. Прийшовши до ОСОБА_2 додому, останній дав йому гроші та сказав, щоб він пішов і купив пляшку горілки. Купивши пляшку горілки та повернувшись додому до ОСОБА_2, вони пройшли на кухню, де вживали придбану ним горілку. Під час цього вони спілкувались та потерпілий при цьому комусь телефонував з приводу його влаштування до армії. Просидівши у нього деякий час, він вирішив йти додому, на що останній не заперечував, після чого він вийшов в коридор і ОСОБА_2 зачинив за ним двері. Однак виходячи з подвір»я, він не зміг зачинити калитку. Через день йому зателефонував ОСОБА_2 і сказав, щоб він віддав йому пістолет та одну тисячу гривень, інакше він звернеться до міліції із заявою. Він йому відповів, щоб він не звертався до міліції і що він віддасть йому гроші за пістолет. Однак ОСОБА_2 сказав, що його це не влаштовує, і йому потрібен саме пістолет. В подальшому, через декілька днів після цього, він пішов відмічатись у відділ, де його було затримано співробітниками міліції, і ним було написано явку з повинною.  

        Незважаючи на невизнання вини, вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, що йому інкримінується, доведена зібраними на досудовому слідстві та дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності.

    Як вбачається із показань в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2, 01 листопада 2009 року приблизно о 16:00 годині, він зателефонував матері ОСОБА_3 та сказав їй, щоб її син прийшов до нього додому. ОСОБА_3 прийшов до нього додому і він давши йому гроші, сказав, щоб той придбав пляшку горілки. Коли останній повернувся, вони почали розпивати придбану підсудним горілку, але випивши чарку, йому стало зле, і він втратив на деякий час свідомість. Прокинувшись, він пішов до кімнати відпочивати, але ОСОБА_3 вже не було, двері були зачинені. Вранці наступного дня він побачив, що його барсетка лежить на підлозі, і у ній відсутні його гроші в сумі одна тисяча гривень та зброя, документи при цьому, які знаходились також у ній були на місці. В той день до нього додому  ніхто окрім ОСОБА_3 не приходив, і він відразу зателефонував його вітчиму, однак той повідомив, що не знає, де останній і що з ним. Потім він пішов до ОСОБА_3 додому і сказав йому, щоб той віддав йому зброю, на що отримав від нього відповідь, що зброї він не брав.  До підсудного додому також приходили його друзі, яким він також стверджував, що зброї він не брав, але при цьому зазначив, що якщо потрібно він віддасть гроші замість зброї. Товариші підсудного приходили до нього і сміючись сказали йому, що ОСОБА_3 ходить по кіосках та пропонує купити у нього пістолет. На їх запитання, де він його взяв, останній говорив, що у когось його відібрав. В розмові з ними він зрозумів, що ОСОБА_3 напевно стріляв у них на кухні викраденим у нього пістолетом.

    Також в суді були оголошені в порядку ст. 306 КПК України показання свідків, зазначених у списку обвинувального висновку, які неодноразово викликались в судове засідання, до них застосовувались заходи примусового приводу, однак до суду вони так і не з»явились.

    Як вбачається з показань свідка ОСОБА_4, які були оголошені в судовому засіданні, на початку листопада 2009 року у вечірній час до нього додому, де він з товаришами проживає по найму, прийшов знайомий ОСОБА_3 Перебуваючи у нього в квартирі на кухні, останній дістав з кишені пістолет, який стріляє гумовими кулями, але якої саме марки він не знає, та почав стріляти даним пістолетом у стелю. Під час розмови ОСОБА_3 розповів, що даний пістолет та певну суму грошей, однак яку саме не сказав, він забрав у знайомого. Після того, як ОСОБА_3 здійснив постріл у стелю, він забрав у нього магазин з патронами із зброї, але в якій кількості були патрони в магазині він не пам»ятає, щоб той не причинив комусь шкоди. Пробувши у квартирі ще деякий час, ОСОБА_3 пішов додому. Наступного дня, вранці, коли він йшов на роботу на «Солом»янський ринок», він магазин з патронами, який забрав у ОСОБА_3, викинув у траву в дворах будинку. Як йому відомо, на даний час пістолет знаходиться у знайомого на ім»я ОСОБА_6, який купив його у ОСОБА_3, однак де він проживає та його анкетні дані, йому не відомі (а.с.20-21).

    Відповідно до показань свідка ОСОБА_5, які були оголошені в судовому засіданні, на початку листопада 2009 року приблизно о 21-22 годині до нього додому де також були наглядно знайомий хлопець на ім»я ОСОБА_6 (повних анкетних даних він не знає) та ОСОБА_4, який також проживає з ним, прийшов його знайомий ОСОБА_3 Вони усі разом зайшли на кухню, де сиділи і спілкувалися. Через деякий час, він вийшов з кухні та пішов у ванну кімнату. Коли він знаходився у ванній кімнаті, то почув шум схожий на постріл. Перед цим він бачив у ОСОБА_3 предмет схожий на пістолет чорного кольору. Вийшовши з ванної кімнати, він побачив, що ОСОБА_3 знаходиться біля дверей та збирається йти додому. Він запитав у ОСОБА_4, що тут відбувалося, на що той відповів, що ОСОБА_3 дістав пістолет та здійснив постріл у стелю, після чого він забрав з пістолету магазин, щоб той більше не міг стріляти. Після цього останній з пістолетом пішов з їхнього будинку, де він його взяв йому не відомо. В подальшому ОСОБА_4 викинув магазин з патронами, але куди саме йому також не відомо (а.с.22).

    Крім того, вина ОСОБА_3 підтверджується зібраними досудовим слідством доказами, які містяться в матеріалах кримінальної справи, зокрема:

•   даними, що містяться у протоколі усної заяви ОСОБА_2 про злочин від 03.11.2009 року (а.с.10);

•  

-   явкою з повинною ОСОБА_3, в якій від зізнається, що на початку листопада 2009 року приблизно о 19:00 годині за місцем проживання знайомого ОСОБА_2, таємно викрав гроші, які витратив на власні потреби та пістолет марки «Форд» (а.с. 25-26);

    Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочину, що йому інкримінується, доведена в повному обсязі та його умисні дії, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинені повторно, кваліфікує за ч.2 ст. 185 КК України.

    Суд ставиться критично до тверджень підсудного ОСОБА_3 про його непричетність до вчинення даного злочину, оскільки його вина повністю доведена зібраними по справі доказами, зокрема показами потерпілого і свідків по справі та явкою з повинною, яка знаходиться в матеріалах справи, яку він написав власноручно без будь-якого фізичного або психологічного впливу. Тому зазначена позиція підсудного розцінюється судом як спроба уникнути відповідальності за вчинене.

    Обираючи підсудному ОСОБА_3 вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, дані, що характеризують його особу, а саме, те що він раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

    Обставин, які пом»якшують покарання підсудного, судом не встановлено.

    Обставиною, яка обтяжує покарання підсудного, слід визнати вчинення ним злочину в стані алкогольного сп»яніння.

     Таким чином, на підставі викладеного, з урахуванням фактичних обставин справи, даних про особу підсудного,  враховуючи те, що шкода заподіяна злочином потерпілому не відшкодована, суд вважає, що ОСОБА_3 необхідно обрати покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання є достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

    Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Речові докази та судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

          ОСОБА_3  визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_3 частково приєднати не відбуте покарання за вироком  Солом»янського районного суду м. Києва від 06.10.2009 року у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі та остаточно призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити без змін – тримання під вартою у Київському слідчому ізоляторі № 13 Державного Департаменту України з питань виконання покарань у м. Києві та Київській області.

    Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з 19.11.2009 року.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_2  в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 4 837 (чотири тисячі вісімсот тридцять сім) гривень.  

    Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом»янський районний суд м. Києва протягом 15 (п’ятнадцяти) діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту отримання його копії.

               Суддя:                             О.О.Криворот