Справа № 2-а-722/2010

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2010 року суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Лисенко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни,  

 в с т а н о в и в

12 січня 2010 року позивач звернулася  до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя в якому просить визнати протиправною відмову відповідача здійснити їй  щомісячну виплату соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як «Дитині війни», зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2009 роки в сумі 5132,10грн.  

В позові зазначила, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 по 31.12.2009 р. має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідач всупереч Рішенням Конституційного Суду України, якими були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 і 2008 роки», в тому числі й щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

Позивач, представник відповідача просили суд розглядати справу у їх відсутність в порядку письмового провадження, у письмових запереченнях представник відповідача виклала підстави своїх заперечень, просить суд у задоволенні позову відмовити.  

На підставі ч.3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у  справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її  відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.    

Дослідив матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується  пенсійним посвідченням.  

Статтею 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» від  18.11.2004 було встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

З набранням чинності 01.01.2006 року Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» дія ст. 6 цього закону була призупинена на 2006 рік Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік”, а після внесення змін до останнього – було передбачено поетапне запровадження такого підвищення. Таким чином, судом було встановлено, що при виплаті пенсій дітям війни за 2006 рік ПФУ повинен був керуватися ЗУ „Про державний бюджет України на 2006 рік”.

Законом України «Про державний бюджет 2007» текст статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» був викладений внаступній редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.

Рішенням Конституційного суду від 9 липня 2007року, N 6-рп/2007 визнано  таким,  що не  відповідає Конституції  України (є  неконституційними),  положення  пункту  12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік",  яким зупинено на 2007 рік  
дію статті 6 Закону України "Про соціальний  захист  дітей  війни".

Законом України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» був викладений в такій редакції:  

"Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”, який  втратив чинність, як такий, що  є  неконституційним, на підставі Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008.

Таким чином,  рішеннями Коституційного Суду України за N 6-рп/2007 від 09.07.2007, за N 10-рп/2008 від 22.05.2008 було відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" у  редакції  від  18.11.2004, яким встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи статус позивача, він, відповідно до ст. 6 Закону України  „Про соціальний захист дітей війни", має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протягом 2007-2009 року.

Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч.2 ст. 99, ч.1 ст. 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Пропущення строку звернення  до адміністративного суду є підставою для відмови  у задоволенні  адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає  одна із сторін.

Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 було опубліковано в «Офіційному віснику України» 27.07.2007 року № 52 і саме з цієї дати  позивач дізнався, або повинен був дізнатися  про порушення своїх прав  та мав можливість звернутися до суду за адміністративним позовом.

Позивач звернувся до суду 24 лютого 2010 року з вимогами про здійснення   нарахувань та виплати щомісячної грошової допомоги Дітям війни за період 2006-2009 роки з пропуском встановленого законом строку, на звернення з даним позовом до суду.  

Позивач не просить суд поновити пропущений строк позовної давності,  а суд не вбачає підстав для його поновлення.  

Таким чином, позовні вимоги за період 2006-2008 роки  задоволенню не підлягають,  за пропуском строку позовної давності.  

Що стосується вимог  про нарахування і виплати щомісячної допомоги за 2009 рік, суд приходить до наступних висновків.

Позивач, відповідно до ст..6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" редакції від 18.11.2004, чинній  у 2009 році, має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Представником відповідача в судовому засіданні вимоги стосовно виплати соціальної допомоги позивачу, який має статус «Дитина війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2009 рік  не визнавались з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008, № 530, якою встановлені виплати пенсіонерам, які мають статус «Діти війни» допомогу в розмірі 49,80 грн.  Також, в обґрунтування своїх заперечень представник відповідача послався на рішення Конституційного Суду України, яким вищезазначена постанова, в частині виплати пенсіонерам допомоги, як дітям війни, в розмірі 49,80 грн., залишена без змін.

Відповідно до ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

Таким чином, ієрархія нормативно-правових актів, які застосовуються  судом при вирішенні адміністративних справ, має такий вигляд – Конституція України, міжнародні договори, згода на обовязковість  яких надана Верховною Радою України, Закони України, інші підзаконні нормативно-правові акти. Отже, у разі  невідповідності  нормативно-правового акта Конституції, закону  або іншому правовому акту  вищої юридичної сили  суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто з урахуванням місця правового акту в ієрархії національного законодавства.  

За загальним правилом, у разі встановлення  невідповідності положень правових актів Конституції України, суд застосовує положення Конституції України як норми прямої дії.

Відповідно до п.6 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.  

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, суд враховуючи норми  Конституції України, ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008, № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», вважає,  заперечення та доводи представника відповідача не спроможними та такими, що не підлягають задоволенню.  

Відповідач в особі Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя в 2009 році повинен був сплатити позивачеві, який має статус «Дитина війни» соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни"(у  редакції  від  18.11.2004,  чинній  у 2009 році).  

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ у Ленінському районі м. Запоріжжя, за місцем проживання позивача.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ у Ленінському районі м. Запоріжжя доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Разом з  тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ у Ленінському районі м. Запоріжжя, по невиконанню з 01 січня по 31 грудня 2009 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» "(у  редакції  від  18.11.2004,  чинній  у 2009 році), яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії.

Керуючись ст.ст. 64, 92, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 КАС України, Рішенням Конституційного суду від 9 липня 2007року, N 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  суд -

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону  України  «Про  соціальний захист  дітей  війни» (у  редакції  від  18.11.2004,  чинній  у 2009 році)  за 2009 рік, в розмірі  30 % мінімальної пенсії за  віком.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" за період часу, з 01 січня по 31 грудня 2009 року,  з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом  подачі через суд першої інстанції  в 10-денний строк з дня оголошення  постанови  заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

  Суддя: /підпис/

  З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО.  

Постанова набрала законної сили 19.04.2010р.  

Оригінал постанови знаходиться в адміністративній справі №2а-722/10 в Ленінському районному суді м. Запоріжжя.  

  Суддя  

  Секретар