ц

Категорія статобліку –2.19.5

Справа № 2а-4/09/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 червня 2009 року                              місто Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Захарчук Н.В.

при секретарі –Михалевич І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Покровському районі Дніпропетровської області про стягнення недоплаченої суми щомісячної соціальної допомоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про стягнення недоплаченої суми щомісячної соціальної допомоги на підставі Закону України Про соціальний захист дітей війниза період з січня 2006 по грудень 2007 року в сумі 2733 грн. 30коп.

09 січня 2009 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

13 березня 2009 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було заявлено клопотання про заміну відповідача по справі на належного відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Покровському районі Дніпропетровської області.

14 березня 2009 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду заявлене клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було задоволено та замінено первинного відповідача належним відповідачем - Управлінням Пенсійного фонду України в Покровському районі Дніпропетровської області.

13.04.2009 року від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, а також ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просить суд задовольнити їх повністю, відновивши пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, а також зобов’язавши відповідача нарахувати щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до положень Закону України Про соціальний захист дітей війни.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи без його участі, а також надіслав заперечення проти позову. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що позивач має статус дитина війни, а тому, згідно зі статтею 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни, вправі отримувати підвищену пенсію на 30% від мінімальної за віком, але вказаним Законом не передбачено, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Тобто не встановлено процедури нарахування та виплати відповідної надбавки, а тому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

    Також, відповідач наполягає на застосуванні при розгляді даної адміністративної справи строку звернення до суду, оскільки вважає, що опублікування 07.11.2007 року рішення Конституційного Суду України 09 липня 2007 р. № 6-рп/2007 не може розглядатися, як дата, коли позивач дізнався про порушення своїх прав відносно позовних вимог за 2006 рік.

          Ухвалою суду від 03.06.2009 р. ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, вважає необхідним задовольнити даний позов частково з наступних підстав.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб саме і лише у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відносини, що склалися між Позивачем та Відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 має статус дитини війни, що стверджується посвідченням № НОМЕР_1 від 10.02.1994 року та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Покровському районі Дніпропетровської області, що відповідно надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України Про соціальний захист дітей війни.

Відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 110 Закону України Про Державний бюджет України на 2006 рікбуло установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Законом України Про Державний бюджет України на 2007 рікбуло зупинено дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян, зокрема, статтею 111 зазначеного закону припинено дію статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни.

Однак, рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), в тому числі, положення статті 111 та пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Відповідно до частини 2статті 73 Закону України "Про Конституційний Суд України, якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, норми статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війниє діючими з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

Рішення Конституційного Суду України, який відповідно до ст.147 Конституції України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України –є остаточним та обов’язковим до виконання на всій території України та всіма суб’єктами владних повноважень і їх посадовими особами.

Окрім того, встановлений частиною 2 ст.95 Конституції України і частиною 2 ст.38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, що регулюються Законом України Про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захистута не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку.

Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що Позивач є дитиною війни, тобто наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії.

Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Тобто, між Позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України похилого віку зі статусом дитина війни.

За змістом положень частин 2 і 3 статті 22 Основного Закону України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Невиконання Кабінетом Міністрів України передбаченого в п.3 Прикінцевих положень Закону України Про соціальний захист дітей війниобов’язку у двомісячний  строк з дня опублікування цього Закону забезпечити виконання його вимог, не звільняє відповідача від виконання покладених на нього державою функцій по соціальному захисту людини.

Функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач по справі, заперечуючи проти адміністративного позову, у відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України повинен був доказати правомірність своєї бездіяльності стосовно позивача.

Оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів щодо правомірності бездіяльності, а матеріалами справи встановлено, що Управління Пенсійного фонду України в Покровському районі Дніпропетровської області не здійснювало будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу відповідно до вищенаведених положень Закону та виплат останньому надбавки до пенсії не проводило, що в свою чергу свідчить про бездіяльність відповідача стосовно надання ОСОБА_1 соціальної підтримки.

А відповідно до ст.124 Конституції України рішення суду є обов’язковим для виконання на всій території України.

