УХВАЛА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2006 року м.Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - Дорчинець С.Г. ,
суддів - Машкаринця М.М., Демченка С.М.,
з участю прокурора - Фрицюк В.В.,
адвоката - ОСОБА_1,
засуджених - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
та потерпілих - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянув у відкритому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який
приймав участь в суді першої інстанції, на вирок Великоберезнянського районного суду
Закарпатської області від 3 квітня 2006 року, яким засуджені
ОСОБА_2, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, гр-н України, українець, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше судимий: 21.03.1997 р. Перечинським райсудом за сукупністю ст.81 ч.3, 140 ч.2 КК України/1960р./ на 3 роки позбавлення волі; 12.08.1997 р. Перечинським райсудом за ст. 81 ч.З КК України /1960р./ на 3 роки позбавлення волі; а на підставі згідно ст.43 КК України остаточно до відбуття ОСОБА_2 призначено 4 /чотири/ роки позбавлення волі; 8.07.2002 р. Ужгородським районним судом за сукупністю ст.ст. 307 ч.2, 355 ч.2 КК України на 5 р. позбавлення волі та 22.04.2005 р. постановою Рівненського районного суду ОСОБА_2 звільнений від відбуття покарання умовно -достроково на 1 рік 7 місяців та 5 днів,
за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі;
Справа: № 366/2006
Категорія: 11
Головуючий у першій інстанції: Цибик І.Й.
Доповідач: Дорчинець С.Г.
На підставі ст. 71 ч.1 КК України за сукупністю вироків до призначеного за цим
вироком покарання частково приєднане невідбуте покарання за вироком Ужгородського
райсуду від 8.07.2002 року та остаточно до відбуття ОСОБА_2 призначено 4 /чотири/
роки 6/шість/ місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2. постановлено залишити попередній -тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 постановлено обчислювати з 8.08.2005 р. з дня його затримання;
ОСОБА_3 , уродженець та мешканець АДРЕСА_2, гр-н України, українець, з середньою освітою, неодружений , непрацюючий, раніше не судимий
та
ОСОБА_4, уродженець та мешканець АДРЕСА_3, гр- н України, українець з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше не судимий,
за ст. 186 ч.2 КК України на 4/чотири / роки позбавлення волі кожного.
На підставі ст.75,76 КК України постановлено звільнити ОСОБА_3, та ОСОБА_4 від відбування призначеного їм покарання, якщо вони на протязі 2 років іспитового строку не вчинять нового злочину та виконають покладені на них зобов»язання згідно ст. 76 КК України:
повідомляти органи кримінально- виконавчої системи про зміну місця проживання; з»являтися в орган кримінальної - виклонавчої системи для реєстрації протягом одного разу в місяць.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно в доход держави 146 грн.64 коп. судових витрат.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь потерпілих:
ОСОБА_6 -1000 грн. матеріальної та 1000 грн.
моральної шкоди;
ОСОБА_7 -215 грн. матеріальної та 1000
грн. моральної шкоди;
ОСОБА_8 -10 грн. матеріальної та.1000 грн.
моральної шкоди;
ОСОБА_9 - 5 грн. матеріальної та 1000 грн.
моральної шкоди;
ОСОБА_7-1000 грн. моральної шкоди;
ОСОБА_10 -1000 грн. моральної шкоди;
ОСОБА_5 - 1000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_4 - 1000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_9-1000 грн. моральної шкоди;
За вироком суду ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винними в тому, що за попередньою змовою між собою 17 липня 2005 року приблизно в 1 годину ночі в урочищі «3-й кілометр» неподалік с. Дубриничі Перечинського району з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров»я для потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_12 відкрито заволоділи майном , а саме: мобільним телефоном «Моторола С-350», вартістю 530 грн. та годинником «Орієнт», вартістю 125 грн - потерпілого ОСОБА_7, мобільним телефоном «Сіменс М55», вартістю 448 грн. - потерпілого ОСОБА_6, мобільним телефоном «Нокія -8210», вартістю 104 грн.-потерпілого ОСОБА_13, фотоапаратом «Кенон»,вартістю 104 грн та пляшкою горілки «Штурман », вартістю 10 грн. - потерпілого ОСОБА_8 та 2 ліхтариками по 2 грн. 50 коп. належних потерпілому ОСОБА_9.
