У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Короткевича М.Є., |
|
суддів |
Кліменко М.Р. і Нікітіна Ю.І., |
|
за участю прокурора |
Саленка І.В. |
розглянула в судовому засіданні в місті Києві 1 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Ленінського районного суду м. Донецька від
18 лютого 2005 року, яким
ОСОБА_1,
народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 року,
громадянина України, не судимого,
засуджено за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ст.188 ч.3 КК України на 5 років позбавлення волі, за ст.304 КК України на 2 роки обмеження волі, за ст. 186 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі, і на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів на 5 років позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього відповідних обов'язків на підставі ст.76 КК України;
ОСОБА_2,
народженого ІНФОРМАЦІЯ_2року,
громадянина України, не судимого,
засуджено за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ст.188 ч.2 КК України з застосуванням ст.69 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ст.185 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ст.186 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ст.187 ч.2 КК України з застосуванням ст.69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, і на підставі ст.70 КК України остаточно призначено 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
ОСОБА_3,
народженого ІНФОРМАЦІЯ_3року,
громадянина Узбекистану, не судимого,
засуджено за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ст.186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ст.304 КК України на 1 рік позбавлення волі, і на підставі ст.70 КК України остаточно призначено 4 роки позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням певних обов'язків відповідно до вимог ст.76 КК України ;
ОСОБА_4,
народженого ІНФОРМАЦІЯ_4 року, громадянина
України, судимого 11.07.1994 р. Київським
районним судом м. Донецька за ст.81 ч.4 КК
України 1960 р. на 5 років позбавлення волі,
20.07.1998р. Докучаєвським районним судом
Донецької області за ст.141 ч.2 КК України 1960 р.
на 3 роки позбавлення волі,
засуджено за ст.185 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ст.304 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ст.296 ч.4 КК України на 5 років позбавлення волі, за ст.129 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі, за ст.122 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі, і на підставі ст.70 КК України остаточно призначено 5 років позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки і покладенням відповідно до вимог ст.76 КК України певних обов'язків;
ОСОБА_5,
народженого ІНФОРМАЦІЯ_5року, громадянина
України, судимого 8.04.2002 р. Старобешівським
районним судом Донецької області за ст.185 ч.3 КК
України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим
строком 2 роки,
засуджено за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України до призначеного покарання приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки і покладенням певних обов'язків відповідно до вимог ст.76 КК України;
ОСОБА_6,
народженого ІНФОРМАЦІЯ_6року,
громадянина України, судимого
26.04.2001 р. Старобешівським районним
судом Донецької області за ст.81 ч.3 КК
України 1960 р. до 3 років позбавлення
волі з відстрочкою виконання вироку на
1 рік, 26.07.2001 р. цим же судом за ст.140 ч.2, 3
КК України 1960 р. на 3 роки 6 міс.
позбавлення волі, звільненого 30.05.03 р.
умовно-достроково на 1 рік 8 міс. 4 дні,
засуджено за ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ст.187 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів призначено 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
ОСОБА_8,
народженого ІНФОРМАЦІЯ_8р., громадянина
України, судимого 6.03.1997 р.
Старобешівським районним судом Донецької області за ст.140 ч.2 КК України 1960 р.
на 2 роки позбавлення волі, 13.07.1999 р.
цим же судом за ст.140 ч.3 КК України 1960 р.
на 3 роки позбавлення волі,
засуджено за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ст.188 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, за ст.304 КК України на 2 роки позбавлення волі, і на підставіст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_8,ОСОБА_2 і ОСОБА_6 на підставі ст.96 КК України призначено лікування від алкоголізму.
Цим же вироком засуджені ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10. та ОСОБА_11, відносно яких подання не принесено.
В апеляційному порядку вирок не переглядався.
За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_3,ОСОБА_2, ОСОБА_10., ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 засуджені за вчинення у період з 20 лютого 2002 року по 14 січня 2004 р. вАДРЕСА_1і в АДРЕСА_2 Донецької області крадіжок чужого майна, в тому числі й з проникненням у приміщення, повторно, як одноосібно, так і за попередньою змовою групою осіб; ОСОБА_1, ОСОБА_8 іОСОБА_2 засуджені за викрадення шляхом демонтажу електричних мереж, кабельних ліній зв'язку за попередньою змовою групою осіб; ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_8 засуджені за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.
Крім того, ОСОБА_1, ОСОБА_3 таОСОБА_2 засуджені за грабіж потерпілого ОСОБА_12, а ОСОБА_1,ОСОБА_2 і ОСОБА_8 засуджені за вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_13
ОСОБА_4, крім того, засуджено за погрозу вбивством, хуліганство з застосуванням предмету, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, і заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
У касаційному поданні прокурора поставлено питання про зміну постановленого щодо ОСОБА_2іОСОБА_6 вироку у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, скасування цього вироку відносно ОСОБА_8 і ОСОБА_5 з таких же підстав, а щодо ОСОБА_1., ОСОБА_3 і ОСОБА_4 прокурор просить скасувати вирок у зв'язку з невідповідністю призначеного їм покарання тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд же, визнавши ОСОБА_1., ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 і ОСОБА_5 винними у вчиненні злочинів при призначенні покарання не врахував у повній мірі ступінь тяжкості вчиненого засудженими, дані про їх особи, усі обтяжуючи і пом'якшуючи обставини.
