УХВАЛА

Апеляційного суду Закарпатської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2006 року                                                                                  м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - Дорчинець С. Г., суддів - Симаченко Л.І., Дідика В.М., з участю прокурора - Фотченка С І., засудженого - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від З травня 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, судимий 14 листопада 2005 року Мукачівським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 185 КК України на один рік і шість місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком - два роки,

засуджений за ч. 2 ст. 263 КК України на один рік позбавлення волі; за    ч. 1   ст. 129   КК  України  на  два роки   обмеження   волі; за ч. 2 ст. 121 КК України на дев'ять років позбавлення   волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому призначено дев'ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано покарання за вироком Мукачівського міськрайонного суду від 14 листопада 2005

Справа:  № 437\2006

категорія:  11

головуючий у першій інстанції: Заборовський В.С.

Доповідач:   Симаченко Л.І.

року і остаточно ОСОБА_1 призначено дев'ять років і шість місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з дня затримання - 10 січня 2006 року.

Згідно вироку ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 29 грудня 2005 року за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 без відповідного дозволу виготовив саморобним способом ніж, який відноситься до клинкової холодної зброї колюче - ріжучої дії.

Будучи в стані алкогольного сп'яніння, під час сварок він неодноразово погрожував своїй дружині - ОСОБА_2 вбивством, зокрема, 29 грудня 2005 року о 18 - й годині, схопив її однією рукою за волосся та, приставивши до шиї ніж, погрожував вбити потерпілу.

31 грудня 2005 року о 16 - й годині ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, на грунті особистих неприязних відносин в будинку батьків дружини за вказаною адресою повалив на підлогу батька дружини - ОСОБА_2 і наніс йому три удари ногами, взутими в черевики в ділянку тулубу та кінцівок.

2 січня 2006 року о 18 - й годині він же, будучи в стані алкогольного сп'яніння, на грунті особистих неприязних відносин за вищевказаною адресою знову повалив ОСОБА_2 на підлогу та наніс йому взутими ногами п'ять ударів по тулубу та кінцівкам, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній, не приходячи до тями, помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

В апеляції засуджений просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що судом не були прийняті до уваги докази, які могли суттєво вплинути на його висновки, зокрема, судом не було враховано, що ніж є власністю ОСОБА_2, показання потерпілої ОСОБА_2 про неодноразові погрози вбивством є надуманими, а з моменту заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень пройшло декілька днів, протягом яких потерпілому не було надано медичної допомоги, що і стало причиною його смерті.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав подану ним апеляцію в повному обсязі, пояснення потерпілої ОСОБА_2 про те, що вирок є законним, а покарання - справедливим, оскільки засуджений постійно бив членів їх родини та погрожував вбивством, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія судів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо доведеності винності    засудженого відповідає  фактичним обставинам справи і підтверджуються сукупністю зібраних та перевірених у суді відповідно до вимог ст. 67 КПК України доказів.

На досудовому слідстві і в суді ОСОБА_1 визнав себе винним у переробці ножа та у заподіянні ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, заперечуючи при цьому погрозу вчинити вбивство щодо дружини. Він пояснив, що 31 грудня 2005 року побив тестя взутими ногами, після чого останній з ліжка вже не вставав, однак 2 січня 2006 року він знову  наніс  потерпілому     декілька  ударів  взутими  ногами  по  різним  частинам  тіла, стягнувши   ОСОБА_2 з ліжка на підлогу.   Ніж   переробив 29 грудня 2005 року   з метою його використання при забиванні свині.

Ці показання ОСОБА_1 повністю підтвердив при проведенні відтворення обстановки і обставин події і на місці показав чим, куди і скільки разів наносив удари померлому.

Дані, отримані при проведенні відтворення обстановки і обставин події повністю відповідають фактичній обстановці, виявленій при проведенні огляду місця події і узгоджуються як з показаннями потерпілої та свідків, так і з даними висновку судово -медичної експертизи щодо характеру, локалізації та ступеню тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень.

Потерпіла ОСОБА_3 та свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, будучи допитаними на досудовому слідстві й в суді пояснили, що засуджений тривалий час знущався над ними, ображав нецензурною лайкою, жорстоко поводився, бив та погрожував вбивством. Вони зазначили, що двічі - 31 грудня 2005 року і 2 січня 2006 року вій, будучи в стані алкогольного сп'яніння, бив ОСОБА_2 взутими ногами по тулубу. ОСОБА_3 також зазначила, що погрозу вбивством сприймала як реальну, оскільки засуджений знаходився в дуже агресивному стані, приставив ніж до її шиї і всією своєю поведінкою демонстрував готовність здійснення погроз.

З висновку судово - медичної експертизи вбачається, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок поєднаної тупої травми грудної клітини і черева, що супроводжувалась множинними переломами ребер зліва по двом анатомічним лініям, забоєм легенів, розривом стінки тонкого кишківника, брижі тонкого кишківника з розвитком розлитого гнійно -фіброзного перитоніту, зв'язаної з ним інтоксикації, інтоксикаційного набряку легенів і головного мозку. Дані тілесні ушкодження виникли від дії обмеженої поверхні твердих тупих предметів по ударному механізму спричинення, якими могли бути взуті ноги сторонньої людини, вкладаються в дату події : 31 грудня 2005 року та 2 січня 2006 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності в момент заподіяння та знаходяться в прямому причинному зв'язку з діями засудженого.

Отже, наведені у вироку докази узгоджуються між собою та доповнюють один одного. Даних, які б могли свідчити про проявлену судом необ'єктивність чи допущені порушення процесуальних прав підсудного по справі не виявлено.

Як вбачається з матеріалів справи, органом слідства та судом повно й об'єктивно досліджені всі обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, а тому посилання апелянта на однобічність та неповноту досудового і судового слідства є надуманими. Доказів, які судом не прийняті до уваги, але могли суттєво вплинути на його висновки в апеляції не наведено, як не зазначено і будь - яких інших даних, які б ставили під сумнів обгрунтованість вироку.

Посилання ОСОБА_1 на те, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 263 КК України на тій підставі, що він не виготовляв ніж, а тільки переробив його є необгрунтованими.  Дії по  переробці та  ремонту предметів холодної зброї, при яких відновлюються характерні властивості цих предметів або такі набувають відповідних властивостей, внаслідок чого стають придатними до використання за цільовим призначенням містять ознаки даного злочину.

Дії засудженого правильно кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 263, ч. 1    ст.  129 та ч. 2 ст. 121   КК України.

Підстав для  скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд не встановлено.

Покарання призначено   у відповідності до   вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та даних, що характеризують винну особу.

Підстав для пом'якшення покарання колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області суду від 3 травня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, апеляцію засудженого - без задоволення.