В апеляції прокурор порушує питання про скасування вироку з-за неправильної перекваліфікації дій ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з ч.2 ст. 187 КК України на ч.2 ст. 186 КК України та за м»якості призначеного їм покарання . При цьому посилається на те, що суд не дав належної оцінки показанням ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , показанням потерпілих про вчинення засудженими нападу на них для заволодіння їх майном із застосуванням та з погрозою застосування вогнепальної зброї . Просить справу направити на новий судовий розгляд.
ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вирок не оскаржили , але засуджений ОСОБА_2 подав заперечення на апеляцію прокурора, вказавши на те, що вирок суду є законним і обгрунтованим, що суд повно, об»єктивно дослідив всі обставини справи , прийняв обгрунтоване рішення. Вважає, що апеляція прокурора не підлягає до задоволення, а вирок суду підлягає залишенню без зміни.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку , повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений , виклавши основні доводи апеляції та заперечення на апеляцію засудженого ОСОБА_2 , заслухавши міркування прокурора задоволення апеляції лише в частині її зміни, а саме про виключення з мотивувальної частини вироку вказівку на те, що суд враховує як обтяжуючу обставину те, що засуджені вчинили злочин за попередньою змовою групою осіб та з резолютивної частини вироку вказівку суду про те, що засуджені ОСОБА_3, та ОСОБА_4 зобов»язані з»являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи один раз на місяць , засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_1 та потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про залишення вироку без зміни, перевіривши справу в межах апеляції, апеляційний суд приходить до переконання про часткове задоволення апеляції з таких підстав.
Орган досудового слідства , пред»явивши обвинувачення Мошаку , Магаді та ОСОБА_4 про озброєний напад на потерпілих , послався на показання потерпілих, які заявляли, що бачили і вважають, що засуджені на них напали зі зброєю в руках , -погрожували застосувати її. Проте ніхто з потерпілих не зміг описати та вказати хоча б * одну ознаку чи прикмету тієї чи іншої зброї, посилаючись на те, що це було після опівночі, було темно, а освітлення майже ніякого.
При обшуках у засуджених ніякої зброї не було виявлено, доказів, які б підтвердили факт наявності у них хоч якої зброї , в ході досудового слідства не здобуто . Тобто, обвинувачення в тому, що засуджені заволоділи майном потерпілих із застосуванням зброї чи загрози її застосування, є сумнівним і нічим не підтвердженим. Реальних доказів не здобуто, а тому суду першої інстанції обгрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зі ст. 187 та ст. 186 КК України.
Судом першої інстанції покарання засудженим призначено відповідно до вимог ст.65 КК України . а також ст.75 КК України. Підстав для скасування вироку в частині призначеного їм покарання апеляційний суд не знаходить.
Одночасно апеляційний суд відмічає, що суд першої інстанції безпідставно вказав як обтяжуючу обставину те, що засуджені вчинили злочин за попередньою змовою групою осіб, а також те, що згідно ст. 76 КК України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобов»язані з»являтися в органи кримінально- виконавчої системи для реєстрації один раз на місяць, що по суті суперечить вимогам ст.76 КК України. Вказані порушення- вказівки підлягають виключенню з мотивувальної та резолютивної частин вироку.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд ,
УХВАЛИВ:
Апеляцію прокурора задовольнити частково.
З мотивувальної частини вироку виключити вказівку про те, що « як обтяжуючу покарання обставину, суд враховує вчинення ними злочину за попередньою змовою групою осіб» , а з резолютивної частини вироку - вказівку про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 має з»являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи один раз в місяць.
В решті вирок Великоберезнянського районного суду від 3 квітня 2006 року стосовно ОСОБА_2. ОСОБА_3, та ОСОБА_4 - без зміни.
Судді: головуючий - Дорчинець С.Г.,
судді: .Машкаринець М.М., Демченко С.М.