Справа № 22-4647/2006 року                          Головуючий першої інстанції Суханова А.В.

Категорія: 41_________________________ Доповідач: Осипчук О.В._________________

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„27" червня 2006 року                Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Голубинського А.М. Суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М. При секретарі: Писаревій Ю.Г.

розглянувши у ..відкритому-судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за ............

позовом     ОСОБА_1 до     Державного     підприємства „Макіїввугілля" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 6 березня 2006 року в задоволені позову ОСОБА_1 до Державного підприємства „Макіїввугілля" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовлено.

На зазначене судове рішення надійшли апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

В своїй апеляційній скарзі від 3.04.2006 року ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку розрахунку і недоплати до середнього заробітку за час знаходження на легкій праці в червні 2004 року у розмірі 63 грн. 13 коп., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, не застосуванні закону, який підлягає застосуванню і не розгляді всіх позовних вимог, оскільки в рішенні суду не зазначено день фактичного розрахунку по якому відповідно до ст. 117 КЗпП України і повинен виплачуватися середній заробіток за час затримки розрахунку і судом не розглянуто і не вирішено питання стосовно додаткової позовної заяви від 6 березня 2006 року про стягнення з відповідача недоплати до середнього заробітку під час знаходження на легкій праці в червні 2004 року в сумі 63,13 грн.

В апеляційній скарзі від 5.04.2006 року позивач ОСОБА_1 порушує питання про скасування рішення суду і повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального, процесуального та конституційного права, оскільки суд не прийняв до уваги той факт, що фактично розрахунок по вихідній допомозі відповідач провів з ним тільки 19 серпня 2005 року і як мінімум середній заробіток за затримку розрахунку повинен бути проведений і сплачений саме по цей день з відрахуванням раніше виплаченої суми у розмірі 2235 грн. 36 коп. Суд в порушення вимог ст. 43 Конституції України не розглянув його вимоги про встановлення правильного розрахунку заробітної плати, щоб потім встановити правильність розрахунку середнього заробітку за затримку розрахунку, а також правильність розрахунку середнього заробітку для виплати вихідної допомоги.

В апеляційній скарзі представника позивача - ОСОБА_2 також порушується питання про скасування рішення суду і повернення справи на новий розгляд в зв'язку з

порушенням судом норм матеріального, процесуального права та порушення конституційних прав позивача на судовий захист, оскільки судом не розглянуті всі позовні вимоги, не з'ясовані всі обставини, що мають суттєве значення для справи.

В апеляційному суді ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційних скарг в повному обсязі.

Представник ДП „Макіїввугілля" заперечував проти апеляційних скарг, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 з 19 вересня 1996 року по 12 липня 2004 року знаходився в трудових відносинах з відповідачем, був звільнений"за наказом №НОМЕР_1 за ст. 40 п. 2 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги. Згідно ухвалі апеляційного суду Донецької області від 17.06.2005 року, яка набрала законної сили, з ДП „Макіїввугілля" на користь ОСОБА_1, виходячи із середньоденної заробітної плати 46 грн. 57 коп., був стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 2235,36 грн. та моральна шкода у розмірі 300 грн. Відповідач відповідно до середньоденного заробітку, встановленого ухвалою апеляційного суду, добровільно провів перерахунок вихідної допомоги, виплаченої позивачу при звільнені, та донарахував вихідну допомогу у розмірі 447 грн. 51 коп. Всі зазначені суми позивач отримав 19.08.2005 року.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою апеляційного суду на користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП України, тобто з позивачем проведено кінцевий розрахунок, а повторне стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку діючим законодавством не передбачено. Доводи позивача та його представників стосовно того, що відповідачем невірно розрахований середньоденний заробіток для обчислення вихідної допомоги не прийняті судом першої інстанції до уваги з тих підстав, що середньоденний заробіток позивача був обчислений в ухвалі апеляційного суду від 17.06.2005 року, яка набрала чинності.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був звільнений за ст. 40 п.2 КЗпП України 12 липня 2004 року. На час звільнення підприємство не сплатило належну йому заборгованість по заробітній платі та вихідній допомозі в сумі 1027 грн. 33 коп., в зв'язку з чим ОСОБА_1 30 серпня 2004 року звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди. Під час розгляду справи 16.09.2004 року ДП „Макіїввугілля" сплатило позивачу заборгованість по заробітній платі і вихідній допомозі у розмірі 1027,33 грн., і ОСОБА_1 змінив свої позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку та 1000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Центрально - Міського районного суду м. Макіївки від 27 грудня 2004 року позов ОСОБА_1 був задоволений повністю, стягнуто з ДП „Макіїввугілля"

середній заробіток за затримку розрахунку з 12.07.2004 року по 16.09.2004 року в сумі 1212 грн. 48 коп. та 1000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 17 червня 2005 року рішення суду від 27.12.2004 року змінено, стягнуто на користь позивача з відповідача за час затримки розрахунку 2235,36 грн. та 300 грн. моральної шкоди. При цьому апеляційним судом був проведений розрахунок середньоденної заробітної плати позивача, виходячи із середньої заробітної плати, розрахованої відповідно до вимог п.2.8 Постанови Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 „ Про порядок обчислення середньої заробітної плати".

Відповідно до ухвали апеляційного суду від 17.06.2005 року, яка набрала чинності, ДП „Макіїввугілля" наказом № НОМЕР_2 визначило виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 2235,36 грн., 300 грн. моральної шкоди. Враховуючи зроблений на підставі діючого законодавства розрахунок середньомісячної заробітної плати позивача, і , виходячи з середньоденної заробітної плати у розмірі 46 грн. 57 коп., відповідач добровільно прийняв, рішення доплатити позивачу вихідну  допомогу у розмірі 447,51 грн., яку позивач фактично отримав 19 серпня" 2005 року.

14 листопада 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 12000 грн. за 12 місяців після його звільнення, виходячи із середнього заробітку в сумі 1000 грн., який він мав до звільнення в липні 2004 року.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а при наявності спору про розміри належних сум - спір вирішується судом, який і визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших обставин справи ( п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці").

Як вбачається з матеріалів справи, при звернені ОСОБА_1 до суду в серпні 2004 року розмір заборгованості по заробітній платі та вихідної допомоги у сумі 1027,33 грн. ним не оспорювався, донарахування вихідної допомоги у сумі 447,51 грн. було проведено відповідачем з власної ініціативи відповідно до розрахунку середньоденної заробітної плати, встановленої ухвалою апеляційного суду. Вимоги позивача про стягнення на його користь 12000 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, які зазначені в позовній заяві, необгрунтовані і нічим не підтверджуються.

Дійсно, при прослуховуванні технічного запису судового процесу вбачається, що 6 березня 2006 року на стадії судових дебатів представники позивача заявляли вимоги про повернення до з"ясування обставин по справі і прийняття до матеріалів справи додаткової позовної заяви ОСОБА_1 про стягнення на його користь недоплати за червень 2004 року, однак ці вимоги до матеріалів справи не залучені, предметом розгляду не були, що не позбавляє позивача права на повторне звернення із заявою до суду для розгляду цих вимог по суті. Тому доводи апеляційних скарг в цій частині не спростовують висновків суду стосовно розглянутих позовних вимог і не є безумовною підставою для скасування рішення суду.

Суд першої інстанції всебічно і повно з"ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи, що судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, то підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 307,308,313-315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Центрально - Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 6 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді: