Справа №22-1148/06 Категорія: № 27
Головуючий у 1 інстанції: Серьодкіна І.М. Доповідач: Мусіна Т.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2006 року Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Петрички П.Ф. Суддів: Мусіної Т.Г, Вовк А.С. При секретарі: Жукровській X. З участю: сторін та їх представників, третіх осіб та їх представників
розглянувши в судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1представника позивача ОСОБА_2-ОСОБА_3. на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 лютого 2006 року, -
встановила:
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 27 лютого 2006 р. в позові ОСОБА_1, ОСОБА_2до Галицької районної адміністрації м. Львова за участю третіх осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7про скасування розпорядження Галицької районного адміністрації № НОМЕР_1 від 24.03.2005 р. про відмову в приєднанні до квартири звільненого жилого приміщення та визнання права на приєднання до квартири звільненого житлового приміщення відмовлено. Рішення суду оскаржили позивачі.
В апеляційній скарзі покликаються на те, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права та не відповідає встановленим обставинам справи.
Судом не було враховано, що позивачі змінили свої позовні вимоги і просили про приєднання лише одного приміщення пл.6,6 кв.м. На час прийняття оспорюваного розпорядження № НОМЕР_1 обидві сім"ї ОСОБА_8 та ОСОБА_9 мали рівні права на покращення житлових умов відповідно до вимог ст.54 ЖК України; право ОСОБА_5 за станом здоров"я проживати в окремій від сім"ї кімнаті не підтверджено належними документами, а його захворювання не надає право на першочергове покращення житлових умов; рішення виконкому про невідповідність квартири ОСОБА_9 діючим санітарно-технічним нормам було прийнято ще 11.04.1989 р. і не було підставою для поліпшення житлових умов сім'ї ОСОБА_9. У рішенні суду неправильно зазначено, що квартира позивачів складається з двох кімнат, не враховано, що дорослі особи різної статі проживають в одній кімнаті.
Просять скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення їх вимог в частині приєднання до їх квартири вивільненої житлової кімнати пл.6,6 кв.м.
Вислухавши пояснення сторін, третіх осіб, перевіривши матеріали справи,
межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до довідки ЛКП „Цитадель-Центр" від 02І02.2005 р. позивачі у справі ОСОБА_1та ОСОБА_2. (мати і син) зареєстровані проживаючими в однокімнатній комунальній квартирі № АДРЕСА_1в м. Львові, яка належить до житлового фонду міської ради, складається з одної кімнати житловою площею 10,2 кв.м., кухні пл. 10,5 кв.м., туалет пл. 2,2 та коридор пл.8,3 знаходяться у спільному користуванні (а.с.8).
Треті особи у справі сім"я ОСОБА_9 з 4-х осіб зареєстрована проживаючою в комунальній квартирі № АДРЕСА_2 в м. Львові, яка складається з двох кімнат житловою площею 28,1 кв.м., кухні пл.6,6 кв.м., туалет пл.2,2 та коридор пл.8,3 знаходяться у спільному користуванні. Квартира належить до житлового фонду міської ради (а.с.28).
Внаслідок смерті наймача ОСОБА_10 звільнилась однокімнатна квартира у зазначеній комунальній квартирі пл.15,6 кв.м., кухні пл.6,6 кв.м, із спільними туалетом пл.2,2 кв.м., коридором пл.8,3 кв.м. (а.с.9), яка розпорядженням Галицької районної адміністрації № НОМЕР_1 від 24.03.2005 р. на підставі поданих проектних пропозицій та висновку міжвідомчої комісії Галицького району м. Львова приєднана до квартири сім'ї ОСОБА_9(а.с.43). Другим розпорядженням за № НОМЕР_1 від 24.03.2005 р. відмовлено у приєднанні звільненого житла до квартири ОСОБА_1 (а.с.5).
Відмовляючи позивачам у позові про скасування зазначених розпоряджень та приєднання звільненого житла до їх квартири, суд обґрунтовано, виходячи із положень ст.54 ЖК України прийшов до висновку, що підстав для цього немає.
Зокрема, квартира, що звільнилася , не поєднана конструктивно з квартирою позивачів, знаходиться на протилежній стороні коридору і прилягає до квартири третіх осіб ОСОБА_9, тобто є суміжною квартирою по відношенню до квартири ОСОБА_9.
При приєднанні звільненого житла до квартири ОСОБА_9правомірно було враховано, що квартира останніх рішенням виконкому Ленінської райради м. Львова № НОМЕР_2 від 11.04.89 р. була визнана такою, що не відповідає встановленим санітарно-технічним нормам (а.с.77), що ОСОБА_4перебуває на квартирному обліку у міській раді з 16.05.89 р. (а.с.73), а її чоловік за місцем праці з 1991 р., в той час як ОСОБА_1 стала на квартирний облік у міськраді 18.02.05 р. (а.с. 10), а її син ОСОБА_2. стоїть на кооперативному обліку у міськраді окремо від матері з 1991 р. (а.с.11).
Окрім того, при вирішенні питання про приєднання звільненого житла було враховано, що ОСОБА_5 хворіє розповсюдженим псоріазом і дане захворювання згідно наказу МОЗ від 08.02.1985 р. № НОМЕР_3 віднесено до переліку захворювань, які перешкоджають проживанню в одній квартирі комунальній або в одній кімнаті з іншими членами сім'ї.
З врахуванням наведеного суд обґрунтовано прийшов до висновку, що сім"я ОСОБА_9мала переважне право на приєднання вивільненого житла.
Доводи апеляційної скарги проте, що позивачі змінили свої вимоги та претендували на приєднання лише звільненої житлової кімнати пл.6,6 кв.м., однак це не було враховано рай адміністрацією та судом, не заслуговують на увагу.
У заяві від 15 лютого 2005 р. на адресу голови Галицької райадміністрації ОСОБА_1 просила приєднати усю вивільнену квартиру площею 22,2 кв.м, у складі
житлової кімнати пл.15,6 кв.м, та кухні пл.6,6 кв.м. (а.с.55), яка і була' предметом розгляду райадміністрації, і з іншою заявою до рай адміністрації ОСОБА_1 та ОСОБА_2. не звертались.
Приміщення пл.. 6,6 кв.м, є не житловою кімнатою, як зазначено в апеляційній скарзі, а кухнею, яка є невід'ємною складовою вивільненої квартири, утворена шляхом відокремлення частини площі кімнати.
Стаття 54 ЖК України передбачає можливість приєднання усього вивільненого житла, а не його частини. Запропонований позивачами варіант перепланування шляхом приєднання тільки приміщення пл..6,6 кв.м, передбачає перетворення цього приміщення у коридор пл.1,80 кв.м., комору пл.3,10 кв.м, та стінну шафу пл.1,50 кв.м, із залишенням в користуванні позивачів одної кімнати та кухні із спільним туалетом, що фактично не покращує житлові умови позивачів, а також третіх осіб. (а.с.68).
Внаслідок приєднання вивільненого житла до квартири ОСОБА_9остання перетворюється у повноцінну двокімнатну квартиру житловою площею 35 кв.м, з окремою кухнею, окремим санвузлом, передпокоєм, а бувший спільний туалет передбачається для індивідуального користування квартирою позивачів (а.с.86), що безумовно покращує їх житлові умови.
Слід також відмітити, що перепланування квартири ОСОБА_9на підставі оспорюваного розпорядження вже завершено і ремонт закінчено.
Допущена судом першої інстанції описка в мотивувальній частині рішення про те, що квартира позивачів складається с двох кімнат площею 23 та 10,2 кв.м, не впливає на законність судового рішення та може бути виправлена судом апеляційної інстанції.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду справи, передбачена ЦПК України, тому підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1та представника ОСОБА_2- ОСОБА_3відхилити.
Уточнити мотивувальну частину рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 лютого 2006 р. та зазначити, що кв. № АДРЕСА_1складається з одної житлової кімнати пл.10,2 кв.м, та кухні пл.10,5 кв.м, із спільними комунальними вигодами, загальною площею 23 кв.м.
В решті рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 лютого 2006 р. залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 2-х місяців.