АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2010 року   Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючої – Жолудько Л.Д.

Суддів – Гурзеля І.В., Ходоровського М.В.

при секретарі –Любчик Л.Д.

              з участю апелянтів ОСОБА_1,

    ОСОБА_2,  позивача ОСОБА_3,

    його представників ОСОБА_4,  

    ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 29 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та демонтаж підпірної стінки, -

ВСТАНОВИЛА:

    Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та демонтаж підпірної стінки, посилаючись на те, що вони є власниками суміжних земельних ділянок по вул.Коновальця у с.Петрики Тернопільського району, відповідачка самовільно захопила частину його земельної ділянки та збудувала на ній підпірну стінку з бетонних блоків без будь-якої проектно-технічної документації та з грубим порушенням державних будівельних норм та правил, у зв’язку з чим просив суд зобов'язати ОСОБА_1 демонтувати самовільно збудовану на його земельній ділянці підпірну стіну та   звільнити частину самовільно захопленої нею землі та привести її у  придатний для використання за цільовим призначенням стан.

    Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 29 грудня 2009 року позов задоволено частково.

    Усунено перешкоди, які чинила ОСОБА_1 ОСОБА_3 у користуванні належною йому згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, виданим Петриківською сільською радою 7.11.2005 року, земельною ділянкою призначеною для обслуговування його житлового будинку та прибудинкової території по вул.Коновальця у с.Петриків Тернопільського району Тернопільської області, зобов'язавши ОСОБА_1 повернути власнику самовільно зайняту частину земельної ділянки площею 0,0057 га та привести її у придатний для використання стан, включаючи знесення за власний рахунок збудованої з бетонних блоків підпірної стінки без відшкодування затрат понесених на будівництво.

    В задоволенні решти позову відмовлено.

    Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1416 грн.   понесених судових витрат .

    В апеляційній скарзі представник апелянта ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, та справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.  

    Заслухавши   апелянтів ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, які вимоги апеляції підтримали в межах наведених доводів, позивача ОСОБА_3 та його представників, які просять апеляцію відхилити, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог вбачається, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

    Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що  ОСОБА_1, в порушення будівельних норм та правил самовільно збудувала на межі між їх ділянками підпірну стіну, при цьому захопила частину земельної ділянки ОСОБА_3 в розмірі 0,0057 га., які суд зобов’язав її повернути та демонтувати підпірну стіну.

    З таким висновком суду першої інстанції колегія погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи та вірно встановленим правовідносинам.

    Доводи апеляції про те що ОСОБА_1 вимушена була збудувати підпірну стіну, оскільки між земельними ділянками існує перепад по висоті і це загрожує зсувом грунту, іншою стороною   не оспорюються. Однак дозволу на проведення зазначених робіт  ОСОБА_1 в органах держбудконтролю не взяла, що підтверджено відповідним листом (а.с.7) Інша сторона стверджує про невідповідність цих робіт будівельним нормам та загрозі обвалу стіни.     Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети, або без належного дозволу або належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник  земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.    

    Крім того у відповідності до висновку судової земельно-технічної експертизи № 536 від 18.09.2009 року проведеної експертом Тернопільського відділення Київського НДІСЕ ОСОБА_8  встановлено факт самовільного захоплення ОСОБА_1 частини земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,0057 га, (5,7 м.кв.) а також те, що побудована ОСОБА_1 з бетонних блоків підпірна стінка зміщена на 0,41 м. в сторону його земельної ділянки ОСОБА_3.

    Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_8 підтвердила свій висновок про зміщення збудованої ОСОБА_1 підпірної стіни в сторону земельної ділянки ОСОБА_3 на 41 см. що по площі становить 5,7 м.кв.захоплення.    

    Відповідно до вимог ч.1 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач можуть вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

    Згідно з вимогами п.б ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.    

    Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду.

     Інших доводів , які б давали підставу для повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наводиться, і колегією суддів  їх не встановлено.

    Рішення  ухвалене у відповідності до норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія не вбачає.

    Керуючись п.ч.1 ст. 307  ст.ст.  308, 315, 319   ЦПК України,  колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2  - відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 29 грудня 2009 року залишити без змін.

    Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді :