АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28 " січня 2010 року   Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого – Гурзеля І.В.,

Суддів – Сташківа Б.І., Демковича Ю.Й.,

при секретарі – Парандюк С.

з участю сторін- ОСОБА_2.,

                                             ОСОБА_1,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_2 на рішення Лановецького  районного суду від 18 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання такою, що втратила право користування житловим будинком, -

ВСТАНОВИЛА:

    3 серпня 2009 року позивач звернулась з позовом про визнання відповідачки такою, що втратила право користування житловим будинком, що знаходиться в АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок), мотивуючи тим, що вона не проживає за цією адресою понад один рік.

    Рішенням Лановецького районного суду від 18 листопада 2009 р. відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим будинком, що знаходиться в АДРЕСА_1.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Лановецького районного суду від 18 листопада 2009 року,   скасувати із за невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог .    

    Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення апелянта, яка підтримала доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів  підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не вбачає та вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає  з наступних підстав.

    Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з того що   ОСОБА_2 є власником житлового будинку з надвірними господарськими спорудами загальною площею 130,15 кв. м, який знаходиться в АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10 січня 2008 року №434650 та витягом про реєстрацію №17320243.

    ОСОБА_1 в даному житловому будинку зареєстрована з 23 січня 2008 року по даний час. 3 17 липня 2008 року ОСОБА_1 не проживає в цьому житловому будинку, однак причиною її непроживання є те, що на вимогу позивачки вона залишила будинок із за постійних скандалів з членами сім”ї і не має змоги туди повернутись.  

     Судом першої інстанції вірно встановлено що підстав для задоволення позову не має.

    Так, у відповідності до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

    Позивачкою заявлені позовні вимоги про виселення відповідачки з підстав передбачених ст. 405 ЦК України.

    Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

    У відповідності до ч.2 ст. 64 ЖК України до членів сім”ї наймача належать дружина наймача їх діти і батьки. Членами сім”ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

    В позовній заяві не наводиться жодних обставин за яких ОСОБА_1 можна визнати членом сім”ї позивачки ОСОБА_2. Також з оглянутих протоколів судових засідань (а.с.16-17, 25-33) не вбачається що сторони визнавали один одного членами однієї сім’ї.

     З оглянутої будинкової книги для прописки не вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована в будинку як член сім’ї. В   графі   №2  розділу4 будинкової книги де мають бути відомості    “...відношення до голови сім”ї”  про це нічого не зазначено.

    А тому з мотивувальної частини рішення суду слід виключити вказівку на те що ОСОБА_1 зареєстрована як член сім”ї власника і що данні обставини визнані сторонами. Навпаки з пояснень сторін в суді першої інстанції вбачається що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мали  домовленість   про розподіл спадкового майна, що свідчить про окреме ведення ними господарства, а з апеляційної скарги (а.с.36) вбачається що ОСОБА_2 не визнає  ОСОБА_1 членом своєї сім”ї .

    В межах заявлених позовних вимог суд вірно вирішив спір і відмовив у визнанні ОСОБА_1 такою що втратила право користування жилим будинком,  як члена сім’ї ОСОБА_2 , оскільки таких підстав не встановлено .  

    Доводи апеляції про те що  ОСОБА_1 не являється членом сім”ї апелянта , не є  підставою  для скасування чи зміни  рішення суду, оскільки позов заявлявся і вирішувався по підставах, які зазначила ОСОБА_2  в позовній заяві.  

Керуючись п.1 ч.1 ст.307ст.ст.308, 313, 315, 319  ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення  Лановецького районного суду від 18 листопада 2009 року залишити без змін.

Виключити з мотивувальної частини рішення вказівку  що ОСОБА_1 зареєстрована як член сім’ї власника і що дані обставини визнані сторонами.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: