Справа № 1-421/10
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 червня 2010 року Солом»янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Криворот О.О.,
при секретарі - Сєлєнковій Н.О.,
за участю прокурора – Бабенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, маючого на вихованні малолітню доньку – інваліда дитинства, працюючого водієм-експедитором в ПП “ОСОБА_4”, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_2, раніше судимого: 18.10.2006 року Шевченківським районним судом м. Києва за ст. 185 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати покарання, невідбуте за вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 03 травня 2006 року та остаточно призначено до відбуття 4 роки 1 місяць позбавлення волі, звільненого 04.02.2009 року з Бориспільської виправної колонії № 119 по Указу Президента України “Про помилування” від 28.01.2009 року з іспитовим строком на 1 рік,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 05.10.2009 року перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в квартирі № 58, що розташована в буд. АДРЕСА_1, вирішив таємно викрасти чуже майно.
Так, 05.10.2009 року приблизно о 22:00 годині ОСОБА_1 знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_1, побачив на кухонному столі мобільний телефон марки “Нокія 5130”, вартість якого згідно кредитного договору № № 003-28017 від 20.08.2009 року складає 1793 гривень, в якому знаходилась сім-картка мобільного оператора “Київ Стар”, вартістю 25 гривень, на рахунку якої було 5 гривень, який належав гр. ОСОБА_2 та вирішив їм таємно незаконно заволодіти. Впевнившись в тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, реалізуючи свій злочинний намір направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих спонукань та бажаючи незаконно збагатитися за рахунок чужого майна, непомітно для гр. ОСОБА_2 таємно викрав майно, що належить останній, а саме мобільний телефон марки “Нокія 5130”. Після чого ОСОБА_1 з місця скоєння злочину пішов, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Всього своїми злочинними діями ОСОБА_1 заподіяв гр. ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 1823 гривень.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю і суду показав, що дійсно 05.10.2009 року приблизно о 17:30 годині він забрав свою дитину з дитячого садочку, що розташований по пр. Відрадному. По дорозі він зустрів свою знайому ОСОБА_2, з якою вони почали розмовляти та остання запросила його з донькою до себе додому, на що він погодився і вони пішли до будинку АДРЕСА_1. Прийшовши до її квартири № 28, вони почали чекати її чоловіка ОСОБА_3, який прийшов трохи пізніше. Потім, через деякий час він разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на кухні сіли за стіл та почали вечеряти, при цьому вживаючи спиртне. Під час вечері ОСОБА_2 включила на своєму мобільному телефоні музику та поклала телефон на стіл, за яким вони сиділи. Приблизно о 20:30 годині ОСОБА_2 пішла спати, а телефон залишила на столі. Через деякий час, ОСОБА_3 вийшов з кухні, а він скориставшись їх відсутністю, взяв мобільний телефон ОСОБА_2, який поклав до своєї сумки та забравши свою доньку, пішов з квартири. ОСОБА_3 пішов їх провести та біля дороги посадив їх на таксі і вони поїхали додому. 09.10.2009 року приблизно в обідній час біля оптового ринку по бул. І.Лепсе в м. Києві, він обміняв у незнайомого чоловіка корпус викраденого ним мобільного телефону з червоного на корпус синього кольору, а самим мобільним телефоном користувався з моменту його викрадення.
Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_1 не оспорював фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз’яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, крім тих, що характеризують особу підсудного.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, що йому інкримінується, доведена повністю, і його умисні дії, які виразились у повторному таємному викраденні чужого майна (крадіжка), кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.
Обираючи підсудному вид і міру покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу підсудного ОСОБА_1, який раніше був судимий, має не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, працює водієм-експедитором в ПП “ОСОБА_4”, де характеризується виключно позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання також характеризується позитивно, розлучений, має на утриманні неповнолітню доньку – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка являється інвалідом дитинства та мати якої ОСОБА_6 рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 12.11.2009 року, позбавлена батьківських прав відносно неї і цим же рішенням визначено місце проживання малолітньої дитини з батьком ОСОБА_1
Обставиною, яка пом'якшує покарання підсудного, слід визнати його щире каяття у вчиненому.
Обставиною, яка обтяжує покарання підсудного слід визнати вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.
Таким чином, на підставі наведеного, суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно обрати покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання є достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Речові докази по справі слід вирішити у відповідності до ст.ст. 81, 330 КПК України.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд,
з а с у д и в :
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України частково приєднати 1 (один) рік не відбутого покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18.10.2006 року та остаточно призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу змінити з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на тримання під вартою у Київському слідчому ізоляторі № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань у м. Києві та Київській області, взявши під варту в залі суду.
Строк покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з 01.06.2010 року.
Речові докази по справі – мобільний телефон марки “Нокія 5310”, ІМЕІ НОМЕР_1, без сім-картки мобільного оператору - залишити у володінні потерпілої ОСОБА_2, які передані їй на зберігання.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом 15 (п’ятнадцяти) діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту отримання ним його копії.
Суддя: О.О.Криворот