№ 2-1981/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2010 р. Малиновський райсуд м.Одеси

в складі: головуючого судді               Савинської І.О.

          при секретарі                 Гриценко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача  41563,60  гривень – інфляційні нарахування за період з вересня 2006 р. по червень 2009 р., 5302,50 гривень  - 3% річних за прострочення виконання за період з вересня 2006 р. по серпень 2009 р.

    ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що  рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.02.2008 р. був задоволений його позов до ОСОБА_2 та стягнуто з відповідача 60600,00 грн. боргу, 636 грн. судових витрат. Рішення набрало законної сили та на його виконання було видано виконавчий лист. Однак до теперішнього часу ОСОБА_2 рішення суду не виконав, суму боргу на користь ОСОБА_1 не сплатив, в зв'язку із чим, кошти які заборгував відповідач знецінились.  

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 підтримала позов у повному обсязі.  

 Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, зазначивши, що при винесенні рішення 19.02.2008 р. суд та його довіритель були введені позивачем в оману. ОСОБА_2 знаходився в лікарні тому не міг довести, що розписка була написана під тиском.

 Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільної справи Малиновського райсуду м.Одеси №2-1662/2008, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

 Як встановлено у судовому засіданні рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.02.2008 р. був задоволений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та стягнуто з відповідача 60600 грн. боргу і 636 грн. судових витрат.

Рішення набрало законної сили та на його виконання було видано виконавчий лист.

Вказаним рішенням було встановлено, що ОСОБА_2 заборгував позивачу 60600,00 грн. з червня 2003 року.

Відповідно до ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, — і за її межами.   Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.   Обов’язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.      

До теперішнього часу ОСОБА_2 рішення суду не виконав, суму боргу на користь ОСОБА_1 не сплатив, в зв'язку із чим, кошти які заборгував відповідач знецінились.

Згідно зі ст.610 ЦК України  порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

    Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається і положень ч.1 ст.614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

    Згідно із ст.615 ЦК України у  разі порушення зобов’язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов’язання або воно припиняється.

          Відповідно до ст.625 ЦК України  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком сума інфляційних нарахувань за період з вересня 2006 р. по червень 2009 р. склала 41 563,60 грн.

Сума 3% річних за період з вересня 2006 р. по серпень 2009 р. складає: 60600,00 грн. боргу х 3% : 100% : 12  місяців х 35 місяців = 5302,50 грн.

Ст.ст.10,60 ЦПК України передбачають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ч.ч.1 та 3 ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Суду не представлено будь-яких доказів, які б спростовували вимоги позивача.

Керуючись ст.ст.10,11,57,60,208-209,212-215,218  ЦПК України,  ст.ст.610-612,615,625 ЦК України,

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 41563,60  гривень – інфляційні нарахування за період з вересня 2006 р. по червень 2009 р., 5302,50 гривень  - 3% річних за прострочення виконання за період з вересня 2006 р. по серпень 2009 р.

    Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі у строк 10 днів заяви про апеляційне оскарження рішення суду та подальшої подачі у строк 20 днів апеляційної скарги, або у порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя