Справа № 2 –А - 225/ 2009 р.

ПОСТАНОВА

                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-А-511/10

    15 березня 2010 року                     Подільський районний суд м. Києва,

у складі:головуючого - судді                          Трегубенко Л.О.,      

при секретарі          Лемішко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва про перерахунок пенсії та виплату недоплати,

                                                  В С Т А Н О В И В:

У липні 2009 р. позивачка ОСОБА_1 пред”явила до суду адміністративний позов до у правління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва про перерахунок раніше призначеної пенсії та виплату недоплати.

 Зазначила, що їй, як інваліду ІІІ групи  від захворювання, пов»язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи, категорії 1, призначена державна та додаткова пенсії, передбачені ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р..

Станом на 03.06.2009 р. отримує пенсію  по інвалідності ІІІ групи у сумі 852 грн. 47 коп., з яких: основна пенсія – 760 грн., додаткова -  74 грн. 70 коп., доплати по індексації – 10 грн. 20 коп. та за постановою  Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 р. – 7 грн. 50 коп..

Розміри призначених і виплачуваних їй пенсій не відповідають розмірам, встановленим цим Законом, а управління відмовило привести їх у відповідність.

Позивачка просила визнати дії відповідача протиправними, зобов’язати його провести перерахунки пенсій і виплати недоплат,  починаючи з 01.01.2006 р..

У судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_2  підтримали позов із наведених у заяві підстав, просять задовольнити.

Відповідач – управління Пенсійного фонду України у Подільському  районі міста із позовом ознайомлений, заперечень не надав, його представник у судове засідання повторно не з”явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд  вважає за можливе заслухати справу за відсутності представника відповідача, на підставі наявних даних та доказів.

Суд, заслухавши позивачку та її представника, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені і підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи» пенсії  особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно  ч. 4 ст. 54 цього Закону ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв»язку з втратою годувальника,  в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо котрих установлено зв»язок із Чорнобильською катастрофою,  не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.

Особам, віднесеним до категорії 1 (ст.50), призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю, зокрема інвалідам ІІІ групи -  у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії (ст.53) здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Отже, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

На підставі ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» встановлено на 2006 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня - 350 грн., 1 квітня - 359 грн., 1 жовтня - 366 грн., ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, з розрахунку на місяць розмірі: з 1 січня - 380 грн., 1 квітня - 406 грн., 1 жовтня  - 411 грн.; ч. 3 зазначеної статті встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз. 5 ч. 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп., 415 грн. 11 коп., те ж і надалі.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших, пов»язаних із нею пенсій чи доплат,  оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, ніж передбаченого ч. 1 цієї статті.

Окрім того, згідно ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім”ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Тобто, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму на відповідний період.

Суд  установив, що позивачка є інвалідом ІІІ групи, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи,  віднесеною до категорії 1, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Подільському районі міста та отримує пенсію по інвалідності та  додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю,  на підставі ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р., що підтверджується довідкою МСЕК та посвідченнями (а.с. 5,6, 39).

Розрахунок призначеної пенсії позивачці управління провело виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., встановленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»  від 03.01.2002 р. №1, усупереч положенням ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Щодо положень ч. 5 ст. 54 цього  Закону, відповідно до якої передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв”язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються Кабінетом Міністрів України, то це законодавчо обумовлене право не означає, що встановлюючи такий порядок, Кабінет Міністрів України може допустити звуження  змісту і обсягу прав, встановлених цим же Законом.

Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв»язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено чинною постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 р. №523, положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту ст. ст. 50, 54 Закону.

Згідно положень ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

 Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами,  при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,   застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік,  з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Враховуючи, що пенсія позивачці має визначатися, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі  збільшення розміру цього прожиткового мінімуму, відповідно повинен проводитися і  перерахунок пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже позивачка має право на перерахунок пенсії по інвалідності 3 групи у розмірі державної пенсії - не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю - у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Проте, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»   (п. 28 розділу ІІ) від 28.12.2007 р., який набрав чинності з 01.01. 2008 р., внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»: текст ст. 50 Закону викладено у такій редакції: «особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;  інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам  III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність»; а текст ст. 54 Закону - в наступній редакції: «у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Суд установив, що позивачці з 01.01.2008 р. державна та додаткова пенсії були нараховані і виплачувались у розмірах, визначених цими статтями у новій редакції.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. (№ 10-рп/2008) визнано неконституційним положення п. 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відновлені їхні попередні редакції.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р.  положення п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були діючими, тому за цей період підстав для задоволення позову в частині здійснення перерахунку пенсії з 01.01. 2008 р. по 22.05.2008 р. не має.

    Проте, управління Пенсійного фонду України у Подільському районі міста листом № 2004/0-1960 від 03.09.2009 р. в цілому відмовив позивачці у перерахунку пенсії з посиланням на положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких інших законодавчих актів України” від 28.12.2007 р., які вже були визнані неконституційними, й втратили чинність, що є протиправним.

Відповідно до ст. 99 ч. 1 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

 Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст. 99 КАС України для захисту  прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та  іншими законами можуть встановлюватися інші  строки для звернення до адміністративного суду, ніж річний строк передбачений ч.2 ст. 99  Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд поновлює строк звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки вважає, що пропущений з поважних причин, позивачка дізналась про порушення своїх прав із засобів масової інформації та від знайомих, а управління Пенсійного фонду, будучи зобов»язаним відповідно до законодавчо обумовлених повноважень, здійснювати перерахунки пенсії в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму , наголошував, що вона не має такого права.

Суд дійшов такого висновку ще й з таких міркувань: згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата щомісячної державної та додаткової пенсії є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю, особам,  які стали  інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації  аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України позовна давність  на вимогу  про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я  або смертю не поширюється.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 50, 54Закону України „ Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України та ч .ч. 2, 3 ст. 99 КАС  України, суд вважає, що на вимоги  позивачки відшкодувати  шкоду, заподіяну  її здоров'ю,  строки позовної давності  не поширюються та річний строк  звернення до адміністративного суду не застосовується.

Крім того, відповідно до ч. 2. ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час  без обмеження будь-яким строком.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки доведені і підлягають задоволенню частково, щодо визнання дій відповідача протиправними та зобов»язання його здійснити перерахування та виплату недорахованих сум пенсій, з урахуванням отримуваних сум, починаючи з 01.01.2006 р. по 31.12.2007 р. і з 22.05.2008 р., і присуджує на користь позивачки понесені нею та документально підтверджені витрати на оплату судового збору в сумі 3 грн. 40 коп. та правової допомоги - 1000 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Звільнити управління Пенсійного фонду України у Подільському районі міста від оплати судового збору на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

На підставі наведеного, ст.ст. 1, 3, 19, 21, 22, 46, 64, 92, 95, 152 Конституції України, р ішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. (№ 10-рп/2008), ст. 268 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28, 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», закони України про Державний бюджет України на 2006, 2007, 2008, 2009 р. р.,   керуючись ст.ст.2, 8, 9, 10,11,13, 17-19, 69-71, 86, 94, 99, 100, 104, 158-163, 167, 185, 186, 254 КАС України, суд

         П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов  задовольнити частково.

Визнати відмову управління Пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва у перерахунку ОСОБА_1, як  інваліду ІІІ групи, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, в розмірах, визначених  на підставі ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. , -  протиправною.  

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Подільському районі міста здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 як  інваліду ІІІ групи, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, в розмірах: державної пенсії - не менше 6 мінімальних пенсій за віком та  додаткової  пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю – 50 процентів мінімальної пенсії за віком  на підставі ст. ст. 50, 54 ч. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. , із застосуванням мінімального розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування,  з урахуванням отримуваних сум пенсій, починаючи з 01.01.2006 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. .

Звільнити у правління Пенсійного фонду України у Подільському районі міста від сплати судового збору на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Відшкодувати ОСОБА_1 за  рахунок Державного бюджету України понесені нею витрати  на оплату судового збору в сумі 3 грн. 40 коп. та правову допомогу в сумі 1000 грн..

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд міста  установленому законом порядку.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга - протягом двадцяти днів з дня подання заяви.

Суддя: