Справа № 3935 2006р. Головуючий 1 інстанції
Тарасенко Л.М. Категорія: відшкодування
шкоди Доповідач: Хребтов В.П.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2006р. судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Шаповал Н.М.
суддів - Маміної О.В., Хребтова В.П.
при секретарі - Каменковій С.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 31 травня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди та до Виробничо-правової фірми „Крона" про стягнення грошової суми,-
встановила:
24 жовтня 2005р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.
На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що 9 серпня 2005р. був укладений договір з ОСОБА_2, за яким вона передала йому завдаток у розмірі 2550 грн. на підтвердження договору купівлі-продажу кімнати в квартирі АДРЕСА_1. Разом з тим відповідач відмовився від укладання договору купівлі-продажу житлової кімнати.
В ході розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово змінювала і уточнювала позовні вимоги. Просила суд стягнути з відповідача на її користь суму завдатку в подвійному розмірі, а саме 5 100 грн., а також відшкодувати завдану моральну шкоду в розмірі 1 500 грн. Також доповнила свої вимоги і просила стягнути з ВПФ „Крона" 1785 грн., які вона сплатила за надання інформаційно-консультативних послуг. Вважає, що ця сума повинна бути повернута, оскільки договір купівлі-продажу житлової кімнати укладено не було.
Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував посилаючись на те, що позивачка не з'явилася до нотаріуса для оформлення договору купівлі-продажу у зазначений час.
Представник ВПФ „Крона" також проти позову заперечував і пояснив суду, що за договором про надання інформаційно-консультативних послуг вони виконали свої зобов'язання, про що було складено акт.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд. Вважає рішення необгрунтованим та незаконним, оскільки суд безпідставно прийшов до висновку про те, що сплачена нею грошова
сума є авансом, а не завдатком. Про те, що сплачена грошова сума є завдатком, свідчать укладені письмові договори. Крім того, судом не розглянуті всі її вимоги, оскільки по за увагою суду залишились її вимоги про визнання договору укладеного з ВПФ „Крона" недійсним.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Матеріали справи свідчать про те, що 9 серпня 2005р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір завдатку, відповідно до якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 завдаток в розмірі 2550 грн. за належну йому кімнату площею 16 м2 в квартирі АДРЕСА_1 термін до 15 вересня 2005р. Додатковою угодою строк виконання договору було продовжено до 15 жовтня 2005р.
15 жовтня 2005р. договір купівлі-продажу кімнати укладеного не було. Позивачка ОСОБА_1 пояснила, що договір укладено не було у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не з'явився для укладення договору. Між тим, вона не заперечувала проти того, що їй була повернута сума в розмірі 2550 грн. оскільки договір купівлі-продажу не було оформлено в нотаріальній конторі.
Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 суми завдатку у подвійному розмірі, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу кімнати укладено не було, а сплачена грошова сума в розмірі 2550 грн. є авансом, який вона отримала, а саме була повернута, оскільки договір купівлі-продажу укладено не було.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належним з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що сплачена ОСОБА_1 грошова сума є авансом, а не завдатком на підтвердження зобов'язання по договору купівлі-продажу житлової кімнати.
Зазначена норма матеріального права застосована судом правильно, оскільки правило цієї норми щодо залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в тих випадках, коли між сторонами було укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь зі сторін. Якщо сторони домовились укласти договір, але відповідним чином його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.
Судом першої інстанції встановлено, що договір купівлі-продажу в установленому законом порядку укладений не був.
Оскільки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 домовились укласти договір купівлі-продажу кімнати, але відповідно його не оформили, то передана в рахунок виконання договору ОСОБА_1 2550 грн. визнається авансом і повертається в тому розмірі, в якому вона надавалася.
Позивачка ОСОБА_1 як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції підтвердила той факт, що сплачена грошова сума в розмірі 2550 грн. була їй повернута.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_1 сплатила аванс за продаж кімнати в розмірі 2550 грн., який їй було повернуто, про що вона не заперечувала в судовому засіданні.
Що стосується стягнення з Виробничо-правової фірми „Крона" сплаченої грошової суми 1785 грн. за надання інформаційно-консультативних послуг, то суд обґрунтовано відмовив в задоволенні цих вимог.
Відповідно до вимог п.3.1 договору від 9 серпня 2005р. оплата праці виконавця проводиться на розрахунковий рахунок в розмірі 5% від договірній вартості майна і ОСОБА_1 сплатила 1785 грн. за надання послуг.
Відповідно до п.3.3 вказаного договору, якщо угода по купівлі-продажу об'єкту нерухомості не буде укладена, то аванс залишається у виконавця, тобто у ВПФ „Крона" незалежно від причин не укладення угоди. (а.с.63).
Відповідач ВПФ „Крона" свої обов'язки по наданню інформаційно-консультативних послуг виконала і підстав для стягнення з неї отриманих коштів немає.
Доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не вирішив питання про визнання договору укладеного між нею та ВПФ „Крона" недійсним є безпідставними, оскільки позовну заяву з такими вимогами ОСОБА_1 до суду не подавала.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.303, 304, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 31 травня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.