АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого – Козака І.О.
суддів –Гурзеля І.В, Демковича Ю.Й.
при секретарі – Николишин О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі на постанову Заліщицького районного суду від 12 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, та виплату пенсії,-
В С Т А Н О В И Л А:
В січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що він має статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, є інвалідом другої групи, має право на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком та 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідач відмовляється здійснити перерахунок та виплатити йому державну та додаткову пенсію заподіяну здоров'ю за період з 1 січня 2008 року з урахуванням вимог ст. 50., ч. 4 ст. 54 та ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Постановою Заліщицького районного суду від 12 березня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано дії Управління пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області по відношенню до позивачу, неправомірними.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Заліщицькому районі здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії по інвалідності (державної та додаткової) з 22.05.2008 року по 3.03.2009 року, та з 01.12.2009 року відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
В апеляційній скарзі управління ПФУ в Заліщицькому районі звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити апеляційну скаргу управління, посилаючись на те, що нарахування та виплата позивачу щомісячної державної та додаткової пенсії проводилась відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема постанови Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2009 року “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”. Фінансування пенсійних витрат здійснюється за рахунок чітко визначених, прибутковою частиною бюджету Пенсійного Фонду України, джерел і відповідно до конкретних напрямків витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України. Вимогами п. 10 Положення “Про Пенсійний Фонд України” визначено вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, які виключно використовуються за призначенням і вилученню не підлягають.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ст. ст. 54, 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в ред. від 06.06.1996 року, ОСОБА_2 з 22 травня 2008 року по 3 березня 2009 року (оскільки з 2.03.2009 року по 1.12.2009 року позивач отримував пенсію згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а не по Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”) та з 1 грудня 2009 року мав право на одержання пенсії, не нижчої восьми мінімальних пенсій за віком, і додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, а тому відповідач повинен був діяти у відповідності з даними вимогами Закону та здійснити йому відповідний перерахунок та виплату пенсії. При обчисленні та нарахуванні державної та додаткової пенсії за основу повинна братись мінімальна пенсія за віком розмір якої встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.
З таким висновком слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону, грунтується на матеріалах справи.
Як встановлено судом, позивач має статус постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, згідно посвідчення серії А № 000449 та є інвалідом 2 групи, згідно довідки МСЕК від 2006 року серія ТЕР № 111652.
У відповідно до вимог ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивач отримує пенсію у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю.
Розрахунок основної та додаткової пенсії позивача проводився у розмірах встановлених вимогами ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в редакції Закону України ”Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 визнано неконституційними і зазначено, що це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
В 2009 року позивач звернувся до відповідача по справі із заявою про здійснення йому перерахунку пенсії.
Відповідач, листом від 19.02.2009 року № 175/09 надіслав йому відмову.
Відповідно до вимог ст. 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, пенсії особам, віднесених до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді : державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у редакції від 06.06.96 p. (яка діяла у період з 22 травня 2008 року по грудень 2009 року включно), в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8-ти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до 1 категорії, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Виходячи зі змісту вищевказаних статей Закону, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з вимогами ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі наведених норм законодавства суд обгрунтовано дійшов до висновку, що у період з 22.05.2008 року по 3.03.2009 року, та з 1.12.2009 року, під час обчислення державної та додаткової пенсії ОСОБА_2, як особі яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен був керуватися ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції Закону України від 06.06.96 р. та статтею 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у редакції Закону України від 05.10.2006 р.
Колегія не примає до уваги посилання відповідача на необхідність застосування положень Постанови КМУ №654 від 16.07.2008 року “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”, виходячи з пріоритету законів над підзаконними актами, якими звужено зміст та обсяг прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачених ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Необґрунтованими є також посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, і підстав для її скасування, з мотивів, наведених у скарзі, не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Заліщицькому районі Тернопільської області відхилити.
Постанову Заліщицького районного суду від 12 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
з оригіналом вірно
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.В. Гурзель