Так, судом не враховано, що ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вчинили декілька злочинів, в тому числі тяжких, матеріальну шкоду, заподіяну злочинами, не відшкодували.
Призначаючи покарання ОСОБА_8, суд послався на такі пом'якшуючі обставини, які не відображають зниження суспільної небезпечності вчиненого злочину і зменшення суспільної небезпеки особистості злочинця, не навів у вироку достатніх мотивів необхідності застосування ст. 69 КК з призначенням засудженому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 2 ст. 188 КК України.
Поряд із цим суд, як обтяжуючу відповідальність ОСОБА_8 обставину, зазначив те, що він втягнув у злочинну діяльність неповнолітнього, хоча така обставина не входить до переліку обставин, що обтяжують покарання, викладених у ч. 1 ст. 67 КК України. Ця вказівка суду підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку.
При призначенні покарання ОСОБА_5 за сукупністю вироків суд необґрунтовано застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим та звільнив ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки згідно з вимогами ст. 71 КК України при призначенні покарання за сукупністю вироків, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком, а згідно із п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання”, коли особа була засуджена до позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (вирок Старобешівського районного суду Донецької області від 8 квітня 2002 р. щодо ОСОБА_5) і в період іспитового строку вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі.
За таких обставин, постановлене судове рішення щодо ОСОБА_1., ОСОБА_3, ОСОБА_4 підлягає скасуванню у зв'язку із м'якістю призначеного покарання, щодо ОСОБА_8 і ОСОБА_5 - у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно з урахуванням викладених у поданні доводів всебічно, повно і об'єктивно дослідити докази, дати їм належну оцінку та за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення, призначити засудженим покарання, яке відповідало б вимогам закону.
При постановлені нового вироку, крім вищевказаного, відповідно до вимог ст.93 КПК України суду слід вирішити питання про дольове стягнення з ОСОБА_1., ОСОБА_4 і ОСОБА_2судових витрат.
Також неправильно застосовано кримінальний закон і при призначенні покарання засудженим ОСОБА_2 і ОСОБА_6, оскільки відповідно до вимог ст. 98 КК України до неповнолітніх додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовується, а згідно із п. 19 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України конфіскація майна не може бути призначена навіть у тому разі, коли неповнолітні особи на час розгляду справи судом досягли повноліття.
ОскількиОСОБА_2 і ОСОБА_6 на час скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, повноліття не досягли, суд необґрунтовано застосував до них додаткове покарання у виді конфіскації майна, а тому вирок у цій частині підлягає зміні.
Крім того, відносно засуджених ОСОБА_2,ОСОБА_6 і ОСОБА_8 суд неправильно застосував примусове лікування від алкоголізму за місцем відбування покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 КК України примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання до осіб, які вчинили злочин та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
Згідно з “Основами Законодавства України про охорону здоров'я” від 19 листопада 1992 року хронічний алкоголізм до таких хвороб не належить і є соціально небезпечним захворюванням.
Отже, суд не мав законних підстав для призначення вказаним засудженим примусового лікування. Тому зазначене рішення районного суду також підлягає виключенню з вироку.
Оскаржуваним вироком дії засудженогоОСОБА_10по епізоду незаконного заволодіння транспортним засобом кваліфіковані за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом повторно, з проникненням у приміщення і заподіянням потерпілому значної шкоди.
Згідно з Приміткою до ст. 289 КК України (у редакції Закону України від 22 вересня 2005 р.) матеріальна шкода визнається значною у разі заподіяння реальних збитків на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки автомобіль потерпілому ОСОБА_14 було повернуто, реальні матеріальні збитки відсутні, кваліфікуюча ознака - значна матеріальна шкода повинна бути виключена з обвинувачення щодо ОСОБА_10
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.
Вирок Ленінського районного суду м. Донецька від 18 лютого 2005 року стосовно ОСОБА_6,ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_10 змінити.
Виключити з вироку вказівки суду про призначення ОСОБА_6 і ОСОБА_2 додаткової міри покарання у виді конфіскації майна, про призначення ОСОБА_6, ОСОБА_2 і ОСОБА_8 на підставі ст.96 КК України примусового лікування від алкоголізму, і з обвинуваченняОСОБА_10за ч.2 ст.289 КК України виключити кваліфікуючу ознаку - значну матеріальну шкоду.
Вказаний вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 і ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.
В решті вирок залишити без змін.
С у д д і :
Короткевич М.Є. Кліменко М.Р. Нікітін Ю.І.