Отже, бездіяльність відповідача є незаконною по відношенню до позивача.

Право позивача на оскарження рішень, дій та бездіяльності відповідача безпосередньо передбачено ст.10 вказаного Закону та визначено ст.4, ст.6, п.1 ч.1 ст.17 КАС України.

Відповідно до статті 22  Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Згідно з ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші  правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 09.07.2007 норми Закону України Про Державний бюджет України на 2007 ріквизнані неконституційними, втратили чинність.

Саме з цього періоду такій категорії осіб як діти війнипоновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, з урахуванням приписів ч.3 ст.2 КАС України, з матеріалів справи вбачається та у судових засіданнях встановлено, що бездіяльність суб’єкта владних повноважень –Управління ПФУ в Покровському районі Дніпропетровської області вчинена не на підставі повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже позивач має право на отримання державної соціальної підтримки у відповідності до вимог ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни, якою визначено підвищення дітям війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії.

З урахуванням положень ст.28 Закону України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, ст.62 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рікпрожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає:

з 1 січня 2007 р. - 380 гривень, з 1 квітня 2007 р. - 406 гривень, з 1 жовтня 2007 р. - 411 гривень.

Таким чином, до сплати позивачу за період з липня 2007 року по грудень 2007 року включно належить сума у розмірі 735грн. 30 коп.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що визначення суми стягнення не є фактичним перерахунком недоотриманої позивачем суми щомісячної соціальної допомоги на підставі Закону України Про соціальний захист дітей війни, а, отже, не є й підміною функцій Управління Пенсійного фонду України та суду.

За приписами Законів України Про соціальний захист дітей війнита Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захистузазначена вище соціальна допомога виплачується щомісяця з дня її призначення, тобто розрахунковим періодом при нарахуванні суми такої допомоги визначений місяць.

Суд вирішує адміністративний спір по суті заявлених позовних вимог, а однією з таких вимог є саме стягнення недоотриманої суми допомоги у відповідному розмірі.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що хоча позивачем і заявлена тільки вимога про зобов’язання відповідача нарахувати недоплачену суму щомісячної соціальної допомоги на підставі Закону України Про соціальний захист дітей війниза період з січня 2006 по грудень 2007 року включно, без вимоги про визнання бездіяльності відповідача протиправною, хоча в описовій частині позову про це зазначається, є підставою вважати, що ця вимога не є вимогою про відшкодування шкоди в розумінні ст.21 КАС України. Адже виплата вказаної допомоги не здійснюється на основі норм цивільного права. Через це, суд вважає, що виплати, які здійснюються із державного (місцевого) бюджету публічними позабюджетними цільовими фондами, регулюються виключно нормами публічного права. Через це відносини, що складаються з приводу реалізації цих норм, є предметом розгляду саме адміністративного суду.

У ч.1 ст.8 КАС України задекларовано, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Це означає, що адміністративний суд не повинен застосовувати положення правового акту, у тому числі закону, якщо його застосування суперечить конституційним принципам права або порушуватиме права та свободи людини і громадянина. Адміністративний суд не повинен також допускати тлумачення закону, яке б несправедливо обмежувало ці права і свободи.

Отже, принципи правосуддя обумовлені також практикою й удосконалюванням правосуддя в Україні.

Згідно статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті(вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); 4) безсторонньо(неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи протиправність дій відповідача, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом стягнення з відповідача недоплаченої суми щомісячної соціальної допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.  

За приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню за період з 09.07.2007 року по грудень 2007 року включно. В решті позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України судові витрати покладаються  на обидві сторони пропорційно  розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Покровському районі Дніпропетровської області про стягнення недоплаченої суми щомісячної соціальної допомоги - задовольнити частково .

Дії Управління Пенсійного фонду України в Покровському районі Дніпропетровської області щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги за період з липня 2007 р. по грудень 2007 року, передбаченої ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни, визнати неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Покровському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 за період з липня 2007 року по грудень 2007 року включно, відповідно до вимог ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 0грн. 91коп. (нуль грн. 91 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 05.06.2009 р.

Суддя                                             Н.В. Захарчук