АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" квітня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючої – Фащевської Н.Є.
Суддів – Гурзеля І.В., Демковича Ю.Й.
при секретарі – Саланді О.М.
з участю представника апелянта Жутова
К.В., позивача ОСОБА_1, його
представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ТДВ СК “Альфа-Гарант” на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 29 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “Альфа-Гарант”, третьої особи Публічного акціонерного товариства акціонерного банку “Укргазбанк” про виплату страхового відшкодування, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ТзДВ СК “Альфа-Гарант”, третьої особи ПАТ АБ “Укргазбанк” про виплату страхового відшкодування, посилаючись на те, що 10.04.2009 року він не впоравшись із керуванням потрапив у ДТП, внаслідок чого його автомобіль пошкоджено і вартість заподіяного матеріального збитку на ремонт автомобіля становить 110 649,12 грн. Зважаючи на те, що 09.04.2009 року автомобіль був застрахований відповідачем і настав страховий випадок, просив стягнути з ТзДВ СК “Альфа-Гарант” в його користь 110 649,12 грн. страхового відшкодування.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 29 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто із Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Альфа-Гарант” в користь ОСОБА_1 105116 грн. 66 коп. страхового відшкодування, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1051,17 грн. судового збору в користь держави.
В апеляційній скарзі ТДВ СК “Альфа-Гарант” просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 29 грудня 2009 року, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши представника апелянта, який вимоги апеляції підтримав в межах наведених доводів, позивача та його представника, які просять апеляцію відхилити, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог вбачається, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Стягуючи зазначені виплати зі страхової компанії в користь позивача суд першої інстанції виходив з того що між сторонами був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу. Страховий випадок настав під час дії договору. Матеріальні збитки визначені експертом погодженим в договорі між сторонами. Страхова компанія відмовилась їх виплатити позивачу в добровільному порядку.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи і встановленим правовідносинам.
Так судом першої інстанції вірно встановлено, що 09.04.2009 року між ОСОБА_1 та Тернопільською філією ТзДВ СК "Альфа-Гарант" укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави №06-Z/22-124-00544, зокрема автомобіля марки "Mitsubishi lancer", 2008 р.в.д.н.з. ВО 2494 АК.
Відповідно до п.9 вказаного договору, строк дії договору із 10.04.2009р. по 09.04.2010 р., з урахуванням умов п.9.6. визначено, що договір набирає чинності з 00.00 год. дня, наступного за датою сплати страхового платежу в повному обсязі в касу або на рахунок страховика, але не раніше дати початку строку дії договору, за який сплачено відповідну частину страхового платежу, та діє до 24.00 год. дати закінчення строку дії договору, за який сплачено зазначену вище частину страхового платежу. Страхова сума за договором страхування становить - 115000 грн., а сума страхового платежу 6808 грн.. Порядок і умови виплати страхового відшкодування відповідають розділу 4 умов ( п.11 договору).
З квитанції №954832 від 09.04.2009 р. вбачається, що ОСОБА_1 оплатив страховий платіж в розмірі 6808 грн., відповідно до п.п. 9.2, 9.6 договору добровільного страхування транспортного засобу, тобто договір набрав чинності 10.04.2009 р. о 00год..
Доводи апеляції про те що підстав сплати страхового відшкодування немає, оскільки не був предявлений автомобіль для огляду, суперечить як умовам договору так і діям сторін.
Так згідно п.п. 1.3.1 договору добровільного страхування наземного транспортного засобу передбачено обов”язок страхувальника при укладанні договору пред’явити в світлий час доби страховику ТЗ, додаткове обладнання, що разом з ним пропонується до страхування, свідоцтво про реєстрацію ТЗ (доручення на право користування або розпорядження ТЗ, довідку-розрахунок, митну декларацію тощо). Тобто вказана норма ставить вимоги до страхувальника до укладення договору. Разом з тим п.п.1.4.1 зазначеного договору передбачено, що Страховик має право при укладанні договору оглянути у світлий час доби в присутності страхувальника ТЗ та додаткове обладнання, що підлягає страхуванню, перевірити відповідність номерів кузова, двигуна і причепа (напівпричепа) з номерами, вказаними у відповідних документах, зафіксувати наявні пошкодження ТЗ (його частин, додаткового обладнання) та занести результати огляду в договір (п.п. 1.4.1. Договору добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави 09.04.2009 року №06-Z/22-124).
Тобто дії по огляду транспортного засобу в договорі, що до страховика, передбачені як його право а не обов”язок. Крім того такі дії передбачено на стадії укладення договору, тобто до моменту його підписання і внесення страховиком коштів. Як вбачається з матеріалів справи страховик своїм правом на огляд транспортного засобу не скористався, що не заборонено договором. Разом з тим оплату по договору в касу прийняв, договір підписав і завірив належним чином, а тому на час вчинення страхового випадку договір був діючим.
Відмова страховика у виплаті страхувальнику страхового відшкодування (а.с.17) з підстав невиконання страхувальником своїх зобов”язань згідно договору страхування є неправомірною, оскільки обов”язку предявляти автомобіль для огляду після укладення договору, самим договором не передбачено.
Як вбачається з копії адмінматеріалів (а.с.57-61) 10.04.2009 р. близько 20 год. 40 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки "Mitsubishi lanser", В0 24 94 АК, по 137 км.+530 автодороги Тернопіль-Скалат-Гусятин-Борщів-Жванець, не впоравшись із керуванням допустив зіткнення, внаслідок чого його автомобіль зазнав механічних пошкоджень. Зокрема, у протоколі огляду транспортного засобу від 10.04.2009 р. зазначено, що внаслідок ДТП автомобіль "Mitsubishi lanser" зазнав наступних ушкоджень: розламано передній та задній бампери, деформовано кришку відсіку та кришку багажника, ліве та праве крило, розбито праву та ліву блок фару, розбито задні стоп сигнали, заднє скло, вм'ятини заднього лівого та правого крила.
Згідно протоколу №40 медичного освідчення ОСОБА_1 10.04.2009р. о 22год.30хв. перебував у тверезому стані.
Згідно звіту №36 виконаного ПП ОСОБА_3 який є субєктом оціночної діяльності і має відповідний сертифікат, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки "Mitsubishi lanser", реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті пошкодження, станом на 13.04.2009 р., складає: 110649.12 грн. Як зазначено у звіті, ринкова вартість даного автомобіля, що визначена методом, заснованого на аналізі цін ідентичних ДТЗ на момент пошкодження становить 123893 грн..
У відповідності до ст.979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 983 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту внесені страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п.1.1. умов страхування №06-Z/3 (додаток №2 до договору) страхувальник має право отримати належне йому Страхове відшкодування за згодою Вигодонабувача відповідно до положень Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави.
Пунктом 4.12.1. договору добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави від 09.04.2009 р №06-Z/22-124, у випадку конструктивного знищення ТЗ (коли вартість відновлювального ремонту без урахування експлуатаційного зносу перевищує 75% від ринкової вартості ТЗ на момент страхового випадку), передбачено, що страховик здійснює виплату страхового відшкодування на свій розсуд обираючи один з наступних варіантів: в розмірі страхової суми за договором страхування (з урахуванням її зменшень, якщо в період дії договору вже здійснювалось страхове відшкодування, після якого страхова сума поновлена не була), але не більше ринкової вартості відповідного ТЗ на момент настання страхового випадку за вирахуванням безумовної франшизи у розмірі 5% та вартості залишків ТЗ в ушкодженому стані, вартість яких визначається на розсуд страховика згідно з актом авто товарознавчого дослідження або існуючого на час виплати ринкового попиту на згадані вище залишки. Після передачі власником залишків ТЗ страховику та зняття ТЗ з обліку в органах ДАІ Страховик здійснює страхову виплату в розмірі страхової суми за договором страхування (з урахуванням її зменшення, якщо в період дії договору вже здійснювалося страхове відшкодування, після якого страхова сума поновлена не була), але не більше ринкової вартості відповідного ТЗ на момент настання страхового випадку за вирахуванням безумовної франшизи у розмірі 5%. Тому судом першої інстанції від вартості пошкодження автомобіля -110649 грн. вирахувано 5% франшизи — 5532,46 грн. і сума до стягнення встановлена в розмірі 105116,66 грн..
За вказаних обставин рішення суду є законним та обгрунтованим, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись п.1ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 314, 315,319 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Альфа-Гарант” - відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 29 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: