АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" лютого 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючої – Дикун С.І.
Суддів – Гурзеля І.В., Жолудько Л.Д.
при секретарі –Любчик Л.В.
з участю сторін — ОСОБА_1,
ОСОБА_2, представника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду від 7 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спільне майно подружжя, ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Копичинецької міської ради, третьої особи – ОСОБА_4 про визнання права власності на ? частину житлового будинку та визнання частково недійсним рішення виконкому та свідоцтва про право власності, ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права власності на ? частину квартири, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка- відповідачка ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частину домоволодіння в АДРЕСА_2, покликаючись на те, що за час спільного проживання вони побудували житловий будинок поАДРЕСА_2. Свідоцтво про право власності на це майно видано на відповідача, але оскільки воно набуте під час шлюбу, вона має права на ? частину будинковолодіння.
Відповідач-позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на ? частину квартири в АДРЕСА_1, покликаючись на те, що квартира придбана за кошти, зароблені під час шлюбу.
Позивач ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1, Копичинецької міської ради, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4 із позовом про визнання частково недійсним рішення виконкому Копичинецької міської ради №18 від 29.01.2004 року про оформлення права власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 та свідоцтва про право власності на домоволодіння по АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 та визнання за ним права власності на ? частину вищезазначеного домоволодіння, покликаючись на те, що він за свої власні кошти та будівельні матеріали проводив будівництво житлового будинку з господарськими будівлями, письмового договору з сином ОСОБА_1 про створення спільної сумісної власності він не укладав. Він вважав, що відповідач оформить право власності на будинок на себе і на нього.
Рішенням Гусятинського районного суду від 7грудня 2009 р. позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на ? частину житлового будинку в АДРЕСА_2.
Відмовлено в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_6, Копичинецької міської ради, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання права власності на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_2 та визнання частково недійсним рішення виконкому Копичинецької міської ради №18 від 29.01.2004 р. та свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 16.04.2004 року.
Відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Гусятинського районного суду від 7 грудня 2009 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення апелянта ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та пояснення позивача ОСОБА_2, який приєднався до апеляції, розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не вбачає та вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Так, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 та відмовляючи в задоволенні інших позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебуваючи у шлюбі збудували спірний будинок який є спільною сумісною власністю, а тому за позивачкою визнано право на ? частину. Відмовлено в позові ОСОБА_2 на частку в цьому будинку, оскільки домовленості про створення спільної сумісної власності у нього з подружжям ОСОБА_2 не було. Також судом встановлено що квартиру в м.Тернополі, на частину якої претендував ОСОБА_1, ОСОБА_4 придбала поза шлюбом з позивачем, а тому вона є її особистою власністю. З тих підстав в позові ОСОБА_1 відмовлено.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки він зроблений на підставі вірно встановлених обставин та правовідносин між сторонами.
Так з довідки Гусятинського відділу РАГС вбачається що сторони перебували в повторному шлюбі з 07.07.1992 року. До того вони вже перебували в шлюбі між собою з 1986 по 1989 роки. Згідно рішення Гусятинського райсуду від 22 грудня 2006 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано. 03.07.2007 року зареєстровано розірвання зазначеного шлюбу в органах РАЦС.
Як вбачається із рішення виконкому Копичинецької міської ради від 06.05.1992 року ОСОБА_1 виділено 0,10 га земельної ділянки в АДРЕСА_2 для індивідуального будівництва.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розпочали будівництво влітку 2002 року. В будівництво вкладали спільні кошти, працю, допомагали їх батьки працею, коштами, матеріалами, що підтвердили свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14.
Житловий та господарський будинки в АДРЕСА_2 державною технічною комісією прийнято в експлуатацію 10.01.2004 року, що стверджується актом держтехкомісії.
У відповідності до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності і не залежить від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.
Сторони мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, розпоряджаються ним за взаємною згодою.
При таких обставинах суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що за ОСОБА_4 слід визнати право власності на 1/2 частину домоволодіння, оскільки спірне домоволодіння збудоване під час шлюбу, є спільною сумісною власністю і вони мають рівні частки в ній.
Доводи апеляції про те що земельна ділянка на якій знаходиться будинок, є його особистою власність, оскільки виділена йому до шлюбу, не мають правового значення що до позову про визнання права власності на ? частину будинку, оскільки позовних вимог про розподіл земельної ділянки не заявлялось.
Як встановлено в судовому засіданні позивачка придбала в АДРЕСА_3 квартиру, це ж стверджується фотокопією договору купівлі-продажу від 04.07.2007 року.
Доводи апеляції про те що зазначена квартира є їх спільною власністю спростовуються копією рішення Гусятинського райсуду від 22 грудня 2006 року,(а.с.8 а.) У відповідності до ч.2 ст. 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу. Таким чином шлюб розірвано за більше ніж за 6-ть місяців до придбання квартири. Апелянтом не доведено що він вклав кошти у придбання зазначеної квартири.
Судом першої інстанції вірно встановлено що квартира не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки вона придбана після розірвання шлюбу.
Доводи апеляції про те що Гусятинським райсудом вже розглядалась справа між подружжям ОСОБА_4 про поділ майна , а тому суд не мав права повторно розглядати зазначену справу, спростовуються копією розписки ОСОБА_4, (а с.107) про те що вона отримала від ОСОБА_1 майно згідно ухвали Гусятинського райсуду від 26.12.2006 року. Таким чином йдеться про рухоме майно. У відповідності до п.2 ч.1ст. 205 ЦПК України підставою закриття провадження по справі є набрання законної сили рішенням або ухвалою суду .... які ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. В даному випадку предмети спору є різними.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги - безпідставними.
Керуючись п.1ч.1 ст.307,ст.ст. 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Гусятинського районного суду від 7